Сміла

Сміла
Герб Сміли	Прапор Сміли
	Покровський собор у Смілі
	Сміла на карті Смілянського району
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Черкаська область
Район/міськрада	Смілянський район
Рада	Смілянська міська рада
Код КОАТУУ	7110500000
Засноване	1542
Статус міста	з 1926 [1] року
Населення	▼68520 (01.01.2011)
Площа	39.85 км²
Густота населення	1720 осіб/км²
Поштові індекси	20700
Телефонний код	+380-4733
Координати	49°12′42″ пн. ш. 31°52′23″ сх. д. / 49.21167° пн. ш. 31.87306° сх. д.Координати: 49°12′42″ пн. ш. 31°52′23″ сх. д. / 49.21167° пн. ш. 31.87306° сх. д.
Висота над рівнем моря	101 м
Водойма	річки Тясмин, Гнилий Ташлик, Сріблянка
Міста-побратими	м.Ржев ( Росія),; м.Ньютон ( США),; м.Ватутіне ( Україна),; м.Ірпінь ( Україна),; м.Ковель ( Україна),; м.Данилов ( Росія),; м.Орхей ( Молдова)
День міста	друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	ім. Т. Г. Шевченка
До обл./респ. центру
- фізична	26 км
- залізницею	24 км
- автошляхами	30 км
До Києва
- фізична	165 км
Міська влада
Адреса	м. Сміла, вул. Леніна, 37
Веб-сторінка	http://smila.ck.ua
Міський голова	Решетняк Вадим Володимирович
	^ Зазначено рік повторного перетворення на місто. Вперше Сміла затверджена містом у 1793 році. Потім рахувалася містечком до 1926 року.ісп.

Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Сміла (значення).

Смі́ла — місто на Придніпровській височині, над річкою Тясмин, районний центр Черкаської області, важливий залізничний вузол та автошлях Черкаси—Умань—Гайсин—Брацлав (317 км), збудований під керівництвом інженера Степана Кожум'яки.

До підпорядкування Смілянської міськради входить селище Ірдинівка. В часи Російської імперії - містечко Черкаського повіту Київської губернії.

Населення

1741 — 280-300 дворів, в яких проживає 2 - 2,5 тисяч чоловік.
1845 — 8 000 меш.
1860 — 12 600 меш.
1897 — 15 200 меш.
1917 — 29 000 меш.
1973 — 58 000 меш.
1989 — 89 000 меш.
2005 — 69 800 меш.
2007 — 68 578 меш.
2010 — 67 812 меш.
2011 — 68 731 меш.

Історія

Докладніше: Історія Сміли

Офіційна дата народження Сміли 1542 рік. У XVI столітті в документах Великого князівства Литовського зазначено що на місці хутора в 1542 році з'являється поселення Яцькове-Тясмино. Назва Сміла відома з першої половини 17 століття.

У 1648 — 1667 це сотенне містечко Чигиринського полку. У 1654 році переяславський полковник Павло Тетеря отримав від Російського царя грамоту на місто. В 1658-1659 роках її власником Смілої був полковник Данило Виговський.

У 1660 році Сміла переходить у власність Олександра Конецпольського у сладі Речі Посполитої (див. Слободищенський трактат і Конецпольські). Постійні битви між поляками, татарами і турками, а також війна із шведами ^[3] призвели до розорення й спустошення Сміли. (див. Руїна).

У XVII столітті власниками Сміли стають польські князі Любомирські, які в 1742 році побудували дерев'яний замок з валом і частоколом навколо міста.

У 30 – 60 роках 18 століття населення Сміли брало участь у гайдамацькому русі. У 1787 році князь Ксаверій Любомирський продає свої землі навколо Сміли князю Потьомкіну. В 1793 році землі переходять до графа Олександра Самойлова, племінника Потьомкіна. У 1795 році у Смілянських володіннях графа Самойлова мешкає 1747 чоловік осілого населення та 435 неосілих, з них 50 ремісників, 9 шевців, 6 ткачів, 8 кравців. Решта - землероби.

В'їзд у Смілу зі сторони Черкас по дорозі на Умань

У 1793 році за другим поділом Польші Сміла відходить до складу Російської імперії. У 1793 –1794 роках Сміла - центр однойменного повіту. З 1797 року Сміла містечко Черкаського повіту Київської губернії. У 1838 році Сміла переходить до графині Софії Олександрівни Бобринської (до шлюбу Самойлова). Бобринські збудували у Смілій цукровий завод, що спричинило зростання населення.

У 1845 році було 8 тисяч жителів, 755 будинків, 60 крамниць, одна корчма, 10 заїжджих дворів; буряко-цукрові, 3 цегельні і 2 винокурних і 2 шкіряних заводи, 10 млинів.

У 1860 році було 12,6 тисяч жителів, 4 православні церкви, католицький костел, каплиця розкольників, синагога, 2 єврейських молитовних будинки. Мировий суд, канцелярія судового допиту, земельна управа, станції - поштова і телеграфна. 176 крамниць, 255 ремісників. Аптека, волосна лікарня на 25 ліжок. Двічі на тиждень - базари, двічі на рік – ярмарки ^[4]

У 1876 році через місто пройшла залізниця Фастів-Знаменка, відкрито станцію Бобринську.

