Слобідка-Кульчієвецька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Слобідка-Кульчієвецька
Центр села Слобідка-Кульчієвецька
Центр села Слобідка-Кульчієвецька
Центр села Слобідка-Кульчієвецька
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Слобідсько-Кульчієвецька сільська громада
Основні дані
Засноване 1789[1]
Населення 885
Площа 1,939 км²
Густота населення 456,42 осіб/км²
Поштовий індекс 32318
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°39′43″ пн. ш. 26°39′12″ сх. д. / 48.66194° пн. ш. 26.65333° сх. д. / 48.66194; 26.65333Координати: 48°39′43″ пн. ш. 26°39′12″ сх. д. / 48.66194° пн. ш. 26.65333° сх. д. / 48.66194; 26.65333
Водойми р. Мукша
Місцева влада
Адреса ради 32309, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Слобідка-Кульчієвецька
Карта
Слобідка-Кульчієвецька. Карта розташування: Україна
Слобідка-Кульчієвецька
Слобідка-Кульчієвецька
Слобідка-Кульчієвецька. Карта розташування: Хмельницька область
Слобідка-Кульчієвецька
Слобідка-Кульчієвецька
Мапа
Мапа

Слобідка-Кульчієвецька — село в Україні, центр Слобідсько-Кульчієвецької сільської територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Географія[ред. | ред. код]

Село Слобідка-Кульчієвецька розташоване за 2,9 кілометрів від Кам’янця-Подільського на річці Рудка — притока річки Мукша. Через село проходить автомобільний шлях територіального значення Т 2317.

Клімат[ред. | ред. код]

Слобідка-Кульчієвецька знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.

Історія[ред. | ред. код]

Національний банк репресованих
Список жертв Голодомору, Хмельницька область

Поблизу знайдено залишки поселення черняхівської культури.

Село засновано 1789 року, коли Поділля ще входило до складу Речі Посполитої, польський шляхтич Францішек Марковський (1727-1806), якому належало село Кульчіївці Подільського воєводства, на ґрунтах цього села створив нове поселення, яке отримало просту назву – Кульчієвецька Cлобідка, яка згодом трансформувалася в Слобідку Кульчієвецьку.[2]

Утім місцевість, на якій наприкінці XVIII століття з’явилося нове поселення, відома здавна. Приблизно там, де тепер розкинулася Слобідка-Кульчієвецька, або трохи північніше був колись ліс «Откорів», який згадано в грамоті литовських князів Коріатовичів від 7 січня 1374 року про надання Кам’янцеві прав на самоврядування. Тому місто заявило права на нове поселення, як заселене нібито на міських землях, проте судова тяганина з власниками Кульчіївців жодних позитивних результатів для позивача не дала.

На початку XIX століття Кульчієвецька Слобідка становила з Кульчіївцями одне ціле, а 1846 року стала окремою осілістю. 1855 року вона належала Млодзяновському.

1895 року в Кульчієвецькій Слобідці було відкрито школу грамоти, для якої винаймали приміщення.

За часів Російської імперії як Кульчіївці, так і Кульчієвецька Слобідка входили до Баговицької волості Кам’янецького повіту Подільської губернії.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.

7 березня 1923 року реформа адміністративно-територіального устрою Радянської України віднесла Слобідку Кульчієвецьку – до Довжоцького району.

В 19321933 селяни села пережили сталінський геноцид.

Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».

Місцевий колгосп за одержання в 1937-1939 роках високих урожаїв зернових (15,6 центнера з гектара) та цукрових буряків (327 центнерів із гектара) занесли до Почесної книги Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1940 року.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

З 1991 року в складі незалежної України.

14 серпня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад Кам'янець-Подільського району село Слобідка-Кульчієвецька стає адміністративний центром громади.[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

5 червня 2022 року на зборах релігійної громади села було прийнято рішення перейти до ПЦУ.[4]

Населення[ред. | ред. код]

Селі Слобідка-Кульчієвецька поширені такі діалекти слова «горище»: гора, під, подря, пуд

За даними, поданими 1895 року в сьомому випуску «Праць Подільського єпархіального історико-статистичного комітету», в Кульчієвецькій Слобідці було 27 дворів, 156 мешканців, а земля розподілялася так: Остапович – 233 десятини (з них 25 десятин лісу), селяни – 87 десятин.

Довідник «Населені місця Поділля», виданий 1925 року, зафіксував значне зростання села Слобідки Кульчієвецької: тут було 124 господарства, 657 мешканців.

За переписом 2001 року населення становить 885 осіб.

Мова[ред. | ред. код]

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Релігія[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
1. Чому українці досі будують російські храми? // «Обличчя Незалежності»
  • Церква Святого Пророка Іллі ПЦУ.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Охорона природи[ред. | ред. код]

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри». На північний захід від села Слобідка-Кульчієвецька на схилах річки Мукша знаходиться Мукшанський заказник.

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Поділля — історико-географічна область.
  • Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
  • Подільський говір — різновид говорів української мови.
  • Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ
  2. МОЯ ХАТА СКРАЮ, ТОМУ ГРОШІ МАЮ. 
  3. ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
  4. П’ять храмів на Хмельниччині переходять до ПЦУ.