Скіфські царі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Скіфські царі — поширена назва правителів скіфів, що застосовується у науковій та художній літературі.

Останнім часом в зв'язку з тривалими дискусіями щодо характеру та форми влади правителів скіфів та Скіфії взагалі, все частіше замість терміну царі використовують термін династи.

За Геродотом правлячий рід/ плем'я у скіфів-сколотів називалося Паралата. У ассірійських текстах терміну цар відповідає ассір. sarru,[1] у давньогрецьких джерелах — βασιλειοζ. Можливо, що крім правлячих династів термін цар/ царі застосовувався до інших представників династії (у Лукіана — βασιλειον γένος).[2]

Враховуючи факт того, що скіфо-сколотське суспільство, принаймні на час відвідин Скіфії Геродотом, знаходилося на доісторичному (міфопоетичному) етапі свого розвитку, певної уваги заслуговує наступна констатація:

«… сенс життя, його мету людина космологічного періоду бачила саме в ритуалі, основній суспільній та економічній діяльності людського колективу. Головною ж фігурою ритуалу був цар в архаїчній ролі першосв'ященика. У цей період цар був, безсумніву, учасником космологічного дійства, а не історичного процесу; його роль у суспільстві визначалася його космологічними функціями, подібними до функцій інших сакральних представників „центру світу“ (світове дерево, світова гора, божество, трон тощо).»[3]


Нижче наведено декілька цитат, що розкривають деякі аспекти характеру влади скіфських династів у поданні Геродота (на сер V ст. до н. е.):[4]

  • «на суді в царя» (IV, 65);
  • «присягатися біля царського вогнища, якщо йдеться про дуже важливу присягу» (IV, 68)
  • «Кого засудить на смерть Цар, то і їх дітей не щадить, синів убиває, а дочок залишає живими» (IV, 69);
  • «скіфи з народження … служать цареві, він їх сам обирає собі, а рабів він собі не купує» (IV, 72).


Отже, цар скіфів-сколотів — сакралізований правитель, представник роду (чи племені) Паралати, з абсолютною (військовою, судовою) деспотичною владою, верховний жрець Папая, його уособлення на земліцар уподобаний Богу Грози»[5]).


Далі за текстом — перелік відомих з різних джерел виключно історичних династів та представників династії європейських скіфів-сколотів, яких, для зручності, названо в хронологічному (на скільки це можливо) порядку. Курсивом позначено імена династів/представників династії історичність яких гіпотетична.

Династи скіфів під час Закавказьких походів (бл. 679 — бл. 590 рр. до н. е.)[ред.ред. код]

Ішпакай (ассир. Išpakâi/ Išpakâ'a/ Iš-pa-ka-a-a) (до 679 — 674/3) — перший історично відомий ватажок скіфів, який очолював їх під час навал до Закавказзя.
Партатуа (Бартатуа, Прототій) (ассир. Par/Bar-ta-tū-a, грец. Προτοθύες) (674/673 — до 654) — наступник Ішпакая, якого в ассірійських джерелах названо «цар країни скіфів».
Мадій (грец. Μαδύης) (до 654 — до/ близько 625) — син та наступник Партатуа, згаданий Геродотом (Історія, І, 103).

Династи та представники династії Європейської Скіфії (бл. 590 — 270-ті рр. до н. е.)[ред.ред. код]

Спаргапейт (грец. Σπαργαπείθεος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, яким Геродот розпочинає династію Європейської Скіфії.
Лік (грец. Λύκος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, за Геродотом син Спаргапейта та батько Гнура.
Гнур (грец. Γνούρος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, за Геродотом син Ліка та батько Савлія та Анахарсіса.
Савлій (грец. Σαύλιος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, син Гнура та батько Іданфірса. За Геродотом власноруч убив свого брата Анахарсіса.
Анахарсіс (Анахірс) (грец. Ἀνάχαρσις / Άναχυρςις) (VI ст. до н. е.) — напівлегендарний скіфський філософ, син Гнура.
Анагерр (Анаперр) (грец. Άναγέρρης Σκολότηίς) — можливо син Анахірса, відомий з ольвійської епиграфіки першої половини VI ст. до н. е., а саме графіті-посв'яти Аполону Борею (грец. Άναγέρρης Άναχυρςő Σκ[ο]λότη[ς] Άπ[ό]λλωνι Βορῆι μέλι πατρ[ώιον άνέθηκεν] — укр. Анагерр(Анаперр) Анахірсів Сколот Аполону Борею мед батьківський посвятив).[6]

Контурний малюнок «каблучки Скіла» за Віноградовим Ю. Г.

