Словінцька мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Словінцька мова Słowińskô mòwa |
|
|---|---|
| Поширена в: | Польща, Німеччина |
| Класифікація: | Індо-Європейска |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | - |
| ISO 639-2 | sla |
Словінцька мова[7] (англ. Slovincian language) класифікується як або самостійна мова, або як діалект кашубської мови або польської.
Нею розмовляло західнослов'янське плем'я словінців (нім. Slowinzen, Lebakaschuben), що мешкало на землях між озерами Гардно i Лебсько та містами Слупськ і Леба (землі нинішнього Західнопоморського воєводства).
Словінцька мова вимерла на початку ХХ століття[8][9].
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Ананьева, 2009, с. 19—20.
- ↑ Lehr-Spławiński T. Język polski. Pochodzenie, powstanie, rozwój. — Warszawa: 1978.
- ↑ «Piastowie.kei.pl» [Słowiańszczyzna zachodnia (Карта розміщення племенних діалектів західних слов'ян у 800—950 рр.)] (pl). Архів оригіналу за 2012-05-21.(Перевірено 26 травня 2013)
- ↑ Dejna K. Dialekty polskie. — Wrocław: 1973.
- ↑ «Gwary polskie. Przewodnik multimedialny pod redakcją Haliny Karaś» [Terytoria formowania się dialektów polskich (Карта розміщення польських племен у доп'ястівську епоху)] (pl). Архів оригіналу за 2012-05-21.(Перевірено 26 травня 2013)
- ↑ «Gwary polskie. Przewodnik multimedialny pod redakcją Haliny Karaś» [Dialekty polskie — historia] (pl). Архів оригіналу за 2012-05-21.(Перевірено 26 травня 2013)
- ↑ в Етимологічному словнику української мови ( У 7 т. / Ред-кол.: О.С.Мельничук (голов.ред.) та ін. — К.: Нак.думка, 1983. — (Словники України) ISBN 966-00-0785-Х) вживається як «словінцький»
- ↑ Dicky Gilbers, John A. Nerbonne, J. Schaeken, Languages in Contact, Rodopi, 2000, p.329, ISBN 90-420-1322-2
- ↑ Roland Sussex, Paul Cubberley, The Slavic Languages, Cambridge University Press, 2006, p.97, ISBN 052122315
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
