Слободян Микола Іванович
| Микола Слободян | |
|---|---|
 | |
| Народився |
18 серпня 1935 Андрушівка Житомирська область, УРСР |
| Помер |
4 грудня 2022 (87 років) Київ, Україна |
| Країна |
 СРСР →  Україна |
| Діяльність | професор, кінознавець, актор, документознавець |
| Alma mater | Київський університет імені Тараса Шевченка, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України |
| Галузь | документалістика, кіномистецтво, телебачення, кіно |
| Посада | Проректор з наукової роботи КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого (2002—2005); Директор Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (2005—2010) |
| Вчене звання | професор, доцент |
| Науковий ступінь | Кандидат мистецтвознавства |
| Відомі учні | режисер та актор Олександр Жеребко[1] |
| Діти | Андрій Слободян |
| Нагороди |
   |
Мико́ла Іва́нович Слободя́н (18 серпня 1935, Андрушівка Житомирська область, УРСР — 4 грудня 2022, Київ) — український кінознавець, педагог та актор, а також автор документальних фільмів. Заслужений діяч мистецтв України (1995), кандидат мистецтвознавства, доцент. Проректор з наукової роботи КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого (2002—2005); директор Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (2005—2010); професор кафедри кінознавства КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого.[2][3]
Життєпис[ред. | ред. код]
Микола Іванович Слободян народився 1935 року в селищі Андрушівці Житомирської області. Після закінчення середньої школи поступив до Київського університету імені Тараса Шевченка на історико-філософський факультет, який закінчив 1958 року.
Працював у журналі «Народна творчість і етнографія». У 1961—64 роках навчався в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, досліджував проблеми розвитку української кінопубліцистики.
У 1968 році успішно захистив дисертацію. У період з 1964 по 1979 рік працював в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Т. Рильського АН УРСР молодшим науковим співробітником, науковим консультантом секції суспільних наук, старшим науковим співробітником відділу кінознавства, завідувачем відділу кінознавства.
У 1972 році розпочав педагогічну діяльність в Київському державному інституті театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого, яку продовжував аж до 2021 року. У 1983 році отримав вчене звання доцента. Працював деканом факультету кінематографії і телебачення зазначеного інституту. З 2002 по 2005 рік — проректор з наукової роботи Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. З вересня 2005 року по 2010 рік М. І. Слободян очолював Інститут екранних мистецтв, який було утворено шляхом реорганізації факультету кінематографії і телебачення університету.[4][5]
У 1994—1999 роках Микола Слободян був членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
Також він був постійним членом журі Міжнародного дитячого, молодіжного фестивалю аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела», що проводився за підтримки Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.[6][7]
Микола Іванович Слободян — автор наукових публікацій, присвячених дослідженню широкого спектра проблем історії та теорії українського кіномистецтва. Основна сфера інтересів творчих і наукових Миколи Слободяна — кіномистецтво, телебачення, музика.
Викладав майже до останнього, пішов на заслужений відпочинок у 2021 році. Помер 4 грудня 2022 року[6]. Був кремований.
Сім'я[ред. | ред. код]
- Син — телепродюсер (телеканал ICTV), колишній оператор Андрій Слободян (нар. 1962).
- Колишня невістка — телеведуча Тала Калатай.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужений діяч мистецтв України (1995).
- У 2010 році отримав премію Телетріумф у номінації «За особистий внесок у розвиток українського телебачення».[8]
- Орден «За заслуги» III ступеня.
- Грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед українським народом».[2]
Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]
Актор[ред. | ред. код]
- 1990 — «Меланхолійний вальс»
- 1985 — «Розповідь барабанщика»
- 1983 — «Останній доказ королів»
- 1961 — «Українська рапсодія»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Александр Жеребко. КиноПоиск (ru-RU) . Процитовано 17 січня 2019.
- ↑ а б Николай Слободян. КиноПоиск (ru-RU) . Процитовано 17 січня 2019.
- ↑ Nikolay Slobodyan. IMDb. Процитовано 16 квітня 2019.
- ↑ Історія університету. knutkt.com.ua. Процитовано 17 січня 2019.
- ↑ Кафедра кінознавства. knutkt.com.ua. Процитовано 17 січня 2019.
- ↑ а б Помер Микола Слободян. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. 6 грудня 2022. Процитовано 4 лютого 2023.
- ↑ IgnBor (6 грудня 2022). Помер український кінознавець Микола Слободян. Leopolis.news (англ.). Процитовано 4 лютого 2023.
- ↑ Телетріумф - національна телевізійна премія України. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 16 квітня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
|
- Народились 18 серпня
- Народились 1935
- Померли 4 грудня
- Померли 2022
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Заслужені діячі мистецтв України
- Нагороджені грамотою ВРУ
- Уродженці Андрушівки
- Українські педагоги
- Радянські педагоги
- Науковці Київського університету театру, кіно і телебачення
- Українські кінознавці
- Українські професори
- Кандидати мистецтвознавства України
- Випускники історико-філософського факультету Київського університету
- Кінематографісти Києва
- Актори Києва
- Українські актори
- Діячі мистецтва за країною
- Науковці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології