Сліпа кишка людини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сліпа кишка людини
Magendarmkanal.JPG
Схема будови шлунково-кишкового тракту людини:
1-Стравохід, 2-Шлунок, 3-Дванадцятипала кишка, 4-Тонкий кишківник, 5-Сліпа кишка, 6-Апендикс, 7-Товстий кишечник, 8-Пряма кишка, 9-Анус
Анатомія Грея subject #249 1177
MeSH Cecum
Dorlands/Elsevier Cecum

Сліпа́ кишка́ (лат. Caecus — сліпий) — перша ділянка товстої кишки від її початку до місця впадіння в неї тонкої кишки; має вигляд мішка з вертикальним розміром близько 6 см і поперечним — 7-7,5 см.[1]

Загальні відомості та будова[ред.ред. код]

Сліпа кишка являє собою мішок довжиною 3-8 см, розташований у правій здухвинній ділянці, нижче місця переходу тонкої кишки в товсту. Від неї відходить червоподібний відросток (апендикс). У місці з'єднання тонкої і товстої кишки є ілеоцекальний клапан, перешкоджає зворотному відтоку харчових мас з товстої кишки в тонку. На кордоні сліпої і ободової кишок розташований сфінктер Бузі.

Сліпа кишка найчастіше оточена очеревиною з усіх боків і розташована внутрішньочеревно, але може лежати і мезоперітонеально, тобто бути покритою очеревиною з трьох сторін. Від еаднемедіальної її стінки, на 0,5-5 см нижче ілеоцекального кута, утвореного впаданням клубової кишки в сліпу, відходить червоподібний відросток (апендикс). Він являє собою вузьку трубку діаметром 3-4 мм, довжиною від 2,5 до 15 см. Просвіт червоподібного відростка сполучається з просвітом сліпої кишки. Відросток має власну брижу, mesoappendix, що з'єднує його зі стінкою сліпої кишки і кінцевим (термінальним) відділом клубової. Зазвичай червоподібний відросток лежить в правій здухвинній ямці; вільний кінець його звернений вниз і в медіальну сторону, досягає прикордонної лінії (linea terminalis) і іноді спускається в малий таз. Однак це положення не постійно для всіх людей: червоподібний відросток може бути розташований, наприклад, позаду сліпої кишки, будучи покритий і фіксований до неї очеревиною, або при мезоперітонеальному її положенні лежати навіть внечервенно.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Айвазян В. П. Показання до хірургічного лікування рухомої сліпої кишки. / / Клин. мед. −1975. — № 7. -С.57-60.
  • Івашкін В.Т, Місник ЧИ.Загальний варіабельний імунодефіцит з вузликової лімфоїдної гіперплазією тонкої кишки (клінічна картина, лікування) / / Російський журнал гастроентерології, гепатології, колопроктології. — 1997. -Т. VII — № 5. -С. 80.
  • Калітеевскій П. Ф. Хвороби червоподібного відростка. М. Медицина .- 1970. −202 °C.
  • Логінов А. С., Парфьонов А. І., Чікунова Б. З. та ін Еозинофільний гастроентерит. Опис випадку / / Клин. мед. −1997. — № 10. -С.68-71.
  • Місник Л. І., Івашкін В. Т. Фази розвитку вузликової лімфоїдної гіперплазії тонкої кишки у хворих загальним варіабільним імунодефіцитом / / Російський журнал гастроентерології, гепатології, колопроктології. −1997. -Т.VII. — № 3. -С.97-106.

Посилання[ред.ред. код]