Собор Василія Блаженного

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 55°45′08″ пн. ш. 37°37′23″ сх. д. / 55.7524667° пн. ш. 37.62306° сх. д. / 55.7524667; 37.62306

Покровський собор
Pyhän Vasilin katedraali.jpg
У соборі Василя Блаженного.JPG

Храм Покрову Богородиці на Рву (рос. Храм Покрова Богородицы на Рву), відоміший як Собор Василя Блаженного (рос. Собор Василия Блаженного) — православний собор у Москві, побудований в XVI столітті. Є візитною карткою міста, одним з найбільш впізнаваних місць.

Історія[ред.ред. код]

Раніше на цьому місці стояла кам'яна церква Трійці з невеликим кладовищем, де був похоронений шанований в Москві юродивий Василій Блаженний.

2 жовтня 1552 року московські війська взяли Казань — столицю Казанського ханства, в ознаменування чого цар Іван Васильович IV (Грозний) повелів побудувати на Червоній площі сім дерев'яних храмів. На їхньому місці в 15551561 роках і був споруджений кам'яний дев'ятипрестольний храм в ім'я Покрови.

Існує кілька версій про творців собору. За однією з версій, архітектором був відомий псковський майстер Постник Яковлєв на прізвисько Барма. За іншою, широко відомою версії Барма і Постник — два різних архітектора, обидва брали участь в будівництві, ця версія нині застаріла. За третьою версією, собор був побудований невідомим західноєвропейським майстром (імовірно італійцем, як і раніше — значна частина споруд Московського Кремля), звідси і такий неповторний стиль, що поєднує в собі традиції як російської архітектури, так і європейської архітектури епохи Відродження, але ця версія так і не знайшла ніякого підтвердження. Згідно з легендою, архітектор (архітектори) собору були засліплені за наказом Івана Грозного, щоб вони не змогли більше побудувати подібного храму. Проте, якщо автором собору є Постник, то він не міг бути засліплений, оскільки протягом декількох років після будівництва собору брав участь у створенні Казанського кремля.

Останній (перед більшовицькою революцією) настоятель собору, протоієрей Іоанн Восторгов, був розстріляний 23 серпня (5 вересня) 1919 року. Згодом храм був переданий в розпорядження обновленчеської общини. У 1929 році закритий, були зняті дзвони. Знов почав використовуватися для богослужіння з 14 жовтня (свято Покрови) 1991 року. Богослужіння здійснюються кліриками храмів в Заряддді і Китай-городі.

З 1990 року храм-музей знов почав збирати дзвони. В наш час[Коли?] ця колекція — одне з найбагатших зібрань не тільки Москви, але і Росії. Всього в музеї 19 дзвонів, створених в 1547–1996 роки (місця відливання — Урал, Ярославль, Москва, а також Франція, Голландія, Німеччина, Західна Білорусь).

Архітектура[ред.ред. код]

Вознесенська та Предтеченська церкви на гравюрі XIX ст.

На побудову собору в значній мірі вплинули архітектурні форми двох інших храмів, до того вже збудованих у царській заміській резиденції — Коломенському. З шатрової церкви Вознесіння (бл. 15281532, ймовірно Петрок Малий Фрязін — П'єтро Франческо Аннібале) була взята за основу конструкція головного і найвищого храму Покрови. Загальна же композиція нового собору була запозичена з церкви Усікновіння голови Івана Предтечі в Дьякові (1540-і рр.) — п'ятистовпного храму оригінальної архітектури. Деякі дослідники навіть вважають, що Предтеченська церква та Покровський собор побудовані одним майстром — Бармою.

St Basils Cathedral closeup.jpg

Центральний храм складається з четверика, восьмерика і завершений восьмигранним світловим барабаном з позолоченою главкою. Навколо нижнього ярусу йде крита галерея. Зводи галереї спираються на масивні стовпи. Перехід від восьмерика до шатра прикрашений цілою системою кокошників.

Будівля не має вираженого головного фасаду і розрахована на всесторонній огляд, на круговий обхід. Інтер'єри церкви прості. Зовнішній вигляд храму задуманий як уособлення казкового «райського граду».

Статус[ред.ред. код]

Перше богослужіння в Храмі Покрова Богородиці на Рову відбулося 14 жовтня 1991 року. Регулярні богослужіння в храмі не здійснюються.

Храм є філією Державного історичного музею. Він вважається пам'ятником архітектури і інженерно-будівельного мистецтва світового значення. У 1990 році був включений в Список Всесвітньої історичної і культурної спадщини ЮНЕСКО.

Див. також[ред.ред. код]

Список мурованих храмів шатрової архітектури XVI — XVIII столітть

Посилання[ред.ред. код]