Сойка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сойка
Garrulus glandarius 1 (Marek Szczepanek).jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Воронові (Corvidae)
Рід: Сойка (Garrulus)
Вид: Сойка
Біноміальна назва
Garrulus glandarius
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Garrulus glandarius

Сойка (Garrulus glandarius) — лісовий птах родини воронових. В Україні осілий, кочовий вид.

Загальні характеристики[ред.ред. код]

Довжина тіла близько 34 см, вага 147—196 г. В природі сойка уникає відкритих місць, більше полюбляє перельоти з крони на крону. По землі пересовується невпевненими стрибками, тому внизу довго не затримується. Також сойка має здатність переймати звуки інших птахів (іноді і ссавців).

Ареал[ред.ред. код]

Сойка поширена майже по всій Європі, в Північній Африці, Малій Азії, на Кавказі, у Північному Ірані, південній частині Сибіру, на Сахаліні, в Кореї, Китаї та Японії.

В Україні — осілий птах Полісся, Лісостепу, Карпат і Криму; в час зимових мандрівок залітає і в степові райони.

Місця проживання[ред.ред. код]

Сойка переважно мешканець лісів, селиться у всіх його типах, віддаючи перевагу старим деревам. Також її можна зустріти в посадках та у старих парках.

Розмноження[ред.ред. код]

Вже у квітні сойки починають будівництво гнізда на листяному або хвойному дереві у яке відкладає 5—8 яєць. Висиджують яйця як самець так і самиця протягом 16—17 діб. Через три тижні пташенята покидають гніздо.

Живлення[ред.ред. код]

Сойка живиться рослинною та тваринною їжею. Останньою особливо при годуванні пташенят, це можуть бути безхребетних та хребетних, наприклад полівок, дрібних птахів тощо. Сойка вважається одним з найбільших ворогів дрібних птахів, вона розоряє їхні гнізда, випиває яйця та викрадає пташенят. З часом в її раціоні з'являється все більше рослинної їжі, це жолуді, букові та лісові горіхи а також різноманітні ягоди.

Поведінка[ред.ред. код]

Сойка відіграє роль «поліцейського лісів»: вона завжди на сторожі, своїм скрипучим голосом подає знак лісовим мешканцям про появу людини набагато раніше чим людина її помітить.

Розумові здібності сойок виходять за рамки інстинкту. Коли їх узяти з гнізда ще не облітаними, пташенята швидко звикають до людей і при наполегливому вишколі можуть заговорити, як папуги.[1]

Галерея[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • «Певчие птицы». Текст Штястного К. Ілюстрації Роба П. Прага «Артия». 1986 р. (перекладено)