Соломон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Соломо́н  (давньоєвр. Шломо)— один з найбільш могутніх, розумних та заможних царів давнього государства Ізраїль, згадується у Біблії як другий та улюблений син Царя Давида та Вірсавії. Ім'я означає «мирний» (давньоеврейськ.).

Під час головування Соломона Ізраїль переживав мир та розквіт. Відмічалось широке будівництво, жвава торгівля, внутрішній та зовнішній спокій.

Біля 966 року до н. е. Соломон збудував один з найвеличніших еврейських Храмів єдиному Богу, створення якого тривало більше ніж 30 років та зайняло працю тисячів працівників. Через декілька сот років цей Храм був зруйнований Царем Вавілону Навуходоносором (586 рік до н. е.).

Соломону приписують авторство таких творів Біблії, як Книга приказок Соломонових, Книга Екклезіястова (або Проповідника), Пісня над піснями, а також декількох псалмів.

Про мудрість та постать Соломона доповідають багато легенд та складено багато творів