Сокотра
| Сокотра سقطرى |
||||
 |
||||
| Карта | ||||
|---|---|---|---|---|
 Розташування Сокотри |
||||
| Місце знаходження | Індійський океан | |||
| Координати | 12°29′20″ пн. ш. 53°54′25″ сх. д. / 12.4891583° пн. ш. 53.9071472° сх. д. | |||
| Площа | 3796 км² | |||
| Найвища точка | 1503 м | |||
| Країна |  Ємен |
|||
| Населення (2004) | 42842 чол. | |||
| Архіпелаг Сокотра Socotra Archipelagoa Світова спадщина ЮНЕСКО |
|
|---|---|
 |
|
| Країна | Ємен |
| Тип | Природний |
| Критерії | x |
| Ідентифікатор | 1263 |
| Регіонb | Арабські країни |
|
Історія реєстрації |
|
| Зареєстроване: | 2008 32-га сесія |
|
a Назва, як офіційно зазначено у списку |
|
Сокотра (араб. سقطرى) — невеликий архіпелаг з чотирьох островів та двох скель (населені Сокотра, Абд-ель-Курі і Самха) в Індійському океані недалеко на північний схід від узбережжя Сомалі, приблизно 350 км на південь від Аравійського півострова. Є частиною провінції Хадрамаут (архіпелаг територіально поділений на дві мудірії (райони): Хадібо (з центром в Хадібо) і Калансія і Абд-ель-Курі (з центром в Калансії) Республіки Ємен. Площа островів 3,6 тис. км².
Зміст |
Геологія [ред.]
Сокотра — уламок африканського континенту з гористим рельєфом, що складається з гранітів, гнейсів і кристалічних сланців, вкритих горизонтальними шарами крейди, нумулітовими вапняками. Подекуди зустрічаються базальтові і трахітові куполи. Архіпелаг, можливо, відокремився від Африки в середньому пліоцені (близько 6 млн років тому).
Коралові рифи утруднюють доступ до берегів. Височини острова являють собою давню сушу, яка була захистком для рослин і тварин у першій половині третинного періоду, коли більша частина островів знаходилась під водою.
Фізико-географічне районування [ред.]
Сокотра — один з найбільш ізольованих архіпелагів у світі континентального походження (тобто, не вулканічного). Архіпелаг складається з головного острова Сокотра (3625 км²), острова Абд-ель-Курі, двох невеликих островів під загальною назвою Аль-Іхван (Брати) — Самха, Дарса, і двох невеликих скель Сабунія і Каль-Фарун.
Головний острів розташований в трьох географічних зонах:
- вузькі прибережні рівнини,
- вапнякове плато, пронизане карстовими печерами і
- гори Джебель-Хагар (до 1525 м).
Клімат [ред.]
Клімат мусонний пустельно-тропічний, з легкими опадами взимку, у період мусонів, які рясніші в горах усередині острова, ніж на прибережних рівнинах. Для сезону мусонів типові сильний вітер і високі хвилі. Середня температура найбільш прохолодного місяця досягає 21 °C, найспекотнішого 27,8 °C, спадаючи вночі на гірських плато до 21 °C. Деякі ріки не висихають у суху пору року.
На заході острова менше опадів; тут лежать сухі піщані рівнини з рослинністю напівпустинного і пустинного характеру. На сході нема справжніх лісів; лише в родючих долинах ростуть невисокі тропічні дерева і кущі.
Флора [ред.]
Флора Сокотри споріднена з рослинністю тропічної частини Африки й Азії, з переважанням африканського елемента. Дуже цікавий таксономічний зв'язок флори Сокотри з американською. Одна з найвідоміших рослин — Сокотрійське драконове дерево (Dracaena cinnabari), тісно зв'язне з Dracaena draco, характерним для Канарських островів. Стародавні люди використовували його червоний сік («драконова кров») в медицині, як фарбник тканин. Інша незвичайна рослина — Dorstenia gigas.
Родина гарбузові представлена ендемічним родом Dendrosicyos socotrana, який є єдиним деревовидним гарбузовим. Зустрічається примітивний тип роду гранат (Punica protopunica), Buxus та інші.
Довга геологічна і біологічна ізоляція Сокотри, сильна жара і посуха, ураганні сезонні мусони з травня по вересень, помітне пом'якшення клімату в зимові місяці і особливі кліматичні умови в гірських районах створили на острові унікальну ендемічну флору. Більше третини з 800 видів рослин на Сокотрі є ендеміками.
Фауна [ред.]
