Смолінський Микола Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смолінський Микола Сергійович
Народився 18 жовтня 1953(1953-10-18)
с. Лукачани Кельменецького району Чернівецької області.
Помер 2 травня 2005(2005-05-02) (51 рік)
смт. Кельменці. Похований в с. Лукачани
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст
Alma mater ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Мова творів українська
Роки активності 1972 — 2005
Нагороди
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України

Микола Сергійович Смолінський (* 18 жовтня 1953(19531018), с. Лукачани Кельменецького району Чернівецької області — † 2 травня 2005, смт. Кельменці, похований в с. Лукачани) — журналіст, Заслужений журналіст України.

Біографія[ред. | ред. код]

Микола Сергійович Смолінський народився 18 жовтня 1953 року в селі Лукачани Кельменецького району Чернівецької області.
Після закінчення сільської восьмирічної школи в Лукачанах, з 1968 по 1972 рік навчався в Чернівецькому будівельному технікумі.

Як показали наступні події, ці чотири роки допомогли Миколі Смолінському визначитись з своїми професійними уподобаннями. І серед них не було професії будівельника: він поступає на заочне відділення факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка і йде працювати редактором радіо Чернівецького обласного комітету по телебаченню і радіомовленню.
В 1974-1976 роках була перерва в його навчанні і роботі: він відбував загальнообов’язкову службу в армії.
Закінчивши службу, продовжує вчитися (закінчив в 1980-му) і працювати — вже старшим редактором Чернівецького обласного радіо.

З 1983 він — спецкореспондент Українського республіканського радіо по Чернівецькій області, а потім, до кінця свого короткого життя (помер 2 травня 2005 року), — власний кореспондент Національної радіокомпанії України.

Став Заслуженим журналістом України.

«Це був воістину золотий голос краю»[1] ( Севернюк Т. А.).

Про нього написана поетична книга «Пресвітлої печалі Жайвір Лукачанський»[2].
Вийшли його репортажі, інтерв'ю, замальовки: «До мами в гості восени», 2006, спогади сучасників: «Обірвана струна ще гаряча», 2006.

Похований в Лукачанах.

Творчість[ред. | ред. код]

Авторські програми:

  • «Від Дністра до Карпат»;
  • «Сільські вечори»;
  • художньо-публіцистична програма «У нас на Буковині».

Книга репортажів, інтерв'ю, замальовок:

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Севернюк Т. А. О, Чернівці, оаза дивини…Поезія, проза.- Чернівці. Золоті литаври, 2008.- 280 с., іл.
  2. Джуран В. Т.. Пресвітлої печалі Жайвір Лукачанський: поезії. — Чернівці: Зелена Буковина, 2005.  — 112 с.

Джерела[ред. | ред. код]