Сміх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сміх — вираз емоційного стану людини, пов'язаний з переживанням неоднозначної, смішної ситуації і супроводжується рядом фізіологічних реакцій організму. Сміх має певне зовнішнє вираження, психофізіологічну природу та соціальну функцію. Сміх проявляється комплексно і в першу чергу складається із мімічних рухів та коротких, але потужних подихів і уривчастих звуків, які супроводжують дихальні рухи.

Дівочий сміх

Зовнішньому вираженню сміху природно відповідають почуття щастя, радості, веселості. У той же час сміх може супроводжуватись в зовсім іншими емоціями. Сміх в уявленні народу не безвинні пустощі.

Втрата здатності сміятися — значить втратити важливу властивість душі. Згадаємо відому російську казку про царівну Несміяну. злим Зачарована чародієм, вона розучилася сміятися. Всі спроби розвеселити її були марні. На тему цієї казки В. М. Васнецов написав картину. Царівна Несміяна сидить на високому троні, заглиблена в сумні думки, не помічаючи навколишніх. Вона згубила щось цінне, але не силах згадати що саме. За вікном сміється народ, навколо трону блазні і придворні. Ніхто не може розвеселити царівну.

Хвилі сміху розбиваються об її трон. Певно немає нещастя гіршого, ніж бути «несміяною» .

Але в кожній групі дитсадка, в кожному класі знайдеться дитина, яка не усміхається, а все дивиться насторожено, безрадісно. Є також категорія дітей, які зовсім не здатні серйозно сприймати довкілля. Такі гіпертеміки бачать у дзеркалі сміху і те що повинно викликати повагу, співчуття і милосердя.

Великий Гете вважав що ні в чому так не проявляється характер людей, як у тому, що вони знаходять смішним. Ось чому спостерігаючи, з чого і як дитина сміється, педагоги і батьки мимоволі проникають у її внутрішній світ. Чи дорослі замислювалися над тим, що сміх є показником інтелекту, моральності та психічного здоров'я дитини?

Поставимо собі прості запитання і серйозно задумаємося: чи легко розсмішити дитину? Що найчастіше викликає дитячий сміх? Як виявляє дитина свій позитивний емоційний стан? Як вона сміється? Адже дитячий сміх може бути радісний і сумний, добрий і гнівний, розумний і дурний, гордий і задушевний, поблажливий і заграваючий, презирливий і переляканий, зневажливий і підбадьорюючий, нахабний і боязкий, дружній і ворожий, іронічний і простосердечний, саркастичний і наївний, грубий, лагідний і багатознаючий, торжествуючий і безсоромний і виправдовуючий, сором'язливий. Можна ще збільшити цей перелік: веселий, сумний, нервовий, істеричний, знущальний, фізіологічний і тваринний. Може бути навіть сміх смутний

Філософія, психологія і педагогіка сміху розроблені ще недостатньо. Але з тих праць, які вже з'явилися, випливає, що в різні часи люди сміялися над різноманітними явищами. Це не змінювало головного — внутрішньої єдності сміху, яка дає про себе знати і у простих, і у складних його проявах. Наявність у речах деякої «міри» лиха, яка і збуджує в нас потребу, і головне, бажання сміятися над тим, що здалося нам смішним, виявляється на кожному кроці. Ця дивна особливість сміху — радощі, що супроводжують викриття лиха, — наштовхує на думку про те, що парадокс ховається у самій гримасі сміху(оскал). Людина начебто злиться на те, з чого сміється.

Посилання[ред.ред. код]


Тому розрізняють:

  • Гомеричний сміх
  • Сміх неповаги
  • Сміх здивування
  • Сміх огиди
  • Сміх злоби і гніву
  • Сміх задоволення
  • Сміх провини
  • Сміх остраху та небезпеки
  • Сміх страждання (надсаджений та зриваючийся на істеричний плач)
  • Та багато інших різновидів сміху…

Див. також[ред.ред. код]