Фауна Сокотри — острівна. Водиться цибетовий кіт. Орнітофауна має північно-східноафриканський характер. На островах живе багато видів птахів, зокрема декілька ендеміків, таких як сокотрійський шпак (Onychognathus frater), сокотрійський нектарник (Chalcomitra balfouri), сокотрійський горобець (Passer insularis) і сокотрійський золотокрилий дубоніс (Rhynchostruthus socotranus).
Єдині місцеві ссавці на Сокотрі — кажани, яких досить багато.
Фауна амфібій стоїть ближче до аравійської.
Населення [ред.]
Майже всі жителі архіпелагу, араби, суахілі та індуси, живуть на головному острові — Сокотрі. Головне місто — Хадібу (населення близько 43 000 в 2004 році). На Абд-ель-Курі і Самхі проживає всього декілька сотень людей; на островах Дарса, Сабунія, Каль-Фарун постійного населення немає.
Корінне населення Сокотри, говорить на діалектах місцевої неписемної сокотрійської мови, що належить до сучасних південноаравійських мов семітської групи, а також на арабській мові. На сокотрійській мові існує багата усна поетична, пісенна і прозаїчна традиція з давніх часів. Сучасна сокотрійська поезія схильна до впливу арабських діалектів. З поетичних форм найбільшого поширення набули традиційні афористичні чотиривірша теметхель[1]. У сокотрійськіх казках, що відрізняються багатим місцевим колоритом, простежується зв'язок стародавньої культури сокотрійців з культурною традицією Середземномор'я і стародавньої Європи (присутні сюжети, схожі із староєгипетською повістю про двох братів, казкою про Попелюшку — в сокотрійській традиції Мехазело (Mehazelo)).
Острів у 1886 році був приєднаний до Британії.
Економіка [ред.]
Заняття населення — скотарство, ловля риби та коралів. Головні продукти острова: риба, камідь драконового дерева, сушений сік алое — «сабур», шерстяні тканини, килими ручної роботи, фініки, топлене масло, тютюн. Для місцевого споживання розводять корів місцевої породи, дрібну рогату худобу, верблюдів. У долині Хадебо — присадибне городництво (фінікова пальма).Найкраща бухта і адміністративні центр острова — Тамріда.
У кінці 1990-х була прийнята Програма розвитку ООН з метою ретельного спостереження за островом Сокотра.
Примітки [ред.]
- ↑ V. Agafonov. Temethel As The Brightest Element Of Soqotran Folk Poetry. Folia Orientalia, vol. 42/43, 2006/07, pp. 241–249
Література [ред.]
- Бєлозоров С. Т. Африка. — К.:Радянська школа, 1957.
- (рос.) Густерин П. В. Йеменская Республика и её города. М.: Международные отношения, 2006.
- (рос.) Наумкин В. В. Сокотрийцы. Историко-этнографический очерк. М.: Наука, 1988.
- (рос.) Амирханов Х. А., Жуков В. А., Наумкин В. В., Седов А. В. Эпоха олдована открыта на острове Сокотра. Природа, № 7/2009.
- (нім.) Biedermann, Zoltán Soqotra, Geschichte einer christlichen Insel im Indischen Ozean vom Altertum bis zur frühen Neuzeit, Wiesbaden 2006, ISBN 978-3-447-05421-8
- (нім.) Wranik, Wolfgang Sokotra — Mensch und Natur, Wiesbaden 1999, ISBN 978-3-89500-099-7
- (англ.) Cheung, Catherine & DeVantier, Lyndon 2006. Socotra: A Natural History of the Islands and their People. Edited by Kay Van Damme. Odyssey Books & Guides, ISBN 962-217-770-0.
- (англ.) Doe, D. Brian 1970. Socotra: An Archaeological Reconnaissance in 1967. Edited by Henry Field and Edith M. Laird. Field Research Projects, Miami.
- (англ.) Doe, D. Brian Socotra: Island of Tranquility. London: Immel, 1992.
- (англ.) Elie, D. Serge Soqotra: South Arabia's Strategic Gateway and Symbolic Playground. British Journal of Middle Eastern Studies, November 2006, 33(2), 131–160 ISSN 1353-0194 ISSN 1469-3542
- (англ.) Elie, D. Serge Hadiboh: From Peripheral Village to Emerging City. Chroniques Yemenites, 12 (2004)
- (англ.) Schoff, Wilfred H. 1912. The Periplus of the Erythraean Sea. Longmans, Green, and Co., New York, Second Edition. Reprint: New Delhi, Oriental Books Reprint Corporation. 1974. (A new hardback edition is available from Coronet Books Inc. Also reprinted by South Asia Books, 1995, ISBN 81-215-0699-9)
- (англ.) Casson, Lionel 1989. The Periplus Maris Erythraei. Princeton University Press. ISBN 0-691-04060-5
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Сокотра |
- (англ.) Бібліографія Сокотри.
