Соловйов Володимир Рудольфович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соловйов.
Володимир Соловйов
рос. Владимир Рудольфович Соловьёв
Ім'я при народженні рос. Владимир Рудольфович Соловьёв
Прізвисько Солов'їний послід (рос. Соловьиный помёт)
Народився 20 жовтня 1963(1963-10-20)[1][2] (60 років)
Москва, СРСР[1][2]
Громадянство СРСР СРСР →
Росія Росія
Національність єврей
Діяльність ведучий, пропагандист, публіцист, актор, співак, журналіст
Alma mater Національний дослідницький технологічний університет «МІСС»d (1986)[2]
Науковий ступінь кандидат економічних наук[2] (1990)
Знання мов російська
Заклад Інститут світової економіки і міжнародних відносин РАНd
Членство Soloviev.Lived
Роки активності 1986[2] — тепер. час
Військове звання майор
Партія Єдина Росія
Конфесія юдаїзм
Батько Рудольф Наумович Соловйов
Мати Інна Соломонівна Шапіро
У шлюбі з Ельга Вікторівна Сепп
Діти (8[2]) восьмеро[3]
Зріст 174 см[1]
Нагороди
IMDb ID 3368087
Сайт vsoloviev.ru

Володимир Рудольфович Соловйов (нар. 20 жовтня 1963(19631020), Москва, РРФСР, СРСР) — російський пропагандист, телеведучий, публіцист, актор, співак і громадський діяч єврейського походження[4], рупор Кремля[5]. Член російської політичної партії «Єдина Росія»[6] Відомий своїми антиукраїнськими висловами та проросійською пропагандою, задовго до окупації Криму Росією погрожував окупацією та вербалізовував наміри РФ щодо окупації.

У серпні 2014 включений Україною до списку санкцій за позицію щодо війни на сході України та анексії Криму Росією[7]. Занесений до переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України[8] (з 25.03.2022). Підтримує путінський режим та війну Росії проти України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 жовтня 1963 в Москві в єврейській родині[9].

Батько — Рудольф Наумович Соловйов, до 1962 року носив прізвище Менінсковський[10], викладач політекономії;

Мати — Інна Соломонівна Соловйова (Шапіро), мистецтвознавець[11].

Дід по матері — Соломон Львович Шапіро.

До першого класу пішов у 72-гу школу Москви, поруч з будинком. Починаючи з другого класу, навчався в елітній спецшколі № 27 з вивченням ряду предметів англійською мовою, де навчалися діти й онуки членів ЦК КПРС, дипломатів та інших[12].

1980 року вступив до Московського інституту сталі та сплавів і 1986 року закінчив його з червоним дипломом. У тому ж інституті на курс молодше навчалися ідеолог проєкту «Новоросія» Владислав Сурков і наближений до Путіна бізнесмен Михайло Фрідман, з якими Соловйов знайомий від 1981 року[13].

Був членом президії Російського єврейського конгресу[14].

У 2005 році брав участь у роботі з'їзду руху «Наші», створеного адміністрацією президента РФ[15], а також навчав членів цього руху.

У 2012 році Указом В. В. Путіна включений до складу Ради з громадського телебачення[16].

Наприкінці лютого 2014 разом з низкою російських журналістів, громадських і політичних діячів підписав звернення фонду «Всі ми — „Беркут“», створеного для підтримки співробітників розформованого українського спецпідрозділу «Беркут», що жорстоко протистояв активістам на Євромайдані[17].

У 2015 році взяв велике інтерв'ю у президента РФ В. В. Путіна, яке використовувалося в пропагандистському фільмі «Президент»[18].

Антиукраїнська позиція[ред. | ред. код]

Ведучий передач «Поєдинок» і «Недільний вечір з Володимиром Соловйовим» на каналі Росія-1, «Ранок з Володимиром Соловйовим та Ганною Шафран» на Вести ФМ. У цих програмах неодноразово вдавався до українофобської риторики. Зокрема називав євромайданівців «фашистами» та висловив думку, що у всіх наркоманів і повій українська прописка[19][20][21]. На «Марші правди» 14 квітня 2014 року в Москві названий одним із переможців у журналістській брехні, разом із Дмитром Кисельовим і Катериною Андреєвою[22].

