Собор Бориса й Гліба (Чернігів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Собор, храм
Собор Бориса й Гліба (Чернігів)
(Борисоглібський собор)
Борисоглібський собор, Чернігів, Україна. Фото 2008 р.
Борисоглібський собор, Чернігів, Україна. Фото 2008 р.
Країна Україна Україна
Місто Alex K Chernihiv prapor 1992.svg Чернігів
Конфесія православний
Тип будівлі храм
Будівництво поч. XII ст.—імовірно 1123 р., реконструкція за проектом Холостенко в 20 ст.
Статус Пам'ятка архітектури початку 12 ст.
Стан задовільний
Собор Бориса й Гліба (Чернігів) (Україна)
Собор Бориса й Гліба (Чернігів)
Собор Бориса й Гліба (Чернігів)

Координати: 51.48929° пн. ш. 31.306875° сх. д. / 51.48929° пн. ш. 31.306875° сх. д. / 51.48929; 31.306875

Собор Бориса й Гліба (Чернігів) або Борисоглібський собор - відома пам'ятка архітектури міста Чернігова домонгольської доби.

Історія[ред.ред. код]

Князівська побудова[ред.ред. код]

У 1115 р. чернігівський князь Давид Святославич брав участь у перенесенні мощів святих Бориса та Гліба у храм, збудований його батьком у місті Вишгороді. Мощі переносили зі старої дерев'яної у щойно побудовану кам'яну церкву. У 1120 р. Давид втрачає свого сина Ростислава і не пам'ять про нього фундує будівництво собору на честь перших руських святих Бориса та Гліба у місті Чернігові. Також, князь наказує спорудити усипальницю для себе, де у 1123 р. буде похований.

Реставрації та перебудови[ред.ред. код]

У 1239 році, після нападу монголів на чолі з Батиєм на Чернігів, собор був зруйнований. Відновлений був митрополитом Максимом. У XV ст. згадується, як монастирський храм. Під час захоплення польською шляхтою Чернігова у 1611 році, храм згорів. У 1627-28 рр., перейшовши у власність домініканцям, був перетворений ними на католицький костел. Після звільнення від польської окупації храм було відновлено та реконструйовано архієпископом чернігівським Лазарем Барановичем у 1659 році. У 1702-3 рр. архієпископ Іоанн Максимович споруджує кам’яну дзвіницю. При ритті котловану під дзвіницю, було знайдено «срібний ідол» із якого, за сприянням Івана Мазепи, було створено царські ворота. Храм переживе реконструкцію у 1857 році, а у 1889 році буде перефарбований. Під час Другої світової війни, храм постраждав від авіабомби. В 20 ст. проведено капітальну реконструкцію будівлі з метою повернення їй форм домонгольської доби. Первісні склепіння та абсиди собору не зберіглися. Реконструкція виконана за проектом Холостенко.

Сьогодення[ред.ред. код]

Археологічні дослідження поблизу стін виявили підмурки галерей. За відсутністю даних про їх форми галереї при реставрації не відновлені. Нині храм Бориса і Гліба перетворений на музей Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній". Крім того, собор став також Будинком хорової спадщини, де проходять концерти духовної музики.

Царські ворота від Мазепи[ред.ред. код]

Золоті Царські врата, виготовлені коштом І.Мазепи

Значний внесок у розвиток храму вклав Іван Мазепа, саме за його наказом, західноєвропейськими майстрами були вилиті золоті ворота. На них, на стулці воріт унизу – герб гетьмана, праворуч прикріплена платівка, де вирізьблено дату – 1702 р. Між чотирма, традиційними для царських воріт фігурами євангелістів, розміщені зображення Бориса і Гліба, на честь яких і названо кафедральний собор. Ворота прикрашають сюжет «Благовіщення» та композиція «Єсеєвого дерева».

Витвір став шедевром на теренах України. Загальна висота воріт - три метри 45 см. Як унікальний витвір мистецтва доби бароко були показані на виставках в Національному музеї історії України в Києві( 2008-2009 рр.) та в Українському музеї в місті Нью-Йорк.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]