Солов'яненко Анатолій Борисович
| Солов'яненко Анатолій Борисович | ||||
 Фотопортрет Анатолія Солов'яненка роботи Степана Назаренка |
||||
| Народився | 25 вересня 1932 місто Донецьк |
|||
|---|---|---|---|---|
| Помер | 29 липня 1999 (66 років) смт Козин |
|||
| Громадянство |  СРСР →  Україна |
|||
| Нагороди |
|
|||
Анатолій Борисович Солов'яненко (* 25 вересня 1932, Донецьк — †29 липня 1999, Козин) — Герой України (2008, посмертно), всесвітньо відомий український співак (тенор) та видатний громадський діяч.
Зміст |
Біографія[ред.]
Анатолій Солов'яненко народився в місті Сталіно (нині — Донецьк), в шахтарській сім'ї. Після закінчення середньої школи вступив до Донецького політехнічного інституту, де закінчив аспірантуру і працював викладачем на кафедрі інженерної геометрії. Усі ці роки удосконалював вокальне мистецтво у заслуженого артиста УРСР, видатного співака-тенора Олександра Коробейченка, брав участь у концертах художньої самодіяльності.
В 1962 був запрошений до Київського Театру Опери та Балету, проходив стажування в театрі Ла Скала (Мілан), де став лауреатом конкурсу «Неаполь проти всіх». З 1965 — соліст Київської опери. У 1967 році був удостоєний звання заслуженого артиста УРСР, в 1975 — народного артиста СРСР.
У репертуарі Солов'яненка — 17 оперних партій, багато арій, романсів, народних пісень. Широкою є географія гастролей співака: Болгарія, Румунія, НДР, Японія, Австралія, Канада… Кілька сезонів він проспівав у нью-йоркському «Метрополітен-опера», де виконав партії в операх Р. Штрауса, Д. Верді, П. Масканьї.
Народні українські пісні в його виконанні стали взірцем майстерності для всіх наступних співаків.
У 1980 році Солов'яненко став лауреатом Ленінської премії, грошову винагороду за неї він передав у Фонд Миру. У 1997 році отримав премію ім. Т. Г. Шевченка.
Серед найкращих партій: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Шарля Гуно), Альфред («Травіата» Дж. Верді), Надір («Шукачі перлин» Ж. Бізе), Рудольф («Богема» Дж. Пуччіні) та ін. Світові знавці оперного співу визнали, що виконання Солов'яненком партії герцога в «Ріголетто» Дж. Верді було найкращим — вершиною майстерності.
Вільно володів італійською мовою. Такі видатні майстри оперної сцени як Пласідо Домінґо і Лучано Паваротті вважали, що майстерність Солов'яненка не поступається їхній власній.
Батько двох синів — Андрія та Анатолія. Молодший син — Солов'яненко Анатолій Анатолійович — народний артист України, головний режисер Національної опери України.
Відзнаки[ред.]
- 1967 — Заслужений артист УРСР
- 1975 — Народний артист СРСР
- 1980 — Ленінська премія
- 1997 — Шевченківська премія
На честь Анатолія Солов'яненка названо малу планету 6755 Солов'яненко.
Галерея[ред.]
-
Пам'ятник Анатолію Солов'яненку в Донецьку.
На п'єдесталі слова:
Гордість України —
Анатолій Солов'яненко —
«Шахтарський Герцог» -
Пам'ятник Анатолію Солов'яненку на вулиці Інститутській у Києві
-
Меморіальна дошка Анатолію Солов'яненку на вулиці Інститутській, 16 у Києві
.jpg)
Джерела[ред.]
- Віктор Жадько.Український некрополь.-К.,2005.-С. 296.
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- http://www.umka.com.ua/ukr/singer/?id=1137
- http://www.ukrop.com/ua/encyclopaedia/100names/6097.html
- Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. — 216 с.
