Смертні машини (фантастичний роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Смертні машини (фантастичний роман).jpg

Смертні машини (англ. Mortal Engines) — книга; фантастичний роман британського письменника Філіпа Ріва.

Персонажі[ред.ред. код]

Том Нетсуорті — лондонець; головний герой
Естер Шоу — дочка Пандори Шоу; головний герой
Кетрін Валентин — дочка Валентина
Пандора Шоу — шукач скарбів; знайшла комп'ютерний мозок МЕДУЗИ
Чадлі Помрой
Валентин

Сюжет[ред.ред. код]

Через багато століть після фантастичної «Шестидесятихвилинної війни» настала «Ера Руху». Міста вирвали себе із землі і стали на колеса. Світ живе за законами муніципального дарвінізму: міста кружляють по Мисливським землям і пожерають один одного. А коли «здобичі» стає зовсім мало, рухомий мегаполіс Лондон вдається до жахливої зброї Пращурів. З його допомогою він має намір знищити міста Ліги противників руху, а потім дістатися до Марса, Сонця і зірок. Герої роману Том і Естер, опинившись на Відкритій території, потрапляють то на піратську платформу, то в Повітряну Гавань, то на Щит-Стіну, але обидва — кожен зі своєї причини — прагнуть повернутися на борт Лондона.

Зруйнована після ядерної війни цивілізація відновилася фрагментами і нерівномірно. Землю борознять рухомі міста, що мають величезні щелепи. Ідеологія муніципального дарвінізму наказує населеним пунктам «з'їдати» один одного. Корпус з'їденого розрізається і йде на переплавку, майно привласнюється, мешканці приєднуються до нижчих каст населення переможця або стають рабами, повільно вмираючими від непосильної праці. Але й після смерті нещасні не завжди знаходять спокій. Іноді їх перетворюють на сталкерів — позбавлених почуттів і пам'яті людиномашини.

У світі рухомих міст немає ні одержимих ідеєю порятунку людства супергероїв, ні мегазлодіїв. Як і в реальності, тут переважають звичайні жителі. Вони ходять на роботу, зраджують дружин, піклуються про діточок, захлинаючись читають бульварні романи. І при цьому щиро вважають, що «їсти» інших добре, а «бути з'їденим» погано, а багатий і сильний завжди правий, поки не став бідним і слабким. Брак ресурсів змушує містян-кочівників слідувати цієї нехитрої моралі послідовніше, ніж ми, а забуття християнських догматів позбавляє її звичного святенницького покриву.

На територіях, вільних від муніципального дарвінізму, подібного свавілля не спостерігається, але тільки до певного часу. Зрештою, симпатичне осіле населення влаштовує таке, про що самі ненажерливі мегаполіси на зразок Лондона та Архангельська могли тільки мріяти.


Муніципальний дарвінізм[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]