Словниковий запас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Словниковий запас — це набір слів, яким володіє людина у знайомий їй мові. Словниковий запас, як правило, росте та розвивається з віком, і слугує як практичний і фундаментальний інструмент для спілкування та здобування знань.

Знання та використання слова[ред.ред. код]

Словниковий запас визначено як «усі слова відомі та використовувані індивідом».[1] Проте, слова відомі та використовувані окремою людиною не становлять усіх слів, які представлено людині. За означенням, словниковий запас включає останні дві категорії наступного переліку:[2]

  1. Ніколи не стикався зі словом.
  2. Чув слово, але не може визначити його.
  3. Упізнає слово завдяки контексту чи тону голоса.
  4. Здатен використовувати слово проте не може чітко пояснити його.
  5. Вільний зі словом – його використанням і визначенням.

Типи словникового запасу[ред.ред. код]

Перелічено в порядку від ряснослівних до обмежених:[3][4]

Словниковий запас читання[ред.ред. код]

Особистий словниковий запас читання — це всі слова, які він/вона може розпізнати під час читання. Це найбільший тип просто тому, що він включає інші три.

Словниковий запас слухання[ред.ред. код]

Особистий словниковий запас слухання — це всі слова, які він/вона може розпізнати під час прослуховування мовлення. Цей запас поповнюється в розмірі через контекст і тон голосу.

Письмовий словниковий запас[ред.ред. код]

Особистий письмовий словниковий запас — це всі слова, які він/вона може застосовувати на письмі. Напротивагу попереднім двом типам, письмовий словниковий запас заохочує сам користувач.

Усний словниковий запас[ред.ред. код]

Особистий усний словниковий запас — це всі слова, які він/вона може використовувати в мові. Унаслідок спонтанної природи усного словникового запасу, слова часто застосовуються неправильно. Таке невірне застосування – хоча й незначне та ненавмисне – може бути скомпенсоване виразами обличчя, тоном голосу чи жестами рук.

Фокальний словниковий запас[ред.ред. код]

«Фокальний словниковий запас» — це спеціалізований набір термінів і ознак, який є особливо важливим певній групі людей; з особливим фокусом досвіду чи діяльності.

Лексикон або словниковий запас — це словник мови, її набір назв речей, подій та понять. Деякі лінгвісти вірять, що лексикон впливає на людське усвідомлення речей → Гіпотеза Сепіра-Ворфа. Наприклад, південносуданські нуери випрацювали словниковий запас, щоб описувати худобу. Нуери мають тузні назв для худоби через особливі історію, структуру та оточення худоби. Такий вид порівняння виявляє певну лінгвістичну розбіжність, як і кількість «ескімоських слів для снігу». Україномовні також можуть випрацювати свої словники для снігу чи худоби, коли постане потреба.[5][6]

Зростання словникового запасу[ред.ред. код]

Спочатку, за немовлячого віку, зростання словникового запасу не вимагає зусиль. Немовлята чують слова та наслідують їх, з часом засоційовують їх з об'єктами та вчинками. Це словниковий запас слухання. Усний словниковий запас йде слідом, оскільки дитячі думки стають більш впевненими в спроможності виражати себе без жестів і простих звуків. Як тільки досягаються словниковий запас читання та письмовий словниковий запас – через запитання та освіту – відкриваються аномалії та нерегулярності мови.

На першому курсі, просунутий студент (н-д, освічений студент) знає приблизно вдвічі більше слів ніж непросунутий студент. Загалом, цей розрив не закріплений. Це переноситься на широкий розмах розміру словникового запасу у віці п'яти-шести років, коли україномовна дитина знатиме коло 2,500–5,000 слів. Середній студент вивчає коло 3,000 слів за рік, або приблизно вісім слів на день.[7]

Після закінчення школи, зростання словникового запасу зположується. Люди можуть потім розширювати свій словниковий запас читаючи, граючи у словесні ігри, беручи участь у словникових програмах тощо.

Пасивний та активний словниковий запас[ред.ред. код]

Навіть якщо ми вивчаємо слово, нам потрібно багато практики та контекстних зв'язків, щоб добре його вивчити. Приблизна група слів, які ми розуміємо, коли їх чуємо, охоплює «пасивний» словниковий запас, тоді як «активний» словниковий запас складено зі слів, які спадають нам на думку негайно, коли ми маємо використати їх у реченні, коли ми говоримо.

У цьому випадку, ми часто маємо вигадати слово за час у мілісекунди, тому потрібно знати його добре, часто в комбінаціях з іншими словами у фразах, в яких його часто вживають.

