Скотт Джоплін
Скотт Джо́плін, (Scott Joplin, нар. між червнем 1867 та січнем 1868, східний Техас — помер 1 квітня 1917) — афро-американский композитор і піаніст, автор 44-ох регтаймів, двох рег-опер, двох симфоній, а також посібника з гри фортепіанного регтайму. Однак за життя його музика сприймалася афро-американською громадою як «занадто біла», а білими — навпаки, як «надміру чорна» не відповідна класичним канонам. Визнання Скотт Джоплін отримав лише після смерті.
Зміст |
Біографія [ред.]
Скотт Джоплін народився в 1868 році у маленькому містечку Тексаркана, у родині колишніх чорних рабів. У віці 12-ти років він уже вмів грати на різних інструментах, знав ноти, чому його навчив чорний музикант, що жив по сусідству. Вже з дитинства він заробляв грою на піаніно.
Згодом Джоплін вступає на навчання до Смітовського музичного коледжу в Седалії. У 1899 року з'являється його регтайм «Кленовий аркуш» (названий так на честь однойменного клубу), ноти якого добре продаються, а сам рег завойовує широку популярність.
У 1900 року Скотт Джоплін зустрічається з Альфредом Ернстом, що був тоді директором Хорально-симфонічного товариства в Сент-Луїсі. Ернст писав:
-
.«Роботи Джопліна в області регтайму настільки оригінальні, відрізняються такою індивідуальністю й настільки мелодійні, що я схиляюся до думки, що він зможе створити щось чудове в композиціях більше високого класу, якщо ознайомиться з теорією музики й законами гармонії»
У 1901—1903 Скотт Джоплін навчається в Ернста. В цей час він написав 16 композицій, серед яких його знаменитий «Entertainer» («Витівник»), а також «Плакуча верба», «Алабамский вітерець», «Соняшник» та інші.
При цьому Джопліна засмучувало, що жанр, в якому він працював, вважався чимось другосортним, і що американський музичний світ не визнає його «справжньою музикою»… Це спонукало музиканта звернутися до більш «високих» музичних жанрів, зокрема він пише музику до балету, оперу «Почесний гість», а в 1911 році він закінчує оперу в трьох актах «Тримониша», фактично першу дійсну американську оперу. В опері містилися заклики до своїх чорних братів покінчити з марновірствами старого життя, Джоплін закликав учитися й ставати самостійними. Незважаючи на всілякі зусилля йому вдалося лише один раз показати цю оперу в театрі (Гарлем, Нью-Йорк), причому на оркестр грошей не знайшлося, а за піаніно сидів сам Джоплін; артисти грали майже задарма, але публіка зустріла постановку з невеликим ентузіазмом (можливо, не бажаючи згадувати давні роки на бавовняних плантаціях); преса її майже не помітила.
Подальші пошуки Джопліна в цьому напрямку не мали успіху. З 1916 музикант страждає на слабоумство та параною, невдовзі був госпіталізований до Манхетенського госпіталю. 1 квітня 1917 Скотт Джоплін помер у бідності та скруті.
Визнання творчості Джопліна [ред.]
Популярність регтайму, що досягла піку на самому початку століття, стала гаснути. Тому було кілька причин: і своєрідна складність його виконання (спеціальний ритм вимагав професійності), публіці перестали подобатися «рубаний» ритм і дисонанси, озлобилися й «моральні» супротивники, які приписували регтайму всі негативні якості, властиві малопочесним місцям, де його часто грали.
Проте з кінця 40-х Скотта Джопліна починають згадувати, з'являються статті про нього і про регтайми. У Каліфорнії в 1966 р. починає видаватися журнал «Rag Times» з гаслом «Скотт Джоплін живий!». Піаніст й історик музичної культури Джошуа Рифкін, зайнявшись регтаймом як «попередником джазу», побачив, що цей музичний стиль є цікавий сам по собі — і в 1970 р. зробив кілька його записів, які відразу ж були розпродані у великій кількості.
У 1974 регтайми Скотта Джопліна використав Голлівудський режисер Джордж Хілл, у фільмі «The Sting» («Пастка»), що у 1974 р отримав «Оскара». Пізніше в Атланті, Вашингтоні, Х'юстоні і, нарешті, у Нью-Йорку була поставлена опера «Тримониша». Опера скрізь пройшла з великим успіхом, а її автор посмертно був нагороджений Пулітцерівською премією.
У Сент-Луїсі, де він прожив багато років, був організований його музей, у 2000 році в цьому місті також була поставлена опера «Тримониши». Регтайми Джопліна були використані також Дж. Гершвіном у «Поргі і Бесс», Ірвінгом Берліном та іншими композиторами.
Твори [ред.]
Опери:
Дві симфонії
Близько 60 Регтаймів,
зокрема (в алфавітному порядку):
|
|
Аудіоприклади [ред.]
Maple Leaf Ragопис файлу, фрагмент- Maple Leaf Rag. This is a recording of a player-piano roll made by Joplin for the Connorized piano roll company in April 1916.
- Pleasant Moments, 2.1Mb. Запис Connorized piano roll зроблений Джопліном у квітні 1916, що до 2006 р. вважався втраченим.
- The Mutopia project has freely downloadable piano scores of several of Joplin’s works
- Kunst der Fuge: Scott Joplin - MIDI files (живі та піано-ролл записи)
- Scott Joplin at PianoVault сайт з нотами та MIDI-записами фортепіанної музики Джопліна
- Scott Joplin — Німецький сайт з нотами та MIDI-записами
- John Roache's site MIDI-записи регтаймів Джопліна та інших
Література [ред.]
- Edward A. Berlin, King of Ragtime: Scott Joplin and His Era (ISBN 0-19-510108-1)
- Scott Joplin, Complete Piano Rags, David A Jasen, 1988, ISBN 0-486-25807-6
Посилання [ред.]
- Людмила ВАЙНЕР (Чикаго). Этот забытый, прекрасный рэгтайм...
- Joplin Myths
- Scott Joplin: King of Ragtime (1868-1917)
- A good overview of Joplin's life and work
- Brief biography of Scott Joplin
- Joplin on Famous Texans site
- Joplin at St. Louis Walk of Fame
- Scott Joplin at Find-A-Grave
- African Heritage A site dedicated to African heritage in Classical music, which includes over 50 other composers.
- Maple Leaf Rag Сайт присвячений 100-річчю Maple Leaf Rag
- Scott Joplin's Original Piano Rolls 1896-1917 MP3 Creative Commons
