Слеп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Слеп (від англ. slap — ляпас) — техніка гри на різних видах інструментів. Термін має декілька значеннь.

Для бас-гітари гра слепом заключаєтся в ударі фалангою великого пальця по струнам. При цьому струни на ладу затискаються так само, як і при грі Піцикато або медіатором.

Слеп на струнних інструментах — це підсилене піцикато, при якому струна вдаряється об гриф, викликаючи особливий звук. Інша назва цього прийому у струнних часто називається «Bartok-pizzicato», за аналогією з тим, що саме угорський композитор XX століття Бела Барток офіційно ввів його в свої твори. В джазі контрабасовий слеп з'явився наприкінці 1920-х років, знайшов популярність в 1940-і і перекочував в рокабіллі, а потім і в сайкобілі.

Слеп на дерев'яних духових інструментах з'явився в середині XX століття. Першими композиторами, які застосували даний прийом на флейті були французькі композитори Клод Дебюссі та Едгар Варез. На флейті розрізняють два види слепа — мовної та губної. Так само можливий і закритий слеп, тобто слеп із закритим амбушюром. На кларнеті слеп з'явився на початку XX століття в джазі. Так само розрізняють два види — відкритий (дуже гучний) і закритий слеп (може виконуватися як тихо, так і голосно). Така ж техніка слепу і на саксофоні Слеп на гобої та фаготі теж мають два види, але вони відрізняються від попередніх. Перший вид слепу схожий з закритим кларнетовим слепом, а другий виконується без тростини.

Слепи на мідних духових інструментах також можливі. Вони беруться за допомогою швидкого вимови складу «фт» в мундштук. У практиці мідних духових вживається досить рідко.

Слеп так само можливий і на фортепіано. Виник він на роялі в середині XX століття. Витягає він таким чином. Одна рука тримає пальцем струну на роялі, а друга грає по клавішах цей же звук. Звук стає приглушеним.