Скотт Джоплін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Scott Joplin

Скотт Джо́плін, (Scott Joplin, нар. між червнем 1867 та січнем 1868, східний Техас — помер 1 квітня 1917) — афро-американский композитор і піаніст, автор 44-ох регтаймів, двох рег-опер, двох симфоній, а також посібника з гри фортепіанного регтайму. Однак за життя його музика сприймалася афро-американською громадою як «занадто біла», а білими — навпаки, як «надміру чорна» не відповідна класичним канонам. Визнання Скотт Джоплін отримав лише після смерті.

Біографія[ред.ред. код]

Скотт Джоплін народився в 1868 році у маленькому містечку Тексаркана, у родині колишніх чорних рабів. У віці 12-ти років він уже вмів грати на різних інструментах, знав ноти, чому його навчив чорний музикант, що жив по сусідству. Вже з дитинства він заробляв грою на піаніно.

Згодом Джоплін вступає на навчання до Смітовського музичного коледжу в Седалії. У 1899 року з'являється його регтайм «Кленовий аркуш» (названий так на честь однойменного клубу), ноти якого добре продаються, а сам рег завойовує широку популярність.

У 1900 року Скотт Джоплін зустрічається з Альфредом Ернстом, що був тоді директором Хорально-симфонічного товариства в Сент-Луїсі. Ернст писав:

«Роботи Джопліна в області регтайму настільки оригінальні, відрізняються такою індивідуальністю й настільки мелодійні, що я схиляюся до думки, що він зможе створити щось чудове в композиціях більше високого класу, якщо ознайомиться з теорією музики й законами гармонії»
.

У 19011903 Скотт Джоплін навчається в Ернста. В цей час він написав 16 композицій, серед яких його знаменитий «Entertainer» («Витівник»), а також «Плакуча верба», «Алабамский вітерець», «Соняшник» та інші.

При цьому Джопліна засмучувало, що жанр, в якому він працював, вважався чимось другосортним, і що американський музичний світ не визнає його «справжньою музикою»… Це спонукало музиканта звернутися до більш «високих» музичних жанрів, зокрема він пише музику до балету, оперу «Почесний гість», а в 1911 році він закінчує оперу в трьох актах «Тримониша», фактично першу дійсну американську оперу. В опері містилися заклики до своїх чорних братів покінчити з марновірствами старого життя, Джоплін закликав учитися й ставати самостійними. Незважаючи на всілякі зусилля йому вдалося лише один раз показати цю оперу в театрі (Гарлем, Нью-Йорк), причому на оркестр грошей не знайшлося, а за піаніно сидів сам Джоплін; артисти грали майже задарма, але публіка зустріла постановку з невеликим ентузіазмом (можливо, не бажаючи згадувати давні роки на бавовняних плантаціях); преса її майже не помітила.

Подальші пошуки Джопліна в цьому напрямку не мали успіху. З 1916 музикант страждає на слабоумство та параною, невдовзі був госпіталізований до Манхетенського госпіталю. 1 квітня 1917 Скотт Джоплін помер у бідності та скруті.

Визнання творчості Джопліна[ред.ред. код]

Популярність регтайму, що досягла піку на самому початку століття, стала гаснути. Тому було кілька причин: і своєрідна складність його виконання (спеціальний ритм вимагав професійності), публіці перестали подобатися «рубаний» ритм і дисонанси, озлобилися й «моральні» супротивники, які приписували регтайму всі негативні якості, властиві малопочесним місцям, де його часто грали.

Проте з кінця 40-х Скотта Джопліна починають згадувати, з'являються статті про нього і про регтайми. У Каліфорнії в 1966 р. починає видаватися журнал «Rag Times» з гаслом «Скотт Джоплін живий!». Піаніст й історик музичної культури Джошуа Рифкін, зайнявшись регтаймом як «попередником джазу», побачив, що цей музичний стиль є цікавий сам по собі — і в 1970 р. зробив кілька його записів, які відразу ж були розпродані у великій кількості.

У 1974 регтайми Скотта Джопліна використав Голлівудський режисер Джордж Хілл, у фільмі «The Sting» («Пастка»), що у 1974 р отримав «Оскара». Пізніше в Атланті, Вашингтоні, Х'юстоні і, нарешті, у Нью-Йорку була поставлена опера «Тримониша». Опера скрізь пройшла з великим успіхом, а її автор посмертно був нагороджений Пулітцерівською премією.

У Сент-Луїсі, де він прожив багато років, був організований його музей, у 2000 році в цьому місті також була поставлена опера «Тримониши». Регтайми Джопліна були використані також Дж. Гершвіном у «Поргі і Бесс», Ірвінгом Берліном та іншими композиторами.

Твори[ред.ред. код]

Опери:

  • «Почесний гість» (A Guest of Honour, 1903)
  • «Тримониша» (Tremonisha, 1911, поставлена 1915),

Дві симфонії

Близько 60 Регтаймів,
зокрема (в алфавітному порядку):

  • Antoinette (1906)
  • Augustan Club Waltz (1901)
  • Bethena (1905)
  • Binks' Waltz (1905)
  • A Breeze From Alabama (1902)
  • Cascades (1904)
  • The Chrysanthemum (1904)
  • Cleopha (1902)
  • Combination March (1896)
  • Country Club (1909)
  • The (Great) Crush Collision March (1896)
  • The Easy Winners (1901)
  • Elite Syncopations (1902)
  • The Entertainer (1902)
  • Eugenia (1906)
  • Euphonic Sounds (1909)
  • The Favorite (1904)
  • Felicity Rag (1911)
  • Fig Leaf Rag (1908)
  • Gladiolus Rag (1907)
  • Harmony Club Waltz (1896)
  • Heliotrope Bouquet (1907)
  • I Am Thinking of My Pickanniny Days (1902)
  • Kismet Rag (1913)
  • Leola (1905)
  • Lily Queen(1907)
  • Little Black Baby (1903)
  • Magnetic Rag (1914)
  • Maple Leaf Rag (1899)
  • March Majestic (1902)
  • The Nonpareil (1907)
  • Original Rags (1899)
  • Palm Leaf Rag (1903)
  • Paragon Rag (1909)
  • Peacherine Rag (1901)
  • A Picture of Her Face (1895)
  • Pineapple Rag (1908)
  • Pleasant Moments (1909)
  • Please Say You Will (1895)
  • The Ragtime Dance (1902)
  • The Ragtime Dance (1906)
  • Reflection Rag(1917) - wydane pośmiertnie
  • The Rose-bud March (1905)
  • Rose Leaf Rag (1907)
  • Sarah Dear (1905)
  • School of Ragtime (1908)
  • Scott Joplin's New Rag (1912)
  • Searchlight Rag (1907)
  • Silver Swan Rag (1971) - wydane pośmiertnie
  • Solace (1909)
  • Something Doing (1903)
  • Stoptime Rag (1910)
  • The Strenuous Life (1902)
  • Sugar Cane (1908)
  • Sunflower Slow Drag (1901)
  • Swipsey (1900)
  • The Sycamore (1904)
  • Treemonisha (1911)
  • Wall Street Rag (1909)
  • Weeping Willow (1903)
  • When Your Hair Is Like the Snow (1907)


Аудіоприклади[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]