Соломон Ляйнберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соломон Ляйнберг (Ляймберг)
 Поручник
Загальна інформація
Народження 1891(1891)
м. Тернопіль
Смерть 9 квітня 1938(1938-04-09)
м. Ленінград, СРСР
(за іншою версією Тернопіль)
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Alma Mater юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Військова служба
Приналежність ЗУНР ЗУНР
Війни / битви Українсько-польська війна
Командування
Жидівський курінь
Офіцери 6-ї бригади Галицької армії. Вінниця, 11 листопада 1919. У нижньому ряду в центрі — командир Жидівського пробоєвого куреня Соломон Ляйнберг

.

Соломон Ляйнберг (Ляймберг) (1891, м. Тернопіль — 9 квітня 1938, м. Ленінград[1][2]) — український військовий діяч єврейського походження, поручник Української Галицької Армії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Соломон Ляйнберг народився 1891 року в Тернополі. Закінчив Першу Тернопільську гімназію, а згодом юридичний факультет Львівського університету.

В УГА[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни був поручником 15-го піхотного полку австрійської армії, а після проголошення ЗУНР — командир єврейської міліції в місті Тернополі.

У червні 1919 року Ляйнберга призначили командиром Жидівського пробоєвого куреня Першого Галицького корпусу УГА. Відзначився у боях з поляками. До єврейського куреня (батальйону) УГА входили 4 стрілецьких — по 200—220 вояків- і скорострільна — 8 кулеметів — сотні, й 3 чоти — кінноти, саперна та зв'язку.

3 серпня 1919 пробойовий курінь Ляйнберга взяв Михальпіль, полонивши при цьому майже весь більшовицький гарнізон. Внаслідок такого успіху 21-ша Збаразька бригада УГА, а разом із нею і Жидівський курінь, відпочивали в Михальпілі дві доби. Як авангард бригади курінь першим дійшов до передмість Києва — станції Святошино — і, зайнявши її, утримував до загального відходу УГА з Києва.

З березня 1920 в ЧУГА.

За однією із версій:[3] Соломон Ляйнберг повернувся у 1920 році до Тернополя і був замордований поляками за участь у Українсько-польській війні.

За іншою:[1] Ляйнберг залишився в Радянській Україні, з 1921 член ВКП(б). Служив начальником радіочастини 4-го (розвідувального) управління штабу РСЧА. Проживав за адресою — м. Москва, Смоленський бульвар, буд. 53, кв. 98.

У 1933 був засуджений до 3-х років позбавлення волі, після звільнення працював завідувачем радіовузла Белбаткомбінату в Карелії.

Повторно заарештований 3 жовтня 1937 та засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний 9 квітня 1938 року в Ленінграді.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

З 1992 року у Львові на вшанування його пам'яті названо вулицю.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Олег Стецишин Ландскнехти Галицької армії… — С. ?.
  2. За іншою версією 1920 в м. Тернополі.
  3. Еврейский ударный курень [Архівовано 18 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Олег Стецишин Ландскнехти Галицької армії. — Львів: Часопис, 2012. — ISBN 978-966-2720-02-0.

Посилання[ред. | ред. код]