Смерди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Смерд - член громади на Русі у ХІ-XV століттях, людина, позбавлена особистої свободи і власності.

Історіографія[ред.ред. код]

На думку дослідників таких як Михайло Владимирський-Буданов, Микола Максимейко, В. Греков, Михайло Брайчевський та інших, смердами називали дві категорії селян — вільних, які згодом втрачали поступово свободу, і залежних. На противагу цьому погляду інші дослідники, такі як В. Ключевський, Михайло Грушевський, С. Чернов, О. Пресняков і С. Покровський обстоювали наявність тільки однієї категорії смердів — вільних селян, які жили на власних землях і княжих наділах.

Відмінного погляду на смердів, як напіввільних або цілком залежних селян, що були посаджені на державні землі і обкладені даниною, дотримувалися деякі радянські дослідники, такі як Серафим Юшков, Л. Черепнін і Олександр Зімін.

Соціальний статус[ред.ред. код]

На відміну від холопів та інших категорій невільних людей на Русі, смерди могли мати свою землю і майно, користуватися подекуди правом спадщини і виступати на суді свідками. За порушення законів вони платили кару, як й інші вільні люди того часу. Проте за вбивство смерда карали такою ж мірою, як за вбивство холопа.

Під час великомасштабної війни смердів набирали у військо. Вони складали народне ополчення — "воїв" і мусили виступати у похід за свій кошт. Як правило, смерди становили піхоту князя, хоча деякі заможні з них мали коней. За подвиги на війні деякі смерди могли стати служилими боярами князя.

Смерди у Київській Русі — залежні селяни, що віддалися під захист князя та отримували землю в його володіннях (іноді представники переможених племен). Смерди сплачували чинш, виконували воїнські та інші повинності[1].

Зникнення терміну[ред.ред. код]

Назва смердів зникає в Київській Русі з кінця 12 століття. Згодом смерди згадуються для визначення залежних селян у джерелах Галицько-Волинського князівства 13 — 14 століть, а інколи навіть у документах 15 — 16 століть. Починаючи з 13 століття на українських землях назва смерд була поступово витіснена словом кмет.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Мрочек-Дроздовский П. Исследования о Русской Правде: Вып. 1: Опыт исследования источников по вопросу о деньгах Русской Правды. - 1881; Вып. 2: Текст Русской Правды с объяснениями отдельных слов. - 1885; Приложения ко второму выпуску. - 1886. Вып. 1-2 (рос.)
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.

Див. також[ред.ред. код]