Іданфірс (Ідантур) (грец. Ἰδάνθυρσος / Ἰδανθούρας) (бл. 515 — ?) — скіфський династ, син Савлія, очолював Велику Скіфію під час відомої скіфської кампаниії Дарія Великого, що відбулася близько 514–512 рр. до н. е.
Марсагет (грец. Μαρσαγέτης) — брат скіфського династа, наймовірніше Іданфірса, відомий лише з повідомлення Ктесія Кнідського.
Скопасій (грец. Σκώπασις) (VI ст. до н. е.) — представник династії скіфів, один із царів, відомий із опису Геродотом подій скіфського походу Дарія Великого, що відбувся у 514–512 рр. до н. е.
Таксакій (грец. Τάξακις) (VI ст. до н. е.) — представник династії скіфів, один із царів, відомий із опису Геродотом подій скіфського походу Дарія Великого, що відбувся у 514–512 рр. до н. е.
Аріант (грец. Ἀριάντας) — гіпотетично скіфський династ, час правління якого міг бути у проміжку 80-ті рр. VI ст. до н. е. — 80-ті рр. V ст. до н. е.
Аргот (грец. Άργοτας) (кін. VI — поч. V ст. до н. е.) — гіпотетично скіфський династ, попередник Аріапейта,[7] чи представник династії,[8] ім'я якого відоме з «каблучки Скіла».[9]
Аріапейт (грец. Ἀριαπείθος) (~480 — ~465) — скіфський династ, батько Скіла, Октамасада та Оріка.
Опія (Опойя) (грец. Ὀποίη) — дружина династа Аріапейта, мати Оріка (Аріха), яка після загибелі чоловіка разом із верховною владою перейшла (стала однією з дружин) до його сина та спадкоємця Скіла.
Скіл (грец. Σκύλης/ ΣΚΙΛ) (~465 — ~446) — скіфський династ, спадкоємець і син (від еллінки з Істрії) царя Аріапейта.
Емінак (грец. Εμινάκος/ Εμινάκης) — представник скіфських династів у Ольвії, з ім'ям якого карбувались перші срібні монети (статери) в історії Ольвіополісу.

Діобол Німфея з легендою ΣАММА. Каталог-архів «Монети Боспору»

Октамасад (грец. Ὀκταμασάδης) (~446 — ~390(?)) — скіфський династ, син Аріапейта, прийшов до влади внаслідок усунення та, згодом, страти брата Скіла.
Орік (Аріх) (грец. Ὄρικος/ Άριχος) (V ст. до н. е.) — син скіфського династа Аріапейта та Опії, однієї з його дружин, брат Скіла та Октамасада. Гіпотетично представник/намістник останнього в Ольвії у 40-их — 30-их рр. V ст. до н. е.
Саммак (грец. ΣAMMA → Σαμμάκος (?)) — гіпотетично представник скіфської династії у Німфеї, відомий за монетами цього полісу, датованих 409–405 рр. до н. е., до підпорядкування Німфея Боспором.[10]
Лік (грец. ΛΥΚΟ → Λύκος (?)) ( — ~400/390 рр. до н. е.) — гіпотетично представник скіфської династії, похованний у кургані Солоха, ім'я якого відоме з графіті на дні кіліка.[11]
Атей (грец. Άταίας/ Άτέας) (до 358 — 339 р. до н. е.) — скіфський династ, що загинув у війні з Філіпом Македонським.
… (? — 328) — неназваний цар з повідомлення Аріана (IV.15).[12]
… (328 — ?) — неназваний цар з повідомлення Аріана (IV.15), брат попередника, з яким, можливо, пов'язане нетривале протистояння Скіфії та Боспору (XXXIV. «ПРОТИ ФОРМІОНА О ПОЗИЦІ»).[12]
Агар (грец. Άγαρος) (кін. IV ст. до н. е.) — скіфський династ, відомий нам виключно з подій династичної війни на Боспорі у 310–309 рр. до н. е.

Династи та представники династії Тавроскіфії (270-ті рр. до н. е. — 111 р. до н. е. )[ред.ред. код]

Ідант (грец. Ιδ[αν]θος) (пер. пол. — сер. II ст. до н. е.) — династ Тавроскіфії, батько Аргота, пращур (можливо, дід) Скілура[13]
Аргот Ідантід (грец. Ἀργότας) — представник правлячої династії скіфів на Боспорі 2/3 II ст. до н. е.
Скілур (грец. Σκίλουρος) (до/ бл. 130–114/ 113 рр. до н. е.) — найвідоміший династ Тавроскіфії.
Сенамотіс (грец. Σεναμωτις) — донька династа Скілура, дружина боспорського аристократа Геракліда, відома за присвяченням богині Дітагойї, написанного від імені царя Боспору Перісада.[14][15]
Палак (грец. Πάλακος) (114/3 — 111) — син та наступник династа Скілура.
Савмак (грец. Σαύμακος) — керівник повстання скіфів, що спалахнуло в Боспорській державі 111–110 рр. до н. е.

Династи та представники династії Малої (Добруджийської) Скіфії (друга пол. III ст. до н. е. — І ст. до н. е. ).[16][ред.ред. код]

Трихалк з Ольвіополісу з легендою АКРОΣΑ. Одеський Музей Нумізматики

Тануса (грец. ΤΑΝΟΥΣΑ (порівн. грец. Τανυσάλου[17])) — скіфський династ ІІІ — II ст.ст. до н. е., відомий з нумізматичних джерел.
Каніта (грец. Κανιται / ΚΑΝΙΤΟΥ) — скіфський династ поч. II ст. до н. е. (~200 — ~180), відомий з нумізматичних (монети Одесса) та епіграфічних джерел (IGBulg I² 41 грец. ...βασιλεῖ Σκυθῶν Κανιται...).[18] Гіпотетично, спільник Антіоха ІІІ.
Саріак (грец. Σαριακος / ΣΑΡΙΑ) (у подіях 179 р. до н. е.) — скіфський династ (~180 — ~160), відомий з нумізматичних джерел та епіграфіки (IGBulg V 5003 грец. ...βασιλέως Σαριακου...).[19][20] Етимологія імені: грец. Σαριακος < скіф. *sar-  — укр. об'єднувач.[8]
Акроса (грец. ΑΚΡΟΣΑ) — скіфський династ (~160 — ~120), відомий з нумізматичних джерел.
Хараспа (грец. ΧΑΡΑΣΠΟΥ) — скіфський династ кін. ІІ — поч. І ст.ст. до н. е., відомий з нумізматичних джерел.
Айлій (грец. ΑΙΛΙΟΣ) — скіфський династ кін. ІІ — поч. І ст.ст. до н. е., відомий з нумізматичних джерел. Етимологія імені: грец. ΑΙΛΙΟΣ < скіф. (H)āili- < д. ір. Hāδi- — укр. забезпечений, наділений.[8][21]
Лелій (грец. ΛΕΛΗΑ / ΛΕΛΙ[...]ΑΣ) — гіпотетично скіфський династ Добруджі, ім'я якого відновлюється з легенд на монетах.[22]

ПРИМІТКИ. ДЖЕРЕЛА. ПОСИЛАННЯ[ред.ред. код]

  1. (рос.)Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008
  2. (рос.)В. В. Латышев. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. ВДИ, 1947.
  3. (рос.) Топоров В. Н. Мировое дерево. Универсальные знаковые комплексы. Том 1. М.: Рукописные памятники Древней Руси. 2010.
  4. тут і далі Геродот цитується за виданням : Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993.
  5. (рос.)В. В. Иванов, В. Н. Топоров. Исследования в области славянских древностей. Москва. Наука. 1974.
  6. (рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11.
  7. (рос.)Виноградов Ю. Г. Перстень царя Скила. Политическая и династийная история скифов первой половины V ст. до н. э.- СА.- 1980.- № 3.
  8. а б в (рос.)Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
  9. (гр.)IGDOlbia 4
  10. (рос.)Мельников О.H. Нимфей, скифский вождь Саммак и «измена Гилона» // МАИЭТ. 2001. VIII. С. 410–435.
  11. (рос.) Алексеев А. Ю. Хронография Европейской Скифии VII–IV веков до н.э. ИГЭ, Санкт-Петербург, 2003
  12. а б (рос.)Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Вестник древней истории. 1947–1949.
  13. (рос.)Ю. П. Зайцев. НЕАПОЛЬ СКИФСКИЙ (II в. до н.э. — III в. н.э.) Симферополь, «Универсум», 2003.
  14. (рос.)М. В. Скржинская. Эпиграфические и письменные источники о женщинах Боспора. ИНДОЕВРОПЕЙСКОЕ ЯЗЫКОЗНАНИЕ И КЛАССИЧЕСКАЯ ФИЛОЛОГИЯ-XII (чтения памяти И. М. Тронского). Материалы международной конференции, проходившей 23-25 июня 2008 г. / Отв. редактор Н. Н. Казанский. СПб.: Нестор-История, 2008.
  15. (гр.)SEG 37:674
  16. перелік скіфських династів Добруджі подано за: (рос.)Андрух С. И. Нижнедунайская Скифия в 6 — нач. 1 вв. до н. э.: Этнополитический аспект. — Запорожье: Запорожский гос. ун-т, 1995.
  17. (гр.)Corpus Inscriptionum Regni Bosporani, 708
  18. (гр.)IGBulg I² 41
  19. (рос.)Лазаров М. (София). Новооткрытая надпись Антигона за скифского царя Сариака. ВДИ, № 3, 1985
  20. (гр.)IGBulg V 5003
  21. (нім.) DR. MICHAEL JANDA. DIE SPRACHE DER MEDER. UNIVERSITÄT ZÜRICH. 2004.
  22. (рос.)В. А. Анохин. Монеты античных городов Северо — Западного Причерноморья. Наукова думка, 1989.

Див. також[ред.ред. код]