Сніжне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сніжне
Snizhn t.png Флаг Снежного.svg
Герб Сніжного Прапор Сніжного
Сніжне
Сніжне на мапі України
Сніжне на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район/міськрада Сніжнянська міська рада
Код КОАТУУ 1414400000
Засноване 1784
Статус міста з 1938 року
Населення 48 003(1.1.2014)[1]
Площа 18.9 км²
Густота населення 2622 осіб/км²
Поштові індекси 86500-86579
Телефонний код +380-6256
Координати 48°02′22″ пн. ш. 38°46′05″ сх. д. / 48.03944° пн. ш. 38.76806° сх. д. / 48.03944; 38.76806Координати: 48°02′22″ пн. ш. 38°46′05″ сх. д. / 48.03944° пн. ш. 38.76806° сх. д. / 48.03944; 38.76806
Висота над рівнем моря 278 м
Відстань
Найближча залізнична станція Соф'їно-Брідська
До обл./респ. центру
 - фізична 69 км
 - залізницею 133 км
 - автошляхами 76 км
До Києва
 - фізична 655 км
 - залізницею 805 км
 - автошляхами 794 км
Міська влада
Адреса 86500, Донецька обл., м. Сніжне, вул. Леніна, 39, 5-41-52
Веб-сторінка Сніжнянська міськрада
Міський голова Доронін Олександр Олександрович

Сніжне́ (до 1864 — Василівка) — місто (з 1938 р.) обласного підпорядкування Донецької області. Населення у 2014 р. — 48 003 мешканців (2001 — 58 496, 1989 — 68 857).

Кам'яновугільні шахти, промкомбінат, завод хімічного машинобудування, швейна фабрика тощо; 4 професійно-технічних училища, гірничий технікум. Видобуток антрациту почато 1900 року.

Історія[ред.ред. код]

Шахта № 9 Ударник

Історія заснування[ред.ред. код]

Місто починалося як невелике поселення із назвою Василівка у 1784 році, назване так на честь полковника сотні Донського Козацького війська Васильєва, що тут оселився. Міська легенда засвідчує, що назву «Сні́жне» поселення отримало від самої Катерини ІІ, коли під час однієї зимової подорожі її екіпаж застряг у снігу в одному із численних ярів. Згодом у місцевих говірках закріпився інший наголос, на останньому складі.

У дев'ятнадцятому сторіччі починається вуглевидобування, росте кількість шахт.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Місто Сніжне захоплено фашистськими військами у жовтні 1941 року. У 1943 році у районі Сніжного протягнувся Міуський фронт (Міус-фронт), його найукріпленіша точка — гора Савур-Могила, що стоїть за декілька кілометрів від Сніжного, не давала змоги звільнити місто протягом тривалого часу. Дата звільнення — 1 вересня 1943 року (тепер це день міста), всього за вісім днів до звільнення Донбасу (08.09.1943).

Новітня історія[ред.ред. код]

Під час війни у 2014 році на Сході України російські військовослужбовці, які діяли в о́бразі «ополченців», обладнали справжній укріплений район поблизу Сніжного. Вони застосовували танки, бронетранспортери, протитанкові ракетні комплекси, зенітні артустановки, великокаліберні кулемети, міномети[2]. Під час антитерористичної операції під Сніжним 12 червня 2014 українські бійці під проводом генерала-майора Віктора Муженка, який особисто повів їх в атаку, розгромили колону бандформувань, що рухалася з Російської Федерації з танками та бронетранспортерами[3][4]. Але 17 червня, як повідомив Дмитро Тимчук, бойовики збільшили кількість важкого озброєння, і Сніжне́ перетворилося на антиукраїнську фортецю[5]. 22 серпня вогнем Збройні Сили України знищили в районі Сніжного 11 установок БМ-21 «Град», 3 танки, 5 бойових машин піхоти терористів, за попередніми підрахунками втрати російських найманців складають понад 100 осіб[6]. Того ж дня жителі Сніжного повідомили, що їх колодязі з водою залиті дизельним паливом[7].

Населення[ред.ред. код]

Історична динаміка чисельності населення:[8]

рік населення
1939 16 156
1959 25 674
1970 63 981
1979 65 767
1989 68 857
2001 58 496
2005 54 131
2010 50 058
2014 48 003

Правила напису назви[ред.ред. код]

Місто має назву Сніжне́. Отже, коли назва міста вживається разом з словом «місто», то сама назва не відмінюється за відмінками:

— до міста Сніжне́ — у місті Сніжне́

Але у разі окремого вживання відмінювання має місце.

— до Сніжно́го — у Сніжно́му

Місцеві жителі (переважно з ближчих сіл) часто вживають форму «у Сніжну́»

У культурі[ред.ред. код]

Частина подій фільму «Імпорт Експорт» (2007) відбувається в Сніжному. Також тут знімався документальний фільм «Копанка номер 8» (2010).

Пам'ятки[ред.ред. код]

Монумент на вершині Савур-Могили
Докладніше: Пам'ятки Сніжного

У місті на обліку перебуває 43 пам'ятки історії. Серед осіб, яким присвячено найбільшу кількість пам'яток району, першу позицію займає В. Ленін — йому в цьому місті встановлено 4 пам'ятники (за цим показником Сніжне займає третю позицію серед міст Донеччини після Донецька та Єнакієвого). 14 пам'яток — братські могили радянських воїнів і партизанів.

Біля міста знаходиться меморіальний комплекс «Савур-могила» — висота, за яку в серпні 1943 року вели запеклі бої з німецько-фашистськими військами частини 5-ї ударної армії Південного фронту. У 1967–1975 роках на Савур-Могилі споруджено меморіальний комплекс в пам'ять про подвиг радянських солдатів, загиблих при штурмі висоти і прориву німецької оборонної лінії на річці Міус.

У Сніжному знаходиться лісовий заказник — Урочище Леонтьєво-Байрацьке. У заказнику ростуть рослини, занесені до Червоної книги України. Леонтіївський ліс, що входить до складу заказника, за легендою був посаджений в пам'ять про загиблого козака Леонтьєва, брате Клима Савура, на честь якого за легендою названа розташована неподалік Савур-Могила.

Люди[ред.ред. код]

У місті народилися:

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Додаткові джерела[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.