Словенська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Словенська мова
Idioma esloveno.png
Поширена в: Словенія, Італія, Австрія, Хорватія, Угорщина
Регіон: Європа
Носії: 2,2 млн.
Класифікація: Індо-Європейська
 Балтослов'янська
  Слов'янська
   Південно-слов'янська
Офіційний статус
Державна: -
Офіційна: Словенія, Італія (регіонально), Австрія (регіонально), Європейський союз
Регулює: Словенська Академія Науки та Мистецтва
Коди мови
ISO 639-1 sl
ISO 639-2 slv
SIL slv

Слове́нська мо́ва (словен. slovenski jezik) — слов'янська мова, належить до групи південних слов'янських мов. Поширена у Словенії, Австрії та Італії. Має 49 діалектів, що об'єднуються у 7 основних груп: паннонська, штирійська, каринтійська, верхньокраїнська (горенська), нижньокраїнська (доленська), ровтарська та приморська. На відміну від сербської та хорватської мов, словенська пережила певні інновації, що виражаються:

  • у сильній редукції голосних (mísliti > míslәtә > mislt «мислити»)
  • у частковій (по говірках) втраті середнього роду (jajce «яйце» > jajca (жіночий рід) або jajc (чоловічий рід))
  • у зникненні простих минулих часів
  • діалектному спрощенні або втраті тонічного наголосу

Водночас словенська мова зберегла певну кількість архаїчних (давніх) рис, як-от:

У багатьох говірках установилася система трьох типів наголосу: слабкий, середній (у коротких складах) та сильний (у коротких та довгих складах).

Писемність на базі латинки. Найдавніша писемна пам'ятка — Брижинські уривки кінця X-го — початку XI-го століття. Початок літературної мови пов'язаний з протестантизмом, з діяльністю у XVI столітті Приможа Трубара, який перекладав богослужебні книги доленським діалектом. У XVII сторіччі контрреформація загальмувала розвиток словенської літературної мови. Наприкінці XVIII століття зацікавленість мовою зростає, а в середині XIX століття, завдяки діяльності та творчості поета Франце Прешерна та його сучасників остаточно формується сучасна літературна мова.

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Т.Шевченка словенською мовою (переклав Йосип Абрам)

OPOROKA
Ko umrjem, pokopljite
Mene na gomili
Sredi stepe neizmerne
V Ukrajini mili:
Da bo vzreti širno polje,
Dniper in skalovje,
Da bo čuti, kak deroče
Mu bubni valovje!
Ko ponese z Ukrajine
Daleč v sinje morje
Kri sovražno… v istem hipu
Polje in pogorje -
Vse ostavim, ter se dvignem
Do Boga v nebesa,
Zahvalit Ga… Do tedaj pa
Ne poznam jaz Boga!
Pokopljite me, vstanite,
In vezi razbijte,
In s hudobno vražjo krvjo
Prostost okropite!
Mene pa v družini novi,
Prosti in veliki,
Ne zabite se spomniti
Z nezlim tihim slovom!

(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)