Експертом у суспільно-політичних ток-шоу «Вечір з Володимиром Соловйовим» та «Недільний вечір з Володимиром Соловйовим» виступає російський пропагандист Сергій Міхєєв[23]. З 21 січня по 2 серпня 2019 року — Володимир Соловйов разом із Сергієм Міхєєвим був ведучим авторської програми «Хто проти?» на телеканалі «Росія-1»[24].

Скандали[ред. | ред. код]

19 жовтня 2006 брав участь в теледебатах як ведучий між кандидатами на посаду голови міського округу Самара Віктором Тархова і Георгієм Лиманським. Під час і після ефіру Тархов був ображений Соловйовим. Після цього ображений кандидат подав позов на 10 млн рублів проти журналіста. Через півтора року суд першої інстанції частково задовольнив позов, постановивши стягнути з відповідача 70 000 рублів[25]/

У 2011 році Релігійна громада євреїв Азербайджану послала ноту протесту керівництву радіостанції «Вести FM», а також в Російський Єврейський Конгрес, проти висловлення Соловйова про Азербайджанську Республіку в ефірі «Вести FM»[26]

У лютому 2014 НДУ «Вища школа економіки» сприйняв як образу згадку вишу під час дискусії Соловйова зі студентами навчального закладу. 19 лютого в ефірі передачі «Повний контакт» на радіо «Вести FM» він оголосив про те, що «під егідою» факультету прикладної політології у виші діють «організовані терористичні угруповання», які готують «майданівське підпілля». У заяві зазначено, що у виші негативно поставилися як до висловлювань Соловйова, так і до реплік учнів, а спроби пов'язати навчальний заклад з політичною позицією учасників скандалу там розцінюють як провокацію[27].

У червні 2014 знаходячись в Камбоджі бізнесмен Сергій Полонський звернувся в Савеловський суд Москви з позовом про захист честі й компенсації моральної шкоди у розмірі 200 000 000 рублів до радіостанції «Вести FM» і Соловйова через його ефір в листопада 2013 року[28].

Влаштував скандал в соцмережах, образивши користувача Twitter за питання про вартість годинника дочки. Користувач соцмережі з ніком Neiswestnij звернув увагу на фото дочки Соловйова, опубліковане їм в Instagram. На руці дівчини були годинник, що нагадують Apple Watch, вартість яких в офіційному магазині досягає одного мільйона рублів[29].

Санкції[ред. | ред. код]

18 лютого 2021 року Міністр закордонних справ Латвії Едгар Рінкевич оголосив, що включив Володимира Соловйова до списку осіб, перебування яких на території країни небажане.

У лютому 2022 року (після визнання Росією суверенітету самопроголошених ДНР і ЛНР) його занесли до санкційних списків Євросоюзу, як особу, що «підриває територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України».[30]

У березні 2022 року Володимир Рудольфович Соловйов був доданий до санкціного списку Канади[31], Великобританії, Австралії[32], Японії[33], Швейцарії[34] за підтримку вторгнення Росії в Україну.

18 березня 2022 року Соловйова внесли до санкційних списків Нової Зеландії[35].

19 жовтня 2022 року внесли до санкційного списку України.[36]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Батько вісьмох дітей (від трьох дружин)[37].

