Юліуш Словацький

Ю́ліуш Слова́цький (пол. Juliusz Słowacki, вірм. Յուլիուշ Սլովացկի; * 4 вересня 1809, місто Кременець, нині Тернопільської області — † 3 квітня 1849, Париж) — великий польський поет і драматург.

Біографія

Юліуш Словацький народився 4 вересня 1809 року у місті Кременець на Волині. Його батько Евзебіуш Словацький був викладачем риторики та поезії Кременецького ліцею, автором кількох драматичних творів. Мати — Саломея — була донькою управителя господарства Кременецького ліцею Теодора Янушевського, вірменського походження. Саломеї заледве виповнилося 16 років, коли 14 листопада 1808 року вона підписала шлюбний контракт з Евзебіушем Словацьким, старшим від неї на 20 років. Юліуш був єдиною дитиною від цього шлюбу.

1811 року сім'я Словацьких переїхала до Вільна (нині Вільнюс). Тут Евзебіуш Словацький працював на кафедрі історії польської літератури Віленського університету. 1814 року батько помер від туберкульозу. Молода вдова з п'ятирічним сином повернулася до Городенки.

1818 року Саломея Словацька вийшла заміж удруге. Її чоловіком став професор медицини Август Бекю. Він овдовів, будучи батьком двох доньок. Наприкінці серпня 1818 року Саломея із сином переїхала до Вільна. Вони оселилися в домі професора на вулиці Замковій (лит. Pilies). У тому ж будинку мешкав професор Єнджей Снядецький, донька якого Людвіка в майбутньому стане нещасливим коханням Юліуша.

Від 1819 року Юліуш навчався в гімназії.

Могила Юліуша Словацького в Парижі

Вчився у Віленському університеті (1825—1829), потім жив у Варшаві, а з 1831 року — в еміграції (у Франції, Швейцарії, Італії). У Римі познайомився із Зигмунтом Красінським, із яким деякий час приятелював та листувався, а згодом, через ідеологічні розбіжності, вони розірвали стосунки. Також С. був знайомий з Адамом Міцкевичем, із яким мав складні взаємини.

Помер у Парижі, його тіло перевезено 1927 року до Кракова і поховано на Вавелі.

Головні твори

Поезія

• Агезиляуш
• Ангел вогнистий — мій ангел лівий
• Беатрікс Ченчі
• Відповідь на «Псалми майбутності» (або „До автора «Трьох псалмів»)
• В альбом Софії Бобрової
• Гімн (Богородице! Діво!)
• Гімн заходу сонця на морі (Боже, смутно мені!)
• До матері
• До Міхала Роля Скибицького
• Дума про Вацлава Жевуського
• Заспокоєння
• Мій заповіт («Жив з вами…»)
• На перенесення останків Наполеона
• Невідомо що або романтичність
• Ода до свободи
• Поможи мені, Боже!
• Похорон капітана Мейзнера
• Розлука
• Розмова з пірамідами
• Совінський в окопах Волі

Поетичні повісті

• Гуго (1830)
• Араб (1830)
• Ян Білецький (1830)
• Змій (1832)
• Лямбро (1833)

Драми

• Марія Стюарт (1830)
• Кордіан (1834)
• Балладина (1839)
• Мазепа (1839)
• Лілля Венеда (1840)
• Срібний сон Саломеї (1835)
• Горштинський (1835)
• Беатрикс Ченчі (1839-40)
• Крак (незакінчена, 1840)
• Валленрод (незакінчена, 1840)
• Беньовський (незакінчена, 1840)
• Фантазій (1841)
• Золотий череп (1842)
• Незламний князь (вільний переклад однойменної драми П. Калдерона-де-ла-Барки)(1843)
• Cамуель Зборовський (1844-45)
• Завіша Чарний (незакінчена,1844-45)

Поеми

• Шанфарій (1832)
• Година роздумів (1832-33)
• Подорож до Святої Землі з Неаполя (незакінчена, 1836-37, 1839)
• Вацлав (1838)
• Ксьондз Марек (1843)
• Ангеллі (1838)
• Батько зачумлених (1839)
• У Швейцарії (1839)
• Беньовський (1841)
• Генезис із Духа (1844)
• Король Дух (незакінчена; 1845-49)

Словацький і Україна

Монумент Юліушу Словацькому в костелі Св. Станіслава, м. Кременець, Тернопілля.

В частині своїх творів Словацький відтворює чимало подій з історії України (драми: «Срібний сон Саломеї», «Беньовський» та «Ксьондз Марек» — з доби Коліївщини та Барської конфедерації; «Ян-Казимир» — дійшла в уривках, з часів Хмельниччини), змальовує пейзаж Волині і Поділля та міста Кременця («Фантазій», «Балладина», «Лілля Венеда»), використовує українські мовні елементи (Українська думка, Змій); події в драмі «Мазепа» відбуваються в одному з подільських замків. У поетичній повісті «Змій» поет у фольклорному дусі відтворює образ козацтва. У незакінченому романі «Король Лядови» (1832, французькою мовою) події розгортаються у славнозвісній Софіївці та на Поділлі, побіля річки Лядови (ліва притока Дністра). Також у цьому творі Словацький передбачає виникнення самостійної української літератури на фольклорній основі.

Твори Словацького перекладали на українську мову Олена Пчілка (1910 року видала книжечку про нього зі зразками його творів), Іван Верхратський, Михайло Старицький, Василь Щурат, Микола Зеров («Мазепа», римований вірш замінений на білий, «Балладина»), Максим Рильський («Кулик», Заповіт“ тощо), Микола Бажан(«Фантазій»), Марк Зісман («Українська думка»), Борис Тен («Балладина»), Дмитро Павличко («Година роздумів», «Ангеллі», «Вацлав», вірші), Роман Лубківський («Срібний сон Саломеї», «Українська думка» тощо), Василь Білоцерківський («Король Лядови», «Горштинський», «Ян-Казимир» тощо) та ін.

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
• Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. Т. 3. — 2-ге вид. — Київ, 1987. — С. 237.
• Баженова Стефанія. Юліуш Словацький і Україна. — Кам'янець-Подільський, 2004. — 104 с.
• Словацький Юліуш. Вибрані твори в двох томах / За редакцією Максима Рильського. Київ, 1959.
• Віталій Абліцов „Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті“ — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Джерела

• Волинський Монітор. Лицар 200-літнього духу
• Валентин Бутин. Цими вулицями ходив Ю.Словацький // газета «Свобода» — http://svoboda.te.ua/sotsium/tsimi-vulitsyami-hodiv-yuliush-slovatskiy.html

Посилання

• У Києві встановлять пам'ятник польському поетові Словацькому // Корреспондент, 7 листопада 2011