Собор святого Володимира Великого (Париж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Собор святого Володимира Великого
St.Volodymyr Paris (2).JPG
Фасад собору Святого Володимира Великого
Розташування Франція, Париж
Координати 48°51′16″ пн. ш. 2°19′51″ сх. д. / 48.85444° пн. ш. 2.33083° сх. д. / 48.85444; 2.33083Координати: 48°51′16″ пн. ш. 2°19′51″ сх. д. / 48.85444° пн. ш. 2.33083° сх. д. / 48.85444; 2.33083
Належність УГКЦ
Адреса rue des Saints-Pères, 51

Собор святого Володимира Великого в Парижі — катедральний храм Єпархії Святого Володимира Великого у Парижі. Розташований в каплиці колишнього госпіталю «Шаріте» на бульварі Сен-Жермен.

Історія[ред.ред. код]

На місці сучасного собору святого Володимира в ХІІІ столітті було зведено церкву святого Петра, яку було зруйновано у XVII столітті. У 1613 році королева Франції Марія Медичі заклала перший камінь нового храму, який по закінченню будівництва було передано Братам святого Івана Божого, чернечому ордену, що опікується хворими. З часом, поряд з церквою ченці збудували госпіталь для бідних, який впродовж століть збільшувався і розвивався. Революція вигнала монахів, але госпіталь став осередком медичної освіти. Каплиця була пристосована до потреб лікарні. У 1799 році в ній відкрилася клінічна школа, а у 1850 році в її приміщенні розташувалася Медична Академія.

У 30-ті роки XX століття госпіталь було знесено і збудовано сучасний Медичний факультет. Приміщення церкви уникло руйнації, бо її фасад увійшов до списку історичних пам'яток. На фасаді можна побачити фігуру античного бога медицини Ескулапа в оточені лікторів, рідкісний залишок декору епохи Французької революції.

У 1937 році було засновано греко-католицьку місію, якій у 1943 році було надано церкву на бульварі Сен-Жермен. 9 травня 1943 року церква була освячена римо-католицьким архієпископом Парижа на честь святого Володимира Великого. З 1954 році у Франції існує ординаріат для католиків східних обрядів, який включав і українських греко-католиків. У 1960 році Папа Римський Іван XXIII, за сприянням апостольського візитатора для українців Західної Європи архієпископа Івана Бучка, створив Апостольський екзархат для українців у Франції і призначив першого екзарха в особі єпископа Володимира Маланчука з осідком у Парижі. Храм святого Володимира Великого в Парижі проголошено катедральним собором екзархату. Пізніше, у 1983 році, екзархом став єпископ Михайло Гринчишин.

Меморіальна дошка Симонові Петлюрі

Теперішній іконостас собору написаний у 1971 році художником Омеляном Мазуриком.

У 1969 році біля церкви облаштували сквер імені Тараса Шевченка, а у 1978 році тут було встановлено його бюст роботи Михайла Лисенка.

Історія церкви повязана також з іменем Симона Петлюри, який помер 25 травня 1926 року, після смертельного поранення, в лікарні «Шаріте», де тепер знаходиться український собор. В церкві знаходяться дві таблиці українською і французькою мовами, які сповіщають про цей факт.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Інтер'єр собору Святого Володимира Великого, 2009 р.

Щонеділі участь у богослужіннях в соборі святого Володимира Великого в Парижі беруть участь близько 250—300 осіб, по великих святах — більше тисячі, в основному сучасні трудові мігранти з України.

При храмі діє катедральний хор, іконописна і катехитична школи, а також українська суботня школа, яку відвідують близько сорока дітей. При церкві організовуються святкування спільні святкування релігійних і українських національних свят і пам'ятних дат.

При парафії працюють Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, які навчають дітей катехизму, відвідують хворих і старших людей, допомагають священникам в їхній душпастирській діяльності.

Настоятелем собору є священик Михайло Романюк.

Посилання[ред.ред. код]