Перша дружина — Ольга, від цього шлюбу двоє дітей: дочка Поліна (нар. 1986 року, закінчила Гуманітарний інститут телебачення і радіомовлення імені М. А. Литовчина, наразі — ведуча інформаційних програм телеканалу «Москва 24») та син Олександр (нар. 1988 року, режисер рекламних роликів і музичних кліпів, закінчив Лондонський університет мистецтв).[38]

Друга дружина — Юлія, дочка — Катерина Соловйова (нар. 10 лютого 1991 року в США), у 2012 році закінчила Театральне училище імені Щукіна.[39][40]

З 2001 року одружений з Ельгою Сепп (ест. Helga Sepp, нар. 1 червня 1972), дочкою сатирика Віктора Коклюшкіна.[41]

Діти: Данило Соловйов (нар. 12 жовтня 2001 року)[42], Софія-Бетіна Соловйова (нар. 2003 року), Емма-Естер Сепп[43] (нар. у грудні 2006 року)[40], Володимир Соловйов (нар. 14 лютого 2010 року), Іван Соловйов (нар. 6 жовтня 2012 року).[44][45]

Нагородження орденом Пошани, 25 грудня 2013 року

Має єврейське походження. За власними запевненнями, сповідує юдаїзм[46].

Нерухомість, закордонна власність[ред. | ред. код]

Російський Фонд боротьби з корупцією, що очолює Олексій Навальний, виявив, що Соловйов окрім квартири в елітному кварталі Москви площею 160 м² та мінімальною вартістю 13 млн рублів, яка згодом виросла до розмірів 450 м² ціною 250 млн рублів; має дачу в Передєлкіно площею 1.046 м² та ділянкою розміром 60 соток (оцінюється у 3.000.000 $).

Крім власного будинку в Росії, має нерухомість в Італії, а саме 3-поверхову 16-кімнатну віллу у фешенебельній курортній зоні узбережжя озера Комо вартістю 4.500.000 €.

Розмір статку Соловйова фонд Навального оцінює мінімум у мільярд російських рублів або понад $17 млн.

