Сокільники (Пустомитівський район)
| село Сокільники | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область |  Львівська область |
| Район/міськрада | Пустомитівський район |
| Рада | Сокільницька сільська рада |
| Код КОАТУУ | 4623686401 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1397 |
| Населення | 5727 |
| Площа | 7,06 км² |
| Густота населення | 811,19 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81130 |
| Телефонний код | +380 322 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | |
| Середня висота над рівнем моря |
326 м |
| Водойми | Сокільничанка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81130, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с.Сокільники , тел. 227-06-45 |
| Карта | |
  Сокільники
|
|
 Сокільники
|
|
Сокі́льники — село Пустомитівського району Львівської області
Зміст |
[ред.] Історія
Історична дата утворення 1397 р. Територія складає — 7060 тис.кв.м., а населення близько 6 тис. осіб, густота населення 811,190 осіб/кв.км.
Має воно давню історію. Перша згадка датується 1393 роком. Поселення тут виникли значно давніше. По назві села можна твердити, що люди селилися тут ще в княжих часах і називали їх сокольничими, тобто мисливцями, які полювали за допомогою соколів.
Грамота від 1 грудня 1425 року, в якій йдеться про те, що бурмистер Львова, нові й старі райці надають, згідно з привілеєм Владислава II, так звані обшари між селами Зуброю, Сокільниками і Скниловом львівському громадянинові П. Гольбергу, який зобов'язався їх заселити…Але вже 1485 року тут поселяються львівські каноніки. Наприкінці XVстоліття Сокільники, як кажуть, вже твердо стояли на ногах, бо 1485 року війт Іван з Сокільник за 250 гривень купує частину Зубри і половину Сихова.
Саме тоді починається ополячення села, поскільки якийсь шляхтич Йов іменує себе Сокільницьким. У 1591 році село вже мало статус королівського, а через два роки були визначені межі між Сокільниками і Львовом.
Жителі села постійно платили частку від одержаних прибутків львівським канонікам, від яких у березні 1765 році їх звільнив львівський архієпископ В. Сєраковський. До речі, документ, який це підтверджує, писаний в Оброшино.
Село з кожним роком все більше і більше ополячується. Спостерігаються непоодинокі випадки, коли греко-католики переходять на латинський обряд. На той час і до 1939 року це була дуже проста процедура — взяти виписку з метричної церковної книги і віддати її в костел. Зрештою, таких прикладів немало і в інших селах району.
Напередодні Першої світової війни Сокільники вже цілком польське село. З 3119 жителів, 56 значилися русинами і відвідували церкву в Солонці.
Дуже часто згадуються Сокільники в хроніці українсько-польської війни 1918 року. У 1918—1919 роках тут точилися бої Української Галицької Армії з польським військом Та найбільше жертв полягло з обох боків 24 листопада, коли на село вели наступ січовики під командою О. Букшованого. Місцеві жителі польської національності чинили шалений опір. Внаслідок артилерійського вогню, майже половина хат згоріла. В пам'ять про загиблих поляків було встановлено 12-метровий пам'ятник. Датою встановлення був ймовірно 1938 рік, автор проекту невідомий. 1974 року пам'ятник знищено.[1]
Сьогодні Сокільники — це фактично передмістя Львова, одне з найбільш заселених сіл Пустомитівщини. Зараз тут 5524 жителі. Після Другої світової війни, внаслідок сумно відомої операції «Вісла», село заселили переселенці з Польщі.
Після 1991 року активізувалося громадське життя. Найперше сокільчани подбали про те, щоб відновити свої історичні корені. Тут, зокрема, встановлені пам'ятні хрести на честь 1000-ліття хрещення Русі-України та відродження Української Греко-Католицької Церкви і тим, хто поліг за волю України. А у день святкування 5-ї річниці відновлення Української державності в селі відкрили пам'ятник Т. Шевченку, авторами якого є сокільчани М. Амбіцький, Б. Фреїв, О. Католик (скульптори), В. Бліщук, Ю. Квасниця (архітектори).
[ред.] Веб сторінка
[ред.] Персоналії
- Кураш Орест Іванович (*10 жовтня 1935 – †5 листопада 2006) - український хормейстер, громадський діяч, заслужений діяч мистецтв України.
- Дідух Анатолій Павлович (*7 жовтня 1930) – український спортсмен (лижник і веслувальник на каное), спортивний педагог, заслужений тренер УРСР, відмінник народної освіти УРСР.
[ред.] Примітки
- ↑ Pomnik obrońców Lwowa w Sokolnikach, 1918 r. Kto pamięta nazwiska Poległych? // Cracovia Leopolis. — № 1, 2011. — S. 15.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
