Слобідка-Рихтівська
| село Слобідка-Рихтівська | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський |
| Громада | Жванецька сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1700 |
| Колишня назва | Рихтецька Слобідка |
| Населення | 1607 |
| Площа | 2,61 км² |
| Густота населення | 615,71 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32360 |
| Телефонний код | +380 3849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°37′26″ пн. ш. 26°24′33″ сх. д. / 48.62389° пн. ш. 26.40917° сх. д.Координати: 48°37′26″ пн. ш. 26°24′33″ сх. д. / 48.62389° пн. ш. 26.40917° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32360, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Слобідка-Рихтівська |
| Карта | |
  Слобідка-Рихтівська | |
 Слобідка-Рихтівська | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Слобідка-Рихтівська — село в Україні, в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області.
Назва[ред. | ред. код]
Назва походить від сусіднього села Рихта, як його виселок, тобто «Слобідка» — у Східній Європі XVI—XVIII століття різновид поселення-колонії або новозасноване поселення.
Географія[ред. | ред. код]
Слобідка-Рихтівська – село на Кам’янеччині, яке лежить біля села Рихта, за 18 кілометрів автодорогами від Кам’янця-Подільського, на південному заході району. Східна частина села, що межує з річкою Жванчик, називається Морозовим.
Клімат[ред. | ред. код]
Слобідка-Рихтівська знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, у так званому «теплому Поділлі». Але діяльність людини призводить до зміни клімату та глобального потепління. Місцевість має велику кількість мочарів, грунт глинистий.
Історія[ред. | ред. код]
Село Слобідка-Рихтецька було засноване Стефаном Гумецьким володар Рихти, десь на початку XVIII століття, після повторного заняття поляками Поділля в 1699 році. В 1702 році тут вже існувала церква зі священнослужителем. Оскільки село було засноване на рихтецькій землі, то й історія села та землеволодіння тісно пов'язані з Рихтою.
Церква в селі Слобідка-Рихтецька мала назву Успенська. Перша церква була зведена в 1702 році. Вона була дерев'яна, з одним куполом, крита соломою та обліплена глиною. Церква побудована селянами та за участю священника Стефана Доброшинського. Це видно з запису видатків на побудову: «Запис цей зроблений на звороті дозволу, що надав володар Рихти Стефан Гумецький на користь священника Рихтецької Слобідки Стефана Доброшинського». У 1894 році розпочато будівництво нового мурованого храму, яке завершено у 1899 році, нова церква мала п’ять бань. Її вартість на той час становила близько 25 тисяч тогочасних рублів, з яких близько 20 тисяч пожертвували парафіяни, а 3800 рублів виділив Найсвятіший Синод. Причтові приміщення побудовано поміщиком 1884 році.[1]
До складу панських земель входили, як рихтецькі так і слобідські землі, вони були нероздільні. Також в Слобідці-Рихтецькій були свої заможні селяни, це селянка М. Т. Вуїк, яка мала 3 десятини землі. Селянська громада ж володіла 1034 десятини землі. До церкви відносились 31 десятина землі.
Школа в Слобідці-Рихтецькій з’явилася у 1860 році, церковнопарафіяльною стала з 1885 року.
В 1861 році у Слобідці-Рихтецькій в центрі села жителі встановили кам'яний хрест на честь звільнення від панщини, до нашого часу не зберігся.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
Останнім власником села був пан Хмельницький.
Село було важливим пунктом підчас операції звільнення Кам'янця-Подільського армією УНР та ЗУНР. Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор, який забрав життя багатьох односельчан. Пам’ятаючи про трагедію, у 2007 році в селі встановили Меморіал пам’яті жертв Голодомору.
В роки Великого терору (1936-1937) було вбито багато осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».
Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голодомор.
У 1951 році знесли стару кам'яну церкву, а на її місці в 60-х роках більшовики збудували «Будинок культури».
В радянські часи був створений колгосп імені Н. К. Крупської.
З 1991 року в складі незалежної України.
8 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Жванецької сільської громади.[2] Об'єднання в громаду створила умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка має забезпечити комфортне середовище для проживання людей.
Населення[ред. | ред. код]
В 1820 році в Слобідці налічувалось 415 селян чоловічої статі. В 1895 році населення села становило 1624 особи, 330 дворів, на Морозові було 75 чоловік, 15 дворів.
За даними довідника «Населені місця Поділля», виданого 1925 р., в Слобідці-Рихтівській було 657 дворів, мешкали 2528 осіб, на хуторі Морозів був один двір із п’ятьма мешканцями.
За даними на 1998 року, у селі було 642 двори й мешкали 1606 осіб.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1565 осіб.[3]
Найновіші дані на 1 січня 2016 року такі: 522 двори, 1472 мешканці, з них 424 особи пенсійного віку.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,69 % |
| російська | 0,93 % |
| молдавська | 0,12 % |
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Селі діє:
- Укрпошта
- Старостат
- ЗДО «Дзвіночок»
- Магазин «Лiлiя»
- Будинок культури
- Кар'єр (на південно-східній околиці)
- Слобідсько-Рихтівська загальноосвітня школа.
Слобідсько-Рихтівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів[ред. | ред. код]
Школа розташована у західній частині села в пристосованому приміщенні. Біля школи є великий стадіон, пришкільні науково-дослідні ділянки, гарний садок.
У школі навчається 174 учні. Педагогічний колектив укомплектовано досвідченими педагогічними кадрами у складі 27 чоловік, переважна більшість яких є її випускниками. При школі діють комп’ютерний клас, актова зала, навчальні кабінети, їдальня, введено в дію великий спортивний зал. Учні школи є постійними учасниками та неодноразовими призерами районних та обласних предметних олімпіад, різного роду конкурсів та змагань, слухачами МАН. В позаурочний час учні поглиблюють свої знання в музичному, турисько-краєзнавчому, народознавчому та предметних гуртках. Гуртківцями створена народознавча світлиця з великою кількістю експонатів народного побуту. За останні 5 років школу закінчило 82 випускники, серед яких 6 із золотими та 4 із срібними медалями. Щороку більшість випускників школи вступає у вищі навчальні заклади, педагогічного, сільськогосподарського, медичного, технічного профілю. Тільки на даний час понад 20 випускників школи готуються стати педагогами різних спеціальностей. Серед випускників школи є також доктори, кандидати наук, багато керівників підприємств, закладів, державних службовців, викладачів вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, лікарів, підприємців, військових офіцерів.
Щонайменше двоє з випускників після закінчення школи поступили в вищі навчальні заклади за кордоном.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народились[ред. | ред. код]
- Степанков Валерій Степанович — український історик, доктор історичних наук, професор.
Проживали, перебували[ред. | ред. код]
- Шепченко Петро Дмитрович — український лікар-хірург, активний діяч «Просвіти», в 1908—1909 роках земський лікар Слобідки Рихтівської.
- Недря Тетяна Володимирівна — український краєзнавець, розробила маршрут Княгинин — Нагоряни — Слобідка-Рихтівська — Рихта.
- Тимків Іван Михайлович — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.[4]
Охорона природи[ред. | ред. код]
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Галерея[ред. | ред. код]
-
В'їзд у село -
Успенська церква 1896р -
Нова церква -
Будинок культури -
Автобусна зупинка
Див. також[ред. | ред. код]
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ СЕЛО ГАРНИХ ГОСПОДАРІВ.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Знову втрати: на фронті загинуло четверо військовослужбовців з Хмельниччини
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
