Слов'янськ

Слов'янськ
Герб Слов'янська Прапор Слов'янська
Слов'янська міська рада
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Донецька
Район/міськрада	Слов'янська міськрада
Код КОАТУУ	1414100000
Засноване	1645 рік
Статус міста	з 1794 року
Населення	▼ 117 994 (01.01.2012)
Агломерація	Краматорська агломерація
Площа	74 км²
Густота населення	1595 осіб/км²
Поштові індекси	84100-84129
Телефонний код	+380-6262
Координати	48°51′12″ пн. ш. 37°37′30″ сх. д.
Висота над рівнем моря	74 м
Водойма	р. Казенний Торець, о. Ріпне
Відстань
Найближча залізнична станція	Слов'янськ
До обл./респ. центру
- фізична	95,5 км
- залізницею	110 км
- автошляхами	112 км
До Києва
- фізична	537 км
- залізницею	632 км
- автошляхами	772 км
Міська влада
Адреса	84122, м. Слов'янськ, майдан Революції, 2
Веб-сторінка	Слов'янська міськрада
Міський голова	Штепа Неля Ігорівна

Слов'я́нськ (до 1784 Тор, Тавр, після — Солеванськ, Словенськ) — місто на Донбасі, розташоване в долині р. Казенного Торця, районний центр Донецької області; 117 994 мешканців (2012); 135 000 мешканців (1975).

Історія

У 16 ст. на території сучасного Слов'янська почали поселятися селяни-втікачі з інших частин України.

1645 року для захисту від наскоків татар козаки збудували фортецю Тор; відтоді Слов'янське — центр видобутку солі й торгівлі нею.

Інша версія заснування: Під прикриттям Маяцького острогу в 1664 р. було заведене казенне солеваріння на Торі, яке знаходилось під постійною охороною, що, звичайно, сприяло формуванню тут постійного населення, а в 1676 р. й побудові м. Соляного (Тора), в якому на початок 1677 р. вже проживало 245 українських родин (25). Таке масове переселення на Тор «черкас» було викликане польсько-турецькою війною, в ході якої до Туреччини відійшло Поділля, та війною Росії й України проти Туреччини, яка намагалася заволодіти Чигирином. Все це, на наш погляд, дає підстави стверджувати, що до побудови Маяка і Соляного на Торі ніяких укріплених містечок в межиріччі Дінця і Казенного Торця не існувало і не варто брати до уваги цього острогу заснованого 1645 р., оскільки він не поклав початку формуванню постійного поселення.

1685–1764 Тор — сотенне містечко Ізюмського полку, 1784 перейменоване на Словенськ (пізніше Слов'янське), з того ж часу повітове місто Словенського повіту Катеринославського намісництва.

З 1787 — заштатне місто Ізюмського повіту Слобідсько-Української (з 1835 — Харківської) губернії.

З 1880-х pp. залізничний вузол. 1860 місто мало 9300 меш., 1897 — 15 600, 1926 — 28 800; основне значення відігравали соляна промисловість та курорт.

У травні 1887 року А. Чехов писав:

Город — нечто вроде гоголевского Миргорода; есть парикмахерская и часовой мастер, стало быть можно рассчитывать, что лет через 1000 в Славянске будет и телефон. На стенах и заборах развешены афиши зверинца, под заборами экскременты и репейник, на пыльных и зеленых улицах гуляют свинки, коровки и прочая домашняя тварь. Дома выглядывают приветливо и ласково, на манер благодушных бабушек; мостовые мягки, улицы широки, в воздухе пахнет сиренью и акацией; издали доносится пение соловья, кваканье лягушек, лай, гармоника, визг какой-то бабы…

З 1930-х почалося сильне зростання промисловості.

Поблизу Слов'янська — грязьовий курорт (з 1934 всесоюзного значення), показання: захворювання органів руху, нервової системи, жіночі хвороби.

Є тролейбус (з 1977).

Економічна географія

Місто Слов'янськ є одним із найбільших промислових центрів регіону. В ньому працює 34 промислових підприємства. Провідна роль в економіці міста належить підприємствам машинобудівної галузі. Нині у Слов'янську найважливіші промислові підприємства: завод важкого машинобудування («Словважмаш», основна продукція — коксохімічне та прокатно-опоряджувальне устаткування), содовий комбінат (1972 — 18 виробничих цехів), олійнотовщевий комбінат (з 1954; 1970 вироблено у тисячах тонн: 101,6 олії, 84,6 шроту, 16.6 саломасу, 31,9 мила, 0,5 гліцерину); інші: хлібо- та м'ясний комбінати, заводи: ізоляторний, «Коксохіммаш», солеварний, «Будмаш», фабрика олівців, завод кислототривкої кераміки тощо; ДРЕС.

