Скугарєва Марина Вадимівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марина Вадимівна Скугарєва
Marina Skugareva portrait.jpg
Дата народження 2 березня 1962(1962-03-02) (52 роки)
Місце народження Київ, УРСР
Національність українка
Жанр живопис

Марина Вадимівна Скугарєва (англ. Marina Skugareva, народилася 2 березня 1962 у Києві, Україна, СРСР) — українська художниця, одна з представників «нової української хвилі».

Біографія[ред.ред. код]

Народилася у Києві в сім'ї журналістки Ольги Леонідівни Гарицької і архітектора Вадима Костянтиновича Скугарєва, який з 1973 року обіймає посаду завідувача кафедрою декоративно-прикладного мистецтва художньо-графічного факультету в Дагестанському державному педагогічному інституті (Махачкала, Дагестанська АРСР). У 1974 році Марина вступає в Республіканську художню середню школу ім.Т.Г. Шевченка. У 1981 році закінчує Дагестанське художнє училище ім. Джемала. У 1982-1988 роках навчається у Львівському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва на кафедрі художнього текстилю. У 1988 році одружується з художником Олегом Тістолом і разом з чоловіком і художниками Костянтином «Вінні» Рєуновим і Яною Бистровою їде до Москви. Там вони живуть і працюють в сквоті «Фурманний провулок», а пізніше - в сквоті «Трьохпрудний провулок», де знаходилась відома «Галерея в Трёхпрудном переулке|Галерея в Трьохпрудному провулку», заснована Костянтином Рєуновим і Авдєєм Тер-Оганьяном.

У травні 1992 року Марина Скугарєва і Олег Тістол у межах програми культурного обміну отримують стипендії фонду Christoph Merian Stiftung і виїжджають до Базеля, де живуть до початку 1993 року. Там вони проводять кілька виставок разом з Гією Джапарідзе, Андре Клементом, а нових друзів - швейцарських художників Сюзетт Бек, Рональда Вютріха, Ілзе Ермен - Марина перетворює на героїв своїх картин.

З 1993 року Марина Скугарєва живе і працює в Києві.

Творчість[ред.ред. код]

Наприкінці 80-х років Марина Скугарєва займає своє місце на вітчизняній художній сцені і відтоді стає постійною учасницею виставок сучасного мистецтва в Києві, Москві, Варшаві, Базелі, Берліні, Оденсе. ЇЇ твори стали частиною тієї «нової хвилі», яка програмно зв’язувала своє мистецтво з постмодернізмом, оновлюючи через його естетику традиційну українську образотворчість.

Натюрморт. Радіола. 80х180 см. Полотно, олія. 2000.

Однією з головних тем її мистецтва є оголена людська постать у просторі. Для художниці ця тема виростає із традицій експресіонізму, проте її експресії – не стільки відкриті емоції, скільки спосіб бачення, пошук «іншої точки зору», шлях збереження «справжнього життя» в просторі мистецтва, спустошеного безкінечними цитатами та репродукуванням.

Ню. Колючка. 160х80 см. Полотно, олія, вишивка. 1992.

Її ранні картини («Вечірній Київ» (1988), «Der Vogel» (1990), «Колючка»(1992)) близькі до своєрідної версії трансавангардного живопису, у пізніших роботах – зовнішня експресивність відходить углиб, відкриваючи точність висловлювання, жорстку спостережливість. Вже в перших її живописних картинах з’являється характерний прийом – гаптований фрагмент - птах, квітка, людське обличчя. Марина внесла до своїх творів феміністичне забарвлення[1], з’єднавши способом вишивки та малярства «жіночий» та «чоловічий» вимір, жіноче рукоділля і образну концептуальність.

З середини 1990-х років Марина Скугарєва працює над проектом натюрмортів – «Столи». Видовжені полотна («Рональд», «День», «Радіола», «Вечірні вісті»), перерізані по горизонталі довгими напівпорожніми столами, над якими на умовній стіні закріплені портрети персонажів, вона перетворює на зіткнення кількох реальностей: справжній інтер’єр, де висить картина, ніби продовжується в ній самій, а зображені на картині предмети теж перевіряються на справжність, і тому склянки та стільці стають тут реальнішими, ніж портрети.

Добрі домогосподарки. 30х20 см. Папір, гелєва ручка. 2009.

«Фрагменти» - назва одного з циклів її картин (2001-2003) – життя, розгорнуте в епізодах. Підкреслена фрагментарність і простота мотиву у поєднанні з яскравою напруженістю кольору надають цим роботам особливе змістове значення та широке образне дихання. Тут художниця наголошує цінність «приватної історії».

Дивний простір, в якому дійсність окреслена поглядом художника, визначає своєрідність проектів «Пейзажі» та «Дороги» (2004-2009). Композиції побудовані за принципом «погляду з вікна авто», іноді з умовної верхньої точки огляду, і тому між природою і людиною, що її споглядає, існує дистанція, що позбавляє її безпосереднього дихання, окреслюючи форматом картини. На цих полотнах немає людських постатей, їх світ порожній, підкреслено не емоційний, але насичений і багатозначний.

У 2007 році Марина Скугарєва представляє проект рисунків «Добрі Домогосподарки». Сюжетно вона продовжує тему фігури у просторі, але одночасно вносить нові акценти. У рисунках здебільшого Марина використовує тексти з жіночих інтернет-чатів, які, накладаючись на оголені фігури, перетворюються на татуювання[2]. У побудові рисунків помітна умоглядна стратегія авторки: накладання зображення на текст для «затемнення» змісту і розбіжність між ними. В текстах тягнуться безкінечні жіночі розмови, проте зображення розгортають форми людського руху та «завмерлі» емоції. Художниця лише відштовхується від сюжетного мотиву, не поетизуючи повсякдення, а радше переборюючи його засобами мистецтва[3].

Колекції[ред.ред. код]

  • Запорізький обласний художній музей, Україна.
  • Московський дім фотографії, Росія.
  • СК Джонсон Київ Корпорейшн, Україна.
  • Муніципальна галерея міста Оденсе, Данія.
  • Фонд Christoph Merian Stiftung, Базель, Швейцарія.

Нагороди[ред.ред. код]

  • 1995 — Лауреат «Great Ukrainian Women Artist», Україна.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Скляренко Г. Малий Великий світ Марини Скугарєвої // FINE ART. — 2009. — № 1.
  • Скляренко Г. Нова українська хвиля // Українська нова хвиля. — 2009.
  • Мартинюк О. Соловей і троянда // ART — UKRAINE. — 2009. — № 3.
  • XX artists of Ukraine 2000 (End of the Century). — 2001.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Стукалова К. Марина Скугарєва // XX artists of Ukraine 2000 (End of the Century). — 2001.
  2. А. Текіла. Танець добрих домогосподарок // Символ. — 2008. — № 1.
  3. Скляренко Г. Малий Великий світ Марини Скугарєвої // FINE ART. — 2009. — № 1.

Посилання[ред.ред. код]