Словенська мова

Словенська мова
Поширена в:	Словенія, Італія, Австрія, Хорватія, Угорщина
Регіон:	Європа
Носії:	2,2 млн.
Класифікація:	Індо-Європейська  Балтослов'янська   Слов'янська    Південно-слов'янська
Офіційний статус
Державна:	-
Офіційна:	Словенія, Італія (регіонально), Австрія (регіонально), Європейський союз
Регулює:	Словенська Академія Науки та Мистецтва
Коди мови
ISO 639-1	sl
ISO 639-2	slv
SIL	slv

Слове́нська мо́ва (словен. slovenski jezik) — слов'янська мова, належить до групи південних слов'янських мов. Поширена у Словенії, Австрії та Італії. Має 49 діалектів, що об'єднуються у 7 основних груп: паннонська, штирійська, каринтійська, верхньокраїнська (горенська), нижньокраїнська (доленська), ровтарська та приморська. На відміну від сербської та хорватської мов, словенська пережила певні інновації, що виражаються:

• у сильній редукції голосних (mísliti > míslәtә > mislt «мислити»)
• у частковій (по говірках) втраті середнього роду (jajce «яйце» > jajca (жіночий рід) або jajc (чоловічий рід))
• у зникненні простих минулих часів
• діалектному спрощенні або втраті тонічного наголосу

Водночас словенська мова зберегла певну кількість архаїчних (давніх) рис, як-от:

• двоїна у дієслові та імені,
• розрізнення у формах коротких та повних прикметників,
• досягальний спосіб дієслова.

У багатьох говірках установилася система трьох типів наголосу: слабкий, середній (у коротких складах) та сильний (у коротких та довгих складах).

Писемність на базі латинки. Найдавніша писемна пам'ятка — Брижинські уривки кінця X-го — початку XI-го століття. Початок літературної мови пов'язаний з протестантизмом, з діяльністю у XVI столітті Приможа Трубара, який перекладав богослужебні книги доленським діалектом. У XVII сторіччі контрреформація загальмувала розвиток словенської літературної мови. Наприкінці XVIII століття зацікавленість мовою зростає, а в середині XIX століття, завдяки діяльності та творчості поета Франце Прешерна та його сучасників остаточно формується сучасна літературна мова.

Приклад

«Заповіт» Т.Шевченка словенською мовою (переклав Йосип Абрам)

OPOROKA Ko umrjem, pokopljite Mene na gomili Sredi stepe neizmerne V Ukrajini mili: Da bo vzreti širno polje, Dniper in skalovje, Da bo čuti, kak deroče Mu bubni valovje! Ko ponese z Ukrajine Daleč v sinje morje Kri sovražno… v istem hipu Polje in pogorje - Vse ostavim, ter se dvignem Do Boga v nebesa, Zahvalit Ga… Do tedaj pa Ne poznam jaz Boga! Pokopljite me, vstanite, In vezi razbijte, In s hudobno vražjo krvjo Prostost okropite! Mene pa v družini novi, Prosti in veliki, Ne zabite se spomniti Z nezlim tihim slovom!

(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)