Наука. Освіта

У місті шість державних вищих навчальних закладів: IV рівня акредитації — Слов'янський державний педагогічний університет (до 2002 р. — Слов'янський державний педагогічний інститут), II рівня акредитації — Слов'янський коледж національного авіаційного університету (до нещодавна — Слов'янське авіаційно-технічне училище цивільної авіації), I рівня акредитації — Відокремлений підрозділ «Слов'янський технікум Луганського національного аграрного університету» (до 2010 р. — Слов'янський державний аграрний технікум), Слов'янський технікум залізничного транспорту, Слов'янський енергобудівний технікум, Слов'янський хіміко-механічний технікум. В 1996 р. на базі СДПІ відкрився педагогічний ліцей.

У місті 25 загальноосвітніх шкіл, 1 вечірня школа, 2 школи для дітей з порушенням психічного та фізичного розвитку, 5 приватних навчальних закладів, гімназія, 23 дошкільних заклади.

Українська інженерно-педагогічна академія (у минулому загально-технічний факультет Українського заочного політехнічного інституту). Денна та заочна форма навчання.

Наукові дослідження проводять Інститут «Кераммаш», НДІ високих напруг, НДІ металургійної промисловості.

Регіональний ландшафтний парк «Слов'янський курорт». Показано розташування озер. 2010 р.

Медичні заклади. Охорона здоров'я

Система охорони здоров'я нараховує 23 лікувально-профілактичні заклади, особливо місце в ній займає Слов'янський курорт. На курорті діють 3 санаторії.

Культура і релігія

У Слов'янську є краєзнавчий музей, 2 картинні галереї, одна з яких отримала ім'я місцевого уродженця художника П. Кончаловського, 6 православних храмів — Московського, Київського патріархату та Української Автокефальної церкви і дві протестантські церкви.

У 2008 році тут відкрито пам'ятник жертвам голодомору тридцятих років.

Спорт

1999 року був створений Словхліб (футбольний клуб). Восени 2011 року клуб подав до ПФЛ України заявку на проходження процедури атестування, щоб отримати можливість взяти участь у другій лізі чемпіонату України 2012/13.

Релігійні організації

На території Слов'янської міської ради діють 27 зареєстрованих релігійних громад: 9 громад Української православної церкви Горлівської єпархії, 2 громади мусульман, 1 громада іудеїв, 1 громада адвентистів 7 дня, 1 громада свідків Єгови, 1 християнська місія милосердя «Ковчег», 5 громад Християн віри Євангелійської, 1 — церкви Христової, 3 громади Євангелійських Християн — баптистів.

Люди

• Свириденко Володимир — український маляр. Представник фігуративного експресіонізму.
• Болдирів Олександр Іванович — підполковник Армії УНР, воїн 14-ї дивізії «Галичина».
• Анатазій Гонта (Бітюков Опанас Полікарпович) — підполковник Армії УНР.
• Нечаїв Петро Олександрович — підполковник Армії УНР.
• Шматько Микола Гаврилович — український скульптор, художник.
• Федь Анатолій Михайлович — професор філософії, член НТШ.
• Каракашьян Наполеон Карлович — баскетбольний тренер і лікар, Заслужений тренер СРСР.
• Комяхов Василь Григорович — партійний діяч УРСР
• Коряк Володимир Дмитрович — український літературознавець епохи сталінізму
• Кучеренко Олександр Васильович — Герой Радянського Союзу (народився в селищі Черевківка, нині в межах міста))
• Сергієнко Микола Маркович — професор, доктор медичних наук.
• Петренко Михайло Миколайович — український поет-романтик. Автор пісень «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…», «Взяв би я бандуру…».
• Богатиков Юрій Йосипович — український і російський співак, баритон.
• Кончаловський Петро Петрович — відомий український та російський художник.
• Кривонос Петро Федорович — радянський державний діяч, залізничник, один з ініціаторів стахановського руху на залізничному транспорті УСРР.
• Мілютенко Дмитро Омелянович — український актор, народний артист СРСР.
• Семейко Микола Іларіонович — радянський льотчик, капітан, двічі Герой Радянського Союзу.
• Соколовський Михайло Григорович — радянський і український футболіст та тренер.
• Смирнов Віктор Сергійович — багаторазовий чемпіон та призер Паралімпійських ігор з плавання.
• Биков Леонід Федорович — український актор, режисер і сценарист, заслужений артист РРФСР (1965), народний артист УРСР (1974).
• Слуцький Борис Абрамович — радянський поет.
• Міхновський Микола Іванович — український політичний та громадський діяч, правник, публіцист, основоположник, ідеолог і лідер самостійницької течії українського руху кінця XIX — початку ХХ ст., автор славнозвісної брошури «Самостійна Україна», один з організаторів українського війська, борець за незалежність.

Пам'ятки

• Пам'ятки Слов'янська

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• Пірко В. О. Найдавніші міста Донеччини // Схід.- 2004.- вересень.
• Пірко В. О. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI–XVIII ст. — Донецьк, 2004.- 223 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
• Литвиновська М., Пірко В. Соляні промисли Донеччини в XVII–XVIII ст.- Донецьк, 2005.- 136 с.

Додаткові джерела

• Слов'янськ - Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)