Смуга пропускання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Смуга пропускання частот - діапазон частот, у межах якого Амплітудно-частотна характеристика (АЧХ) акустичного, радіотехнічного або оптичного пристрою досить рівномірна для того, щоб забезпечити передачу сигналу без суттєвого викривлення його форми. Основні параметри смуги пропускання - ширина смуги і нерівномірність АЧХ в межах смуги пропускання. Ширину смуги зазвичай визначають як різницю верхньої та нижньої граничних частот ділянки АЧХ, на якому амплітуда коливань становить не менше 0,707 (або Гц ), нерівномірність АЧХ - у відносних одиницях або в Децибелах. Вимоги до смуги пропускання різних пристроїв визначаються їх призначенням (наприклад, для телефонного зв'язку потрібно смуга пропускання 300-3400 Гц, для високоякісного відтворення музичних творів 30-16000 Гц, а для телевізійного мовлення - шириною до 8 МГц). Розширення смуги пропускання дозволяє передати більшу кількість інформації, а ослаблення нерівномірності АЧХ в смузі пропускання покращує відтворення форми переданого сигналу. Іноді смугу пропускання визначають також по фазочастотній характеристиці.

Джерела[ред.ред. код]

{{{2}}} / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).

Див. також[ред.ред. код]