Скрипецький Самсон
| Скрипецький Самсон | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Степан |
| Народився |
15 січня 1723 м. Хирів |
| Помер | після 1786 |
| Національність | русин (українець) |
| Діяльність | священик–василіянин, маляр |
| Конфесія | греко-католик |
| Батько | Гавриїл |
| Мати | Євдокія |
о. Самсон Скрипецький[1] ЧСВВ (іноді Соломон Скрипецький,[2] у світі — Степан Скрипецький, 15 січня 1723, Хирів — після 1786) — василіянський чернець і священик, церковний маляр.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в місті Хирів на Львівщині, син Гавриїла і Євдокії.
Прийняв послух в Добромильському монастирі 30 вересня 1750 р. Після постригу 10 листопада 1751 р. залишений на 4 роки виконувати малярські роботи в Добромилі, звідки перейшов до Чернилівського Ліску, де написав ікону Матері Божої, яка пізніше прославилася як чудотворна. 1752 р. висвячений перемишльським владикою Онуфрієм Шумлянським на диякона, а 9 липня 1755 р. у Львівському монастирі св. Онуфрія єпископ львівський Лев Шептицький рукоположив його на священика. Працював у монастирях св. Йоана Богослова у Львові, у Різдва Христового (Жовква), Уневі (тут намалював 1767 року ікони для новозбудованої мурованої[3] церкви Віцинського монастиря[4]). 1773 р. перейшов до Білини, а звідти до Задарівського монастиря, Щеплот, Краснопущі, Підгорянському монастирі поблизу Теребовлі. 1784 р. був ігуменом василіянського монастиря у Чорткові, потім був у Струсові і Язениці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ іноді помилково Скритецький → Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство / редкол.: М. Є. Станкевич, О. М. Голубець, Л. А. Кондрацька [та ін.] ; голов. ред. О. С. Смоляк. — Тернопіль: ТНПУ, 2014. — Вип. 1. — С. 221.
- ↑ Вуйцик В. Краснопущанський іконостас Василя Петрановича [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXXXVI. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — С. 413.
- ↑ Вуйцик В. Краснопущанський іконостас Василя Петрановича [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 412.
- ↑ Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття… — С. 221.
Література[ред. | ред. код]
- Голубець М. Малярі-Василіяни на тлі західно-українського церковного малярства // Записки ЧСВВ. — 1930. — Т. 3. — ч. 3-4. — С. 465.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мицько І. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець ХІІІ ст. — кінець ХХ ст.). — Львів «Свічадо», 1998. — С. 209—210.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |