Скіфські царі
Скіфські царі — поширена назва правителів скіфів, що застосовується у науковій та художній літературі.
Останнім часом в зв'язку з тривалими дискусіями щодо характеру та форми влади правителів скіфів та Скіфії взагалі, все частіше замість терміну царі використовують термін династи.
У ассірійських текстах терміну цар відповідає ассір. sarru,[1] у давньогрецьких джерелах — βασιλειοζ. Можливо, що крім правлячих династів термін цар/ царі застосовувався до інших представників династії (у Лукіана — βασιλειον γένος).[2]
Нижче приведено декілька цитат, що розкривають деякі аспекти характеру влади скіфських династів у поданні Геродота (на сер V ст. до н. е.):[3]
«на суді в царя» (IV, 65);
«присягатися біля царського вогнища, якщо йдеться про дуже важливу присягу» (IV, 68)
«Кого засудить на смерть Цар, то і їх дітей не щадить, синів убиває, а дочок залишає живими» (IV, 69);
«скіфи з народження … служать цареві, він їх сам обирає собі, а рабів він собі не купує» (IV, 72).
Далі за текстом — перелік відомих з різних джерел виключно історичних династів та представників династії європейських скіфів (сколотів), яких, для зручності, названо в хронологічному (на скільки це можливо) порядку. Курсивом позначено імена династів/представників династії історичність яких гіпотетична.
Династи скіфів під час Закавказьких походів (бл. 679 — бл. 590 рр. до н. е.) [ред.]
Ішпакай (ассир. Išpakâi/ Išpakâ'a/ Iš-pa-ka-a-a) (до 679 — 674/3) — перший історично відомий ватажок скіфів, який очолював їх під час навал до Закавказзя.
Партатуа (Бартатуа, Прототій) (ассир. Par/Bar-ta-tū-a, грец. Προτοθύες) (674/673 — до 654) — наступник Ішпакая, якого в ассірійських джерелах названо «цар країни скіфів».
Мадій (грец. Μαδύης) (до 654 — до/ близько 625) — син та наступник Партатуа, згаданий Геродотом (Історія, І, 103).
Династи та представники династії Європейської Скіфії (бл. 590 — 270-ті рр. до н. е.) [ред.]
Спаргапейт (грец. Σπαργαπείθεος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, яким Геродот розпочинає династію Європейської Скіфії.
Лік (грец. Λύκος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, за Геродотом син Спаргапейта та батько Гнура.
Гнур (грец. Γνούρος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, за Геродотом син Ліка та батько Савлія та Анахарсіса.
Савлій (грец. Σαύλιος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, син Гнура та батько Іданфірса. За Геродотом власноруч убив свого брата Анахарсіса.
Анахарсіс (Анахурс) (грец. Ἀνάχαρσις / Αναχυρςις) (VI ст. до н. е.) — напівлегендарний скіфський філософ, син Гнура.
Анагерр (грец. Αναγερρης Σκολοτης) — можливо син Анахурса, відомий з ольвійської епиграфіки першої половини VI ст. до н. е., а саме графіті-посв'яти Аполону Борею, яке починається іменем «Анагерр Анахурсів Сколот…» (грец. "Αναγερρης Αναχυρςο Σκ[ο]λοτη[ς]...").[4]
Іданфірс (Ідантур) (грец. Ἰδάνθυρσος / Ἰδανθούρας) (бл. 515 — ?) — скіфський династ, син Савлія, очолював Велику Скіфію під час відомої скіфської кампаниії Дарія Великого, що відбулася близько 514–512 рр. до н. е.
Марсагет (грец. Μαρσαγέτης) — брат скіфського династа, наймовірніше Іданфірса, відомий лише з повідомлення Ктесія Кнідського.
Скопасій (грец. Σκώπασις) (VI ст. до н. е.) — представник династії скіфів, один із царів, відомий із опису Геродотом подій скіфського походу Дарія Великого, що відбувся у 514–512 рр. до н. е.
Таксакій (грец. Τάξακις) (VI ст. до н. е.) — представник династії скіфів, один із царів, відомий із опису Геродотом подій скіфського походу Дарія Великого, що відбувся у 514–512 рр. до н. е.
Аріант (грец. Ἀριάντας) — гіпотетично скіфський династ, час правління якого міг бути у проміжку 80-ті рр. VI ст. до н. е. — 80-ті рр. V ст. до н. е.
Аргот (грец. Άργοτας) (кін. VI — поч. V ст. до н. е.) — гіпотетично скіфський династ, попередник Аріапейта,[5]чи представник династії,[6] им'я якого відоме з «каблучки Скіла».[7]
Аріапейт (грец. Ἀριαπείθος) (~480 — ~465) — скіфський династ, батько Скіла, Октамасада та Оріка.
Опія (Опойя) (грец. Ὀποίη) — дружина династа Аріапейта, мати Оріка (Аріха), яка після загибелі чоловіка разом із верховною владою перейшла (стала однією з дружин) до його сина та спадкоємця Скіла.
Скіл (грец. Σκύλης/ ΣΚΙΛ) (~465 — ~446) — скіфський династ, спадкоємець і син (від еллінки з Істрії) царя Аріапейта.
Емінак (грец. Εμινάκος/ Εμινάκης) — представник скіфських династів у Ольвії, з ім'ям якого карбувались перші срібні монети (статери) в історії Ольвіополісу.
Октамасад (грец. Ὀκταμασάδης) (~446 — ~390(?)) — скіфський династ, син Аріапейта, прийшов до влади внаслідок усунення та, згодом, страти брата Скіла.
Орік (Аріх) (грец. Ὄρικος/ Άριχος) (V ст. до н. е.) — син скіфського династа Аріапейта та Опії, однієї з його дружин, брат Скіла та Октамасада. Гіпотетично представник/намістник останнього в Ольвії у 40-их — 30-их рр. V ст. до н. е.
Саммак (грец. ΣAMMA → Σαμμάκος (?)) — гіпотетично представник скіфської династії у Німфеї, відомий за монетами цього полісу, датованих 409–405 рр. до н. е., до підпорядкування Німфея Боспором.[8]
Лік (грец. ΛΥΚΟ → Λύκος (?)) ( — ~400/390 рр. до н. е.) — гіпотетично представник скіфської династії, похованний у кургані Солоха, ім'я якого відоме з графіті на дні кіліка.[9]
Атей (грец. Άταίας/ Άτέας) (до 358 — 339 р. до н. е.) — скіфський династ, що загинув у війні з Філіпом Македонським.
Агар (грец. Άγαρος) (кін. IV ст. до н. е.) — скіфський династ, відомий нам виключно з подій династичної війни на Боспорі у 310–309 рр. до н. е.
Династи та представники династії Тавроскіфії (270-ті рр. до н. е. — 111 р. до н. е. ) [ред.]
Ідант (грец. Ιδ[αν]θος) (пер. пол. — сер. ІІ ст. до н. е.) — династ Тавроскіфії, батько Аргота, пращур (можливо, дід) Скілура[10]
Аргот Ідантід (грец. Ἀργότας) — представник правлячої династії скіфів на Боспорі 2/3 II ст. до н. е.
Скілур (грец. Σκίλουρος) (до/ бл. 130–114/ 113 рр. до н. е.) — найвідоміший династ Тавроскіфії.
Сенамотіс (грец. Σεναμωτις) — донька династа Скілура, дружина боспорського аристократа Геракліда, відома за присвяченням богині Дітагойї, написанного від імені царя Боспору Перісада.[11][12]
Палак (грец. Πάλακος) (114/3 — 111) — син та наступник династа Скілура.
Савмак (грец. Σαύμακος) — керівник повстання скіфів, що спалахнуло в Боспорській державі 111–110 рр. до н. е.
Династи та представники династії Малої (Добруджийської) Скіфії (друга пол. ІІІ ст. до н. е. — І ст. до н. е. ).[13] [ред.]
Тануса (грец. ΤΑΝΟΥΣΑ (порівн. грец. Τανυσάλου,[14])) — скіфський династ ІІІ — ІІ ст.ст. до н. е., відомий з нумізматичних джерел.
Каніта (грец. Κανιται / ΚΑΝΙΤΟΥ) — скіфський династ поч. ІІ ст. до н. е. (~200 — ~180), відомий з нумізматичних (монети Одесса) та епіграфічних джерел (IGBulg I² 41 грец. "...βασιλεῖ Σκυθῶν Κανιται...").[15] Гіпотетично, спільник Антіоха ІІІ.
Саріак (грец. Σαριακος / ΣΑΡΙΑ) (у подіях 179 р. до н. е.) — скіфський династ (~180 — ~160), відомий з нумізматичних джерел та епіграфіки (IGBulg V 5003 грец. "...βασιλέως Σαριακου...").[16][17]
Акроса (грец. ΑΚΡΟΣΑ) — скіфський династ (~160 — ~120), відомий з нумізматичних джерел.
Хараспа (грец. ΧΑΡΑΣΠΟΥ) — скіфський династ кін. ІІ — поч. І ст.ст. до н. е., відомий з нумізматичних джерел.
Айлій (грец. ΑΙΛΙΟΣ) — скіфський династ кін. ІІ — поч. І ст.ст. до н. е., відомий з нумізматичних джерел.
Лелій (грец. ΛΕΛΗΑ / ΛΕΛΙ[...]ΑΣ) — гіпотетично скіфський династ Добруджі, ім'я якого відновлюється з легенд на монетах.[18]
ПРИМІТКИ. ДЖЕРЕЛА. ПОСИЛАННЯ [ред.]
- ↑ (рос.)Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008
- ↑ (рос.)В. В. Латышев. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. ВДИ, 1947.
- ↑ тут і далі Геродот цитується за виданням : Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993.
- ↑ (рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11.
- ↑ (рос.)Виноградов Ю. Г. Перстень царя Скила. Политическая и династийная история скифов первой половины V ст. до н. э.- СА.- 1980.- № 3.
- ↑ (рос.)Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
- ↑ (гр.)IGDOlbia 4
- ↑ (рос.)Мельников О.H. Нимфей, скифский вождь Саммак и «измена Гилона» // МАИЭТ. 2001. VIII. С. 410–435.
- ↑ (рос.) Алексеев А. Ю. Хронография Европейской Скифии VII–IV веков до н.э. ИГЭ, Санкт-Петербург, 2003
- ↑ (рос.)Ю. П. Зайцев. НЕАПОЛЬ СКИФСКИЙ (II в. до н.э. — III в. н.э.) Симферополь, «Универсум», 2003.
- ↑ (рос.)М. В. Скржинская. Эпиграфические и письменные источники о женщинах Боспора. ИНДОЕВРОПЕЙСКОЕ ЯЗЫКОЗНАНИЕ И КЛАССИЧЕСКАЯ ФИЛОЛОГИЯ-XII (чтения памяти И. М. Тронского). Материалы международной конференции, проходившей 23-25 июня 2008 г. / Отв. редактор Н. Н. Казанский. СПб.: Нестор-История, 2008.
- ↑ (гр.)SEG 37:674
- ↑ перелік скіфських династів Добруджі подано за: (рос.)Андрух С. И. Нижнедунайская Скифия в 6 — нач. 1 вв. до н. э.: Этнополитический аспект. — Запорожье: Запорожский гос. ун-т, 1995.
- ↑ (гр.)Corpus Inscriptionum Regni Bosporani, 708
- ↑ (гр.)IGBulg I² 41
- ↑ (рос.)Лазаров М. (София). Новооткрытая надпись Антигона за скифского царя Сариака. ВДИ, № 3, 1985
- ↑ (гр.)IGBulg V 5003
- ↑ (рос.)В. А. Анохин. Монеты античных городов Северо — Западного Причерноморья. Наукова думка, 1989.
