Удав собакоголовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Собакоголовий удав
Emerald tree boa444.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Рептилії (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Змії (Serpentes)
Родина: Удавові (Boidae)
Підродина: Boinae
Рід: Corallus
Вид: C. caninus
Біноміальна назва
Corallus caninus
(Linnaeus, 1758)
Синоніми
* [Boa] canina - Linnaeus, 1758
  • [Boa] Hipnale - Linnaeus, 1758
  • Boa thalassina - Laurenti, 1768
  • Boa aurantiaca - Laurenti, 1768
  • Boa exigua - Laurenti, 1768
  • Xiphosoma araramboya - Wagler, 1824
  • Xiphosoma canina - Fitzinger, 1843
  • Xiphosoma caninum - A.M.C. Duméril & Bibron, 1844
  • Chrysenis batesii - Gray, 1860
  • Corallus caninus - Boulenger, 1893
  • Boa canina - Amaral, 1825
  • Corallus caninus - Peters & Orejas-Miranda, 1970[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Corallus caninus
ITIS logo.jpg ITIS: 634792
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 51861
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Corallus caninus

Уда́в собакоголо́вий (лат. Corallus caninus L.) — неотруйний вид удавів тропічних лісів Південної Америки. У наш час[Коли?] підвидів не виділено.[2]

Опис[ред.ред. код]

Досягають до 1,8 м. Зустрічаються особини 2,3 м. Голова велика, розширена в основі з витягнутою мордою. Мають високорозвинені передні зуби, які є пропорційно більшими, ніж у будь-який іншої, не-отруйної змії.[3]

Має смарагдово-зелений колір з білими нерегулярними переривними зигзагоподібними смугами (або так звані «блискавки») на спині і жовтий живіт. Яскраве забарвлення і маркування дуже характерне серед змій Південної Америки. Удави у віці до одного року мають різні відтінки спектру від темно-оранжевого до цегляно-червоного поступово приймаючи смарагдово-зелений (після 9—12 місяців).

Від схожого виду — зеленого пітона — відрізняється глибокими борозенками, що розділяють верхнегубние щитки. Ці борозенки розвинені вздовж всієї морди і заходять далеко за очі, тоді як у зеленого пітона вони розвинені лише на кінчику морди. Важливо відзначити, що у собакоголового удава борозенки виражені краще, ніж у всіх інших представників роду деревних удавів.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Полюбляють долинні тропічні дощові ліси з високою вологістю. Цей вид веде виключно деревний спосіб життя. Харчується дрібними ссавцями, серед яких суттєву частину складають кажани, птахами, а при нагоді й ящірками.

Це яйцеживородна змія. Самка народжує 6—14 дитинчат.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає у Колумбії, Венесуелі, Бразилії, Еквадорі, Перу, Болівії, Гайані, Французькій Гвіані й Суринамі.

Посилання[ред.ред. код]

  1. McDiarmid RW, Campbell JA, Touré T. 1999. Snake Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference, vol. 1. Herpetologists' League. 511 pp. ISBN 1-893777-00-6 (series). ISBN 1-893777-01-4 (volume).
  2. Собакоголовий удав на ITIS
  3. Stidworthy J. 1974. Snakes of the World. Grosset & Dunlap Inc. 160 pp. ISBN 0-448-11856-4.