Сльозогінний газ
Сльозогі́нний газ — збірна назва іритантів (речовин сльозоточивої або дратівної дії), що мають властивості лакриматорів (CR, CS, CN), і таких, що подразнюють слизові оболонки, дихальні шляхи тощо. Застосовуються у формі різних аерозолів (т. зв. «гази»). Застосовується правоохоронними органами та цивільними особами для припинення і ліквідації групових хуліганських проявів, масових заворушень, припинення інших протиправних дій, які мають суспільну небезпеку. Застосовується збройними силами як зброя несмертельної дії, а також у ході занять із захисту особового складу від зброї масового ураження (в СРСР під час проведення занять із ЗЗМУ у військах практикувалося окурювання особового складу, який знаходився в засобах індивідуального захисту, сльозогінним газом в умовах, максимально наближених до бойових). Сльозогінний газ відноситься до хімічної зброї, однак не заборонений міжнародними угодами. Іританти застосовуються також у газовій зброї для самооборони: газових балончиках і набоях до газових пістолетів.
Способи застосування [ред.]
За способом застосування, способом зберігання і способом доставки до мети, сльозогінні гази можуть міститися в таких промислових контейнерах:
- аерозольні балони
- Ручні гранати
- Газові шашки
- Контейнери в набоях для відстрілу зі спеціальних карабінів і сигнальних пістолетів
- Ранцеві контейнери аерозольного розпилення (в даний час у більшості країн практично не використовується)
Промислове найменування [ред.]
У СРСР і Росії на озброєнні правоохоронних органів перебували такі СГ як «Черемуха» і «Сирень». В Україні використовується газ «Терен».
