Службовий роман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Службовий роман
Служебный роман
Sluzh roman plakat.jpg
Жанр комедія, драма
Режисер Ельдар Рязанов
Продюсер Карлен Агаджанов
Сценарист Ельдар Рязанов, Еміль Брагінський
У головних
ролях
Аліса Фрейндліх
Андрій М'ягков
Олег Басилашвілі
Світлана Немоляєва
Оператор Володимир Нахабцев
Композитор Андрій Петров
Кінокомпанія Мосфільм
Тривалість  159 хв.
Мова  російська
Країна  СРСР
Рік  1977
IMDb ID 0076727

«Службовий роман» (рос. Служебный роман) — радянська двосерійна кінокомедія 1977 року, знята на кіностудії «Мосфільм». Режисер — Ельдар Рязанов. Сценарій фільму заснований на п'єсі Ельдара Рязанова й Еміля Брагінського «Співробітники». Лідер прокату кінофільмі в 1978 року в СРСР (58,4 мільйони глядачів). Названий найкращим фільмом року за результатами опитування читачів журналу «Радянський екран» (рос. Советский экран). Фільм одержав визнання за сатиричне відтворення побуту міністерського колективу епохи застою, а також сцени з осінніми московськими пейзажами.

Сюжет[ред.ред. код]

Дія фільму відбувається в Москві в 1977 році. Анатолій Єфремович Новосельцев — боязкий і неспритний батько-одинак, працює в статистичному бюро. Директор установи  — Людмила Прокопіївна Калугіна — сувора, похмура й старомодна незаміжня жінка 36 років. Колеги називають її за спиною «наша понура», а Новосельцева вважають досвідченим і перспективним працівником. Він мріє про підвищення, оскільки йому набридло «длубатися старшим статистиком»; до того ж збільшення до зарплати допомогло б йому годувати двох своїх маленьких синів. Однак він не наважується поговорити про це зі своєю начальницею.

В установі з'являється нова людина — Юрій Григорович Самохвалов, колишній однокурсник Новосельцева, якого призначено заступником Калугіної. Він радить їй призначити Новосельцева начальником відділу легкої промисловості, але вона вважає його занадто «млявим і безініціативним» для цієї посади. У цей же день Самохвалов улаштовує вечірку у своїй квартирі на честь своєї нової посади, і запрошує туди своїх колег. Там за його порадою Новосельцев намагається пофліртувати із начальницею з метою налагодити з нею відносини, однак у нього нічого не виходить, оскільки він панічно її боїться. Почуваючи себе вкрай ніяково, він незграбно намагається поговорити з нею, читає їй вірші, співає, однак Калугіна зустрічає багнетами всі його спроби вразити її. Нарешті Новосельцев впадає у розпач і в запалі говорить їй перед усіма гостями, що вважає її безсердечною й сухою, позбавленою всього людського.

Наступного дня збентежений Новосельцев приходить у кабінет директора просити вибачення. Спочатку Калугіна суворо вишпетує його, але потім несподівано вибухає плачем — виявляється, що усі його обвинувачення боляче ранили її. Новосельцев уражений подібним проявом почуттів його начальниці. Між ними відбувається задушевна розмова, у якій Калугіна розповідає йому про своє безрадісне самотнє життя, що крім роботи в її житті нічого немає. Із цього моменту вони починають зближатися й поступово закохуються один в одиного. Любов перетворює Людмилу — вона дивує своїх колег новою зачіскою, модним одягом і привітними манерами.

Паралельно з розвитком їхніх відносин, повним численних комічних ситуацій і дотепних діалогів, відбувається інша драматична історія — між Самохваловим й Ольгою Рижовою, однією зі робітниць установи. Ще під час навчання в університеті вони зустрічалися, але потім розсталися. Тепер у кожного з них своя сім'я, однак після зустрічі із Самохваловим у бюро давня любов Ольги відроджується. Він ставиться до неї лише як до друга. Тоді Ольга починає писати йому любовні листи, які вона передає йому через Віру, енергійну, балакучу й надмірно допитливу секретарку. Коли Віра випадково натрапляє на один із листів на столі Самохвалова, вона прочитує його й розповідає про це одній зі співробітниць, і таким чином увесь колектив починає обговорювати Рижову за її спиною й глузувати над нею. Незабаром Самохвалову набридають листи й переслідування Рижової, і він розповідає про все Шурі — активістці місцевкому й найбільшій плетусі установи. Він віддає їй листи Рижової, і простить, щоб спільнота розглянула цю проблему на засіданні місцевкому. Про це випадково довідується Калугіна. Вона дорікає за це Самохвалова й просить його вирішити цю проблему особисто.

Новосельцев, друг Рижової, також дізнається про витівку Самохвалова. У гніві він дає ляпаса йому в його кабінеті, прямо перед Калугіною. Той обіцяє «відплатити» йому за це. Коли він довідується про роман між Калугіною й Новосельцевим, він розповідає їй, що Новосельцев почав примилятися до неї тільки щоб одержати підвищення. Калугіна шокована. Вона викликає у свій кабінет Новосельцева й говорить, що вирішила здійснити його бажання — призначити його начальником відділу легкої промисловості, але на цьому їхні відносини закінчені. Новосельцев зізнається, що почав упадати до неї саме з метою отримати цю посаду, але наполягає на тому, що насправді закохався в неї. Вона не вірить йому. Тоді Новосельцев подає заяву про звільнення. Калугіна, у свою чергу, відмовляється його звільнити. Між ними відбувається дуже емоційна суперечка, яка закінчується бійкою прямо в кабінеті. Рятуючись від розлютованої Калугіної, Новосельцев вибігає з будинку й застрибує в машину — яка виявляється службовим автомобілем Калугіної з особистим шофером. Вона доганяє його й обрушує на нього град ударів й образ, але йому вдається її втихомирити. В останніх кадрах вони цілуються на заднім сидінні машини, і напис на екрані повідомляє, що через 9 місяців у Новосельцевих було вже 3 хлопчики — тобто, у Калугіної й Новосельцева народиться син.

У ролях[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]