Соловецький табір особливого призначення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 65°01′28″ пн. ш. 35°42′38″ сх. д. / 65.02444° пн. ш. 35.71056° сх. д. / 65.02444; 35.71056 Соловецький табір особливого призначення, рос. Солове́цкий ла́герь осо́бого назначе́ния (СЛОН) — найбільший концентраційний табір [1] 1920-х років, що стояв на Соловецьких островах.

Історія[ред.ред. код]

Організований постановою СНК від 13 жовтня 1923 року на основі Пертомінського табору примусових робіт. Табору було передано в користування все майно Соловецького монастиря, закритого 1920 року.

За офіційними даними протягом 10 років існування табору в ньому загинуло 7,5 тисяч осіб[2], проте є свідчення того, що загиблих було значно більше.[3]

Офіційна чисельність ув'язнених в 1923—1933 роках наведена в таблиці нижче (цифри за станом на кінець року)[4].

Рік 1923 1924 1925 1926 1927 1928 1929 1930 1931 1932 1933
Кількість ув'язнених 2 557 5 044 7 727 10 682 14 810 21 900 65 000 71 800 15 130 Н/Д 19 287

У грудні 1933 року табір був реорганізований у відділення Біломоро-Балтійського табору, у 1937-39 роках продовжував функціонувати як "Соловецька тюрма Головного управління державної безпеки НКВС СССР[5].

В'язні в соловецькому таборі працювали на лісозаготівлях, прокладали залізничні колії, будували Біломорсько-Балтійський канал. Значний відсоток серед в'язнів становили українці. Сюди комуністична влада відправляла діячів Української Народної Республіки, вояків повстанських загонів, духівництво, представників старої інтелігенції, партійних і державних діячів тощо. Особливо активно «українізація» Соловків розгорталася в середині 1930-х років[6]. Так, 1937 року в Соловецькому таборі були розстріляні провідні українські митці, серед яких Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, а також політичні діячі, зокрема Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Поліщук, Михайло Полоз та багато інших.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Юридичний словник
  2. РГАСПИ. Ф. 17. Оп. 21. Д. 184. Л. 400–401. См.: Статистика ГУЛАГа — мифы и реальность // Исторические чтения на Лубянке. Новгород, 2001
  3. Карелия, Соловецкий монастырь
  4. «СОЛОВЕЦКИЙ ИТЛ ОГПУ», Из справочника: «Система исправительно-трудовых лагерей в СССР», Москва, «Звенья», 1998
  5. «Соловецкий лагерь особого назначения (1923—1933 гг.)», Юрий Моруков Альманах «Соловецкое море». № 3/2004
  6. Юрій Шаповал. Соловецька трагедія - непомічена річниця