Слов'янський Конгрес у Празі 1848

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Слов'янський Конгрес у Празі
Svatodušní mše 12. června 1848.jpg
Назва зображення: Слов'янський Конгрес у Празі
Інші назви: I Слов'янський Конгрес
Дата проведення: 2 - 12 червня 1848
Місце проведення: Прага, Чехія
Народи-учасники: Flag of the Czech Republic.svg Чехи
Flag of Slovakia.svg Словаки
Flag of Ukraine.svg Українці
Flag of Poland.svg Поляки
Flag of Serbia.svg Серби
Flag of Croatia.svg Хорвати
Flag of Montenegro.svg Чорногорці
Flag of Russia.svg Росіяни

Слов'я́нський Конгре́с у Пра́зі 1848 р. — з'їзд представників слов'янських народів Австрійської імперії, скликаний за ініціативою Павела Шафарика і Йосипа Єлачича, заходами чеських діячів Франтішека Палацького, К. Запа, К. Гавлічка-Боровського, Ф. Ріґера та інших з метою протиставитися проголошеному німецьким парламентом у Франкфурті над Майном об'єднанню всіх німецьких земель Німеччини й Австрії, включно з Чехією.

Підготовка до Конгресу[ред.ред. код]

Перша концепція Конгресу з'явилася 20 квітня 1848 р. в газеті "Narodne Novine", яка з'явилася в Загребі. Імпульсами до організування засідань були також ухвала Німецької Зв'язкової Ради від 22 квітня 1848 р. про включення частини Великого князівства Познанського до Німецького Рейху і антислов'янські випади у Франкфуртських національних зборах.

Перебіг засідання[ред.ред. код]

У Конгресі, що почався 2 червня 1848 р., взяли участь також представники галицьких і закарпатських українців — делегація Головної Руської Ради у складі: Іван Борисикевич, Григорій Гинилевич, Олексій Заклинський та Адольф Добрянський з Закарпаття, як також делегація пропольського Руського Собору під проводом князя Ю. Любомирського і з участю Л. Сапіги, К. Ценґлєвіча, Л. Стецького й інших. На конгрес, як гості, були допущені К. Лібельт з Познані, росіянин Михайло Бакунін та українець Гояцький.

Праці Слов'янського Конгресу велися у трьох комісіях; чехо-словацькій, польсько-українській та південно-слов'янській. У наслідок переговорів польсько-української комісії, створеної за ініціативою Палацького і Бакуніна й очоленої Л. Сапігою, 7 червня 1848 р. була досягнута польсько-українська угода під назвою «Переговори русинів з поляками в Галичині» про політичну, культурно-національну й мовну рівноправність галицьких українців з поляками. Прийнята більшістю комісії вимога представників Головної Руської Ради розподілу Галичини на східну і західну, була під тиском поляків змінена у тому напрямі, щоб її остаточно вирішили Крайовий Сейм і Державна Рада.

Виступаючи проти німецьких й угорських зазіхань на слов'янські землі, Слов'янський Конгрес обміркував справу перебудови Габсбурзької монархії на федерацію автономних народів і вирішив проголосити маніфест до європейських держав з закликом направити кривди, заподіяні Угорщиною слов'янським національностям, та вислати окреме звернення до цісаря Фердинанда І з вимогою забезпечити рівні права для всіх слов'янських народів Австрійської Монархії, у тому числі також права української мови в Галичині. Жоден з обговорених проектів не був остаточно й офіційно схвалений Слов'янським Конгресом. Внаслідок виниклих у Празі заворушень й обстрілу австрійським військом, наради Слов'янського Конгресу були припинені 12 червня 1848 р.

Практичних наслідків для галицьких і закарпатських українців Слов'янський Конгрес не дав. Своєю участю й вимогами їхні представники маніфестували, вже на міжнародному полі, відрубність українців від інших слов'янських народів і їхню волю до боротьби за політичні і національні права. У Слов'янському Конгресі взяли участь 363 делегати, у тому числі 61 у складі польсько-української групи з Галичини.

Значення З'їзду[ред.ред. код]

Ця подія була однієї з небагатьох, коли в одному місці були почуті голоси всіх слов'янських народів Центральної Європи. Основною метою Конгресу була спроба чинити опір німецькому націоналізму в слов'янських землях.

Цей З'їзд з'явився каталізатором Празького повстання 1848 р., утихомиреного військами. Тому Конгрес залишився незавершеним, а підсумкове рішення прийнято не було.

Література[ред.ред. код]

  • Созанський І. До історії участи галицьких Русинів у слов'янському конгресі в Празі 1848 p. ЗНТШ, т. 72. Л. 1906;
  • Брик І. Слов'янський з'їзд у Празі 1848 р. і українська справа. ЗНТШ, т. 129. Л. 1920;
  • Наваловський М.Українці і слов'янський конгрес у Празі 1848 р, X. 1930;
  • Баран С. Весна народів в Австро-Угорській Україні. Народився календар на 1948 й окрема відбитка. Мюнхен 1948;
  • Začek V. (ред.) Slovanský sjezd у Praze. Прага 1958;
  • Гостічка В. Слов'янський з'їзд у Празі та галицькі українці. Український календар 1968. В. 1968;
  • Борис В. Деякі питання польсько-українських відносин під час революції 1848 р. в Галичині. Українське Слов'янознавство, випуск 6. Л. 1972.
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.