Важливість словникового запасу[ред.ред. код]

  • Вичерпний словниковий запас сприяє вираженню та комунікації.
  • Розмір словникового запасу прямо пов'язаний із розумінням прочитаного.[8]
  • Лінґвістичний словниковий запас - запас слів які ми використовуємо під час роздумів.[8]
  • Інші люди можуть судити про окрему людину за її словниковим запасом.

Словниковий запас рідної та чужоземної мов[ред.ред. код]

Словниковий запас рідної мови[ред.ред. код]

Словниковий запас носіїв мови дуже різняться в межах мови та головним чином залежить від рівня освіченості мовця. Дослідження 1995-го р. оцінило розмір словникового запасу мовця навченого в інституті на рівні 17 000 словникових гнізд а такий студента-першокурсника (що закінчив школу) — 12 000.[прояснити]

Словниковий запас чужоземної мови[ред.ред. код]

Ефект розміру словникового запасу на осягнення мови[ред.ред. код]

Френсіс і Кучера[9] опрацювали тексти загальним обсягом один мільйон слів і виявили, що якщо знати слова з найвищою частотністю, можна швидко дізнатись більшість слів у тексті:

Розмір словникового запасу Покриття написаного тексту
0 слів 0%
1 000 слів 72.0%
2 000 слів 79.7%
3 000 слів 84.0%
4 000 слів 86.8%
5 000 слів 88.7%
6 000 слів 89.9%
15 851 слів 97.8%

Знаючи 2 000 слів з найвищою частотністю, можна знати 80% слів у тих текстах. Цифри виглядають навіть краще, якщо ми захочемо покрити слова, які трапляються в неофіційному контексті мовлення. Тоді 2 000 найпоширеніших слів покриють 96% словникового запасу.[10]

Набування словникового запасу другої мови[ред.ред. код]

Вивчення словникового запасу є одним із перших кроків вивчення другої мови, більше того практично неможливо досягти останнього кроку набуття словникового запасу. Чи в рідній мові, чи в другій (чужоземній) набування словникового запасу безперервне. Багато методів допомагають набувати словниковий запас.

Запам'ятовування[ред.ред. код]
Метод ключових слів[ред.ред. код]

Основний словниковий запас української мови[ред.ред. код]

Відмінності в словниковому запасі між соціальними класами в Україні[ред.ред. код]

Дослідження показують вражаючу відмінність у словниковому запасу дошкільнят між різними соціальними класами в Україні. Вочевидь, дошкільнята з сімей інтелектуальної праці зазвичай знають 2 150 різних слів, дошкільнята з робітничих сімей — 1 250 слів, тоді як дошкільнята з господарств, які живуть на соціальні виплати, — 620.(Уточнити)

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Cambridge Advanced Learners Dictionary
  2. Частково складено, використовуючи Vocabulary. Sebastian Wren, Ph.D. BalancedReading.com
  3. Barnhart, Clarence L. (1968).
  4. The World Book Dictionary. Clarence L. Barnhart. 1968 Edition. Published by Thorndike-Barnhart, Chicago, Illinois.
  5. Miller (1989)
  6. Lenkeit
  7. http://www.balancedreading.com/vocabulary.html Vocabulary. Sebastian Wren, Ph.D. BalancedReading.com
  8. а б Stahl, Steven A. Vocabulary Development. Cambridge: Brookline Books, 1999. p. 3. The Cognitive Foundations of Learning to Read: A Framework, Southwest Educational Development Laboratory, [1], p. 14.
  9. W.N. Francis, and H. Kucera. Frequency Analysis of English Usage, Houghton Mifflin, Boston, 1982
  10. Schonell, et al. 1956

Посилання[ред.ред. код]

  • Barnhart, Clarence L. (1968). The World Book Dictionary. Clarence L. Barnhart. 1968 Edition. Published by Thorndike-Barnhart, Chicago, Illinois.
  • Flynn, James R. (2008). Where Have All the Liberals Gone?: Race, Class, and Ideals in America. Cambridge University Press; 1st edition. ISBN 978-0-521-49431-1.
  • Lenkeit, Roberta. Cultural Anthropology (3rd. ed.)
  • Liu, Na and I.S.P. Nation. Factors affecting guessing vocabulary in context, RELC Journal, 1985,16 1, pp. 33-42.
  • Miller, B. (1999). Cultural Anthropology(4th. ed.,pg 315). New York: Allyn and Bacon.
  • Schonell, F. J., I. G. Meddleton and B. A. Shaw, A Study of the Oral Vocabulary of Adults, University of Queensland Press, Brisbane, 1956.
  • West, Michael (1953). A General Service List of English Words. Longman, Green & Co., London.