Сологуб Федір Кузьмович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сологуб Федір

Фе́дір Сологу́б (справжнє ім'я Федір Кузьмич Тетерников; 17 лютого (1 березня) 1863, Санкт-Петербург, Російська Імперія5 грудня 1927, Ленінград, СРСР) — російський поет, прозаїк, драматург, теоретик мистецтва і перекладач, один з головних представників російського символізму.

Біографія і творчість[ред.ред. код]

Батько письменника був кравцем, що помер від туберкульозу і залишив сиротами маленьких сина та доньку. Після смерті чоловіка матір Федора пішла працювати прислугою в домі своїх знайомих Агапових. Відносини з матір'ю у письменника були складними, сувора мати била свого сина до 28 років. Це очевидно вплинуло на його творчість - часто в його творах зустрічаються садо-мазохістські мотиви, а персонажі його творів мають сексуальні збочення. Та тим не менш письменник всеодно любив свою матір про, що не раз писав у своїх творах. Господарі дому виховували майбутнього письменника і його сестру Ольгу разом зі своїми дітьми. У їх будинку була велика бібліотека, якою Сологуб часто користувався. Тим не менш його - сина прислуги, постійно дражнили, тому він не відчував себе рівним з господарськими дітьми.

Завдяки матері Федір зміг закінчити спершу приходську школу, а потім повітове училище. У 1882 закінчує Вчительський інститут і звільняє свою матір таким чином від праці. Свою діяльність педагога письменник розпочав в містечку Крєстци Новгородської губернії і сподівався внести зміни в нудне і монотонне життя школи, проте раніше такий ентузіазм сприймався, як інакодумання. Його вчительська діяльність в провінції тривала 10 років. В 1885 він переїздить у Великі Луки, а потім у Витегру, повітове містечко Олонецької області, де викладає в учительській семінарії. Друкувався в періодичних виданнях з 1884 року, але це значного успіху йому не принесло. В 1892 році письменник переїхав в Санкт-Петербург де отримав місце вчителя математики, в 1899 отримав місце вчителя в Андріївському училищі, а потім став інспектором цього училища і членом Петербурзької повітової училищної ради. З 1907 року змушений піти у відставку. В Петербурзі Федір Кузьмич відразу входить в літературне середовище і життя. Знайомиться з новим напрямом - символізмом. В журналі «Северный вестник» друкує своє перше оповідання «Світло і тіні». Псевдонім йому дали в честь письменника В.Соллогуба, тільки відкинули одну букву «л». У 1905 році з'являється роман «Дрібний біс» де події відбуваються в провінційному містечку, а головні герої це в основному вчителі училища цього містечка. Позитивні персонажі практично відсутні в творі. Основний персонаж - вчитель Передонов уособлює дурість, обмеженість, боягузливість, патологічну збоченість. Йому завдає мук фантастична істота Недотикомка і він поступово сходить з розуму. Люди в творах письменника найчастіше гротескно-потворні, жалюгідні і бажають завдати один одному зло. В 1907 році помирає сестра письменника, її пам'яті він посвячує вірш «Чортові каруселі», де стверджує, що світом править зло і сатанинські сили.Тоді ж він приступає до роману «Краплі крові», що стане складовою трилогії «Легенда, що твориться». Далі він пише другий роман з цієї трилогії «Королева Ортруда» і третій «Дим і попіл». В них з'являється ідея про можливість змінити життя з допомогою мистецва, що творить, про життя, що твориться за власною волею. В цьому другому періоді своєї творчості він приступає до драматургії і починає писати п'єси («Перемога смерті» 1907, «Дар мудрих бджіл» 1907 та ін.). В 1908 році виходить восьма книга віршів «Полум'яне коло» де Сологуб об'єднує в основному лірику написану за 15 років творчості. Згодом він об'єднує і свої оповідання в збірки - «Жало смерті» (ще в 1904), «Личини, що тліють» (1907), «Книга розлук» (1908).

Федір Сологуб і Анастасія Чоботарьовська у себе вдома. Фотографія Карла Булли. 1910-е годы

В 1908 році одружився на письменниці А. Чоботарьовській, що закінчила в Парижі вищу школу суспільних наук. Перша світова війна оцінювалась письменником з шовіністичної точки зору, говорив про самопожертвування. Жовтневу революцію письменник не сприйняв. У 1921 році покінчила життя самогубством дружина письменника, кинувшись з мосту в Неву. Її тіло знайшли тільки весною коли скресла крига. В 1923 році надрукований роман «Заклиначка змій». З 1926 року стає головою Союзу ленінградських письменників. Хвороба в останні роки життя віднімала всі сили. Він не вставав місяцями, жив за темною шафою, в кутку, у родичів дружини. 5 грудня 1927 року Федір Сологуб помер.

Лірика Сологуба[ред.ред. код]

За тематикою вірші Сологуба можна умовно назвати творами про життя і смерть. Сучасники писали про простоту і навіть примітивність йоговіршів. Вних немає складних алюзій, як у В. Брюсова чи Д. Мережковського. Ліричним героєм поета володіє почуття слабкості, відчаю, розгубленості, смутку. У віршах поета домінують такі поняття, як темрява, імла, могиила, склеп, труп, похорони. Смерть у письменника стає ледь не єдиним виходом в складних життєвих колізій. Сологуб описував в своїх творах світ таким, яким він його бачив і яким він був для нього. Саме тому на його думку світом править, якась демонічна, зла сила. Інколи навіть говорили про диявольське начало в творах письменника.

Сологуб і Україна[ред.ред. код]

В останні роки життя переклав російською мовою «Кобзар» Тараса Шевченка.

Твори за датами[ред.ред. код]

Вибрані романи[ред.ред. код]

Розповіді (окремі видання)[ред.ред. код]

  • 1896 Тіні
  • 1904 Жало Смерті
  • 1905 Книга казок
  • 1906 Політичні казочки
  • 1907 Тліючі личини
  • 1908 Книга розлук
  • 1909 Книга чар
  • 1916 Лютий рік
  • 1918 «Сліпий метелик», «Пам'ятаєш, не забудеш» і інші оповідання
  • 1921 Відраховані дні

Вірші (окремі видання)[ред.ред. код]

  • 1896 Вірші. Книга перша; Вірші. Книга друга
  • 1904 Збірники віршів (1897-1903): Книги III І IV
  • 1906 Батьківщині
  • 1907 Змій
  • 1908 Поль Верлен. Вірші, вибрані та переведені Федором Сологубом: Сьома книга віршів; Полум'яний коло
  • 1914 Чарівності землі
  • 1915 Війна
  • 1917 Червоний мак
  • 1921 Небо блакитне; Одна любов; Фіміами
  • 1922 Вогнище дорожнє; Сопілка; Соборний благовіст; Чародійна чаша
  • 1904 Забілів туман за рікою

П'єси[ред.ред. код]

  • 1906 «Літургія Мені», «Дар мудрих бджіл»
  • 1907 «Перемога Смерті», «Кохання», «Ванька Ключник і Паж Жеан»
  • 1908 «Нічні танці»
  • 1909 «Дрібний біс (п'єса)»
  • 1910 «Заручники життя»
  • 1912 «Мрія-переможниця»; «Війна і мир (п'єса)»
  • 1914 «Любов над безоднями», «Проводи»
  • 1915 «Камінь, кинутий у воду (Сім'я Воронцових)»
  • 1916 «Візерунок з троянд»
  • 1917 «Любов і вірність»

Література[ред.ред. код]