У 1879 році на 9 фабриках і заводах Сміли вироблено продукції на понад 4 млн. карбованців - це більше, ніж того ж року випустило 76 заводів і фабрик Києва ^[5]. У 1887 році при рафінадному заводі відкрито центральну телефонну станцію.

У 1889 році було 18 великих підприємств, де зайнято 1130 робітників. Працює завод з виробництва гасу для освітлення вулиць.

На початку XX століття в Смілі було 20 тисяч жителів, 23 фабрики і завода, 13 соборів, церков, молитовних будинків, 10 шкіл, 3 ресторани, 81 купець. Проте 71 % селянських господарств - безземельні і малоземельні, а 52 % - безкінні.

У 1917 році крім великих цукрового і рафінадного заводів, було кілька дрібних підприємств: механічні майстерні, 6 шкіряних заводів, пивзавод, 2 маслобойні, миловарний, свічковий та жиросальний заводи, вальцовий млин, олійниці. 67 магазинів і пунктів громадського харчування. Чверть усіх вулиць - бруковані. З 1923 року Сміла - адміністративний центр однойменного району, а з 1926 року — місто.

Місто не обминув голодомор 1932—1933 років.

Друга світова війна: 4 серпня 1941 року 116 стрілецька дивізія Червоної Армії під напором німецько-фашистських сил залишила Смілу. За період окупації у місті розстріляно і замучено біля 25 тисяч людей. 29 січня 1944 року місто звільнено військами 2-го Українського фронту, воїнами 373-ї Миргородської стрілецької дивізії.

В післявоєнний час розвитку Сміли знову був наданий істотний імпульс. Однак з моменту розпаду Радянського Союзу у 1990-х промислове виробництво в Смілі скоротилося на 70%. Одночасно було відзначено скорочення населення на 10%.

Промисловість

У Смілі є цукровий комбінат (у 1970 році виготовив 37 000 т цукру і 1 200 т цитринової кислоти), машино-будівний завод (з 1930, основна продукція: машини для цукрової, хлібопекарської і олійно-жирової промисловості), електроремонтний, молоко-консервний завод, броварня, швейна і меблева фабрики. технікум харчової промисловості.

Навігаційний пристрій виробництва "Орізон-Навігація"

У місті розташоване підприємство "Орізон-Навігація", яке спеціалізується на випуску електронних пристроїв, зокрема випускає компоненти для навігаційної системи ГЛОНАСС.

Фабрика Ажур

В 2008—2009 роках збудовано новий завод з випуску об'ємного морозива Le Jour. Завод належить компанії «Еліт» (торгова марка «Ажур»), яка має також заводи в Луцьку та Криму, і він є другим у світі після норвезького. Морозиво виробляється на обладнанні данської фірми «Тетра-Пак», лінія спроектована для автоматичного безперервного наповнення і заморожування продукту ^[6].

Клімат

Клімат помірковано континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле, іноді посушливе. Період з температурою +10 градусів становить 160-170 днів. Річна кількість опадів 450-520 мм. Через місто протікає ріка - Тясьмин, притока Дніпра.^[7].

Люди

Див. також Категорія:Персоналії:Сміла і Почесні громадяни Сміли

В місті народилися:

Ревуцький Аврам — член Української Центральної Ради.
Водяний Яків Михайлович — український політичний, військовий і громадський діяч, смілянський полковник Вільного козацтва. 1917.
Довгань Володимир Захарович — український кінорежисер.
Жупінас Дмитро Васильович — полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).
Семдор Семен — український актор, режисер, засновник театру імені Франка у Києві.
Симиренко Платон Федорович — український селекціонер плодових дерев
Фурса Стефан Васильович — міський голова Вінниці (1939-1941), голова культурної комісії, голова Райсельбанку, голова Райпрофради в містах Сміла, Кам'янка, Канів та Монастирище
Чефранова Ірина Михайлівна — український звукооператор.

Герої Радянського Союзу:

Краснокутський Хаїм Меєрович (* 1 травня 1904 — † 15 серпня 1982)^[8];

Сенатор Василь Трохимович (* 8 січня 1921 — † 29 липня 1944)^[9];

Ковпак Олександр Олександрович - український футболіст, нападник.

Пам'ятники

Леніну-ковалю встановлена на честь зарахування Леніна Володимира Ілліча почесним ковалем Бобринських майстернь (зараз ПАТ "НПП СЕМЗ")
Пам'ятний знак "Мирним жителям, які загинули від рук німецько-фашистських загарбників та їх прибічників у роки Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр. Вдячні нащадки." Відкрито 29 січня 2010 року.

Міста - побратими

Міста побратими Сміли

Галерея

Пожежна каланча (збуд. 1929)
Успенський костьол
Смілянський краєзнавчий музей(До 1917 року - відділення Ощадбанку Російської імперії в м. Сміла)
Пам'ятник Шевченкові у Смілі
Будівля відділення Приват банку в Смілі
Колишнє заводоуправління Смілянського машинобудівного заводу
Торгівельний центр в центральній частині міста Сміла
Фонтан у Смілі
Фонтан у Смілі
Фонтан у Смілі
Фонтан у Смілі