Смертні гріхи

Сім смертних гріхів (Ієронім Босх, 1475-80 роки, Прадо, Мадрид)

Смертний гріх — так в християнстві називають гріхи, які ведуть до загибелі душі. Смертні гріхи з протилежними їм чеснотами (за католицьким списком):

1. Гординя — Смирення.
2. Жадібність — Щедрість.
3. Хтивість — Чистота.
4. Заздрість — Доброзичливість.
5. Обжерливість — Поміркованість.
6. Гнів — Лагідність.
7. Лінощі — Працелюбність.

Вчення про смертні гріхи в православ'ї і католицизмі

Вчення про вісім помислів, що лягло в основу вчення про сім смертних гріхів розробив ранньо-візантійський богослов Евагрій Понтійський у 4-му столітті. В православному богослов'ї поширений саме цей первинний восьмискладовий перелік Евагрія Понтійського. У новому видозміненому семискладовому західно-схоластичному списку смертних гріхів сум було замінено на заздрість, а марнославство об'єднано з гординею. Ця нова західна концепція семи смертних гріхів отримала поширення після схоластичних праць Томи Аквінського (XIII століття).

В православ'ї смертні гріхи чи помисли окреслюються як гріховні пристрасті (страсті) і як і у Евагрія Понтійського первинно їх нараховується 8:

1. Гординя
2. Марнославство (в католицькому списку обєднано з гординею)
3. Сріблолюбство (чи грошолюбство, відповідає жадібності, користолюбству)
4. Гнів
5. Блуд (відповідає хтивості, похоті)
6. Черевоугодництво (відповідає обжерливості)
7. Зневіра
8. Сум (в католицькому списку замінено на заздрість)

Вони визначаються як гріховні, протиприродні рухи душі. Їх викорінення та щира боротьба з ними є духовною боротьбою та завданням кожного православного християнина з метою стяжання благодаті Святого Духа для відновлення безпристрастного і безгріховного образу Христа — Нового Адама (на відміну від старого Адама, враженого тлінням, смертністю та пристрастністю внаслідок перворідного гріха), благодатне насіння якого отримується у православному хрещенні.

Див. також

• Пристрасть
• Гріх
• Перворідний гріх
• Викуплення