Крім того, Соловйов має посвідчення резидента Італії, там мешкає його сім'я[47][48]. Але після початку повномасштабної війни в Україні влада Італії заарештувала нерухомість російського пропагандиста. Зараз він не може потрапити на територію Євросоюзу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в https://24smi.org/celebrity/522-vladimir-soloviov.html
  2. ↑ а б в г д е https://lenta.ru/lib/14159311/
  3. ↑ Владимир Соловьев «Враги России» — YouTube
  4. ↑ Соловьёв Владимир Рудольфович. Человек из телевизора, «Эхо Москвы», 07.02.2004.
  5. ↑ Донбассу никто ничего не обещал!: Рупор Кремля развеял надежды пророссийских сепаратистов. nv.ua. https://plus.google.com/+NvUa1. Процитовано 2 січня 2016.
  6. ↑ .Соловьев Володимир Рудольфович. er.ru. Офіційний сайт партії Єдина Росія.
  7. ↑ Власти Украины опубликовали список невъездных российских журналистов. Росбалт. Процитовано 2 січня 2016.
  8. ↑ Міністерство інформаційної політики України.
  9. ↑ Интервью / «Человек из ТВ» / Владимир Соловьев. Эхо Москвы. Процитовано 2 січня 2016.
  10. ↑ Владимир Соловьев — біографія на сайті Узнай Всё!
  11. ↑ Соловьиные трели еврея с русской фамилией | Еврейский Мир. evreimir.com. Процитовано 2 січня 2016.
  12. ↑ Рассказывает мама», Биография 1963—2005. Архів оригіналу за 20 вересня 2012.
  13. ↑ Владимир Соловьев: Я глубоко убежден, что я - гений - ПОЛИТ.РУ. polit.ru. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 2 січня 2016.
  14. ↑ Структура Российского еврейского конгресса. help.rjc.ru. Архів оригіналу за 6 серпня 2013. Процитовано 2 січня 2016.
  15. ↑ Соловьев, Владимир. lenta.ru. Процитовано 2 січня 2016.
  16. ↑ Утверждён состав Совета по общественному телевидению. Президент России. Процитовано 2 січня 2016.
  17. ↑ Кто обещал «лечь костьми» и разогнать Майдан, а теперь собирается защитить Крым. Slon.ru. Процитовано 2 січня 2016.
  18. ↑ Интервью с президентом - Олимпиада для журналиста. radiovesti.ru. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 2 січня 2016.
  19. ↑ Українофобія як державна політика. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 28 січня 2021.
  20. ↑ У Росії все гучніше лунають заклики до втручання у внутрішні справи України
  21. ↑ «Воскресный вечер» с Владимиром Соловьёвым (26.01.2014)
  22. ↑ Москвичи вышли на «Марш правды»
  23. ↑ Эффект Дудя. Что все они скажут Путину, оказавшись перед ним?. Новая газета. 4 жовтня 2017.
  24. ↑ Владимир Кара-Мурза – ст.: Соловьев зарабатывает на третью виллу. Собеседник. 29 січня 2019.
  25. ↑ За оскорбление мэра Самары Владимир Соловьев заплатит 70 тысяч рублей. ЗАО ИД «Комсомольская правда». Процитовано 2 січня 2016.
  26. ↑ Евреи Азербайджана ответили российскому журналисту, оскорбившему Азербайджан. vesti.az. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 2 січня 2016.
  27. ↑ ВШЭ вмешалась в скандал с «майдановским подпольем» в вузе. lenta.ru. Процитовано 2 січня 2016.
  28. ↑ Соловьев, Владимир (6 березня 2014). Бизнесмен Сергей Полонский подал иск на 200 млн рублей к радиостанции «Вести FM» и журналисту Владимиру Соловьеву. Коммерсантъ. Процитовано 2 січня 2016.
  29. ↑ "Представься, мразь". Российский ведущий устроил скандал в соцсетях из-за часов дочери. ru.ТСН.ua. https://plus.google.com/u/0/b/112915477255865222914/. Процитовано 2 січня 2016.
  30. ↑ Official Journal of the European Union.
  31. ↑ Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (16 березня 2022). Canada Gazette, Part 2, Volume 156, Number 6: Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 16 березня 2023.
  32. ↑ Consolidated List.
  33. ↑ Sanction List (PDF).
  34. ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 16 березня 2023.
  35. ↑ Trade, New Zealand Ministry of Foreign Affairs and. Russia Sanctions. New Zealand Ministry of Foreign Affairs and Trade (en-NZ) . Процитовано 16 березня 2023.
  36. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  37. ↑ Мемория. Владимир Соловьев - ПОЛИТ.РУ. polit.ru. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 2 січня 2016.
  38. ↑ Эльга Сэпп и Владимир Соловьев. История любви. www.1tvnet.ru. Архів оригіналу за 25 січня 2023. Процитовано 25 січня 2023.
  39. ↑ Автобіографія на офіційному сайті. www.vsoloviev.ru. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 25 січня 2023.
  40. ↑ а б Владимир СОЛОВЬЕВ: Я нашел любовь только в третьем браке. kp.ru (рос.). 18 січня 2007. Процитовано 25 січня 2023.
  41. ↑ Соловьев, Владимир Известный радио- и тележурналист. lenta.ru. Процитовано 25 січня 2023.
  42. ↑ https://mobile.twitter.com/VRSoloviev/status/653535187444367360?p=v. Twitter (укр.). Процитовано 25 січня 2023.
  43. ↑ Обнаруженные Навальным документы указывают на то, что Соловьев - налоговый резидент Италии - юрист. The Insider (рос.). Процитовано 25 січня 2023.
  44. ↑ https://twitter.com/VRSoloviev/status/254672199343038464. Twitter (укр.). Процитовано 25 січня 2023.
  45. ↑ Владимир Соловьев снова стал отцом | STARHIT. www.starhit.ru (рос.). Процитовано 25 січня 2023.
  46. ↑ Церковь пошла на диалог с обществом. radiovesti.ru. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 2 січня 2016.
  47. ↑ Gordon.ua: Фонд Навального показал квартиры, дачу и итальянскую виллу российского пропагандиста Соловьева.
  48. ↑ Блок О.Навального: Квартиры, дача и итальянская вилла Владимира Соловьёва. 28.09.2017

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Соловйов Володимир Рудольфович
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соловйов_Володимир_Рудольфович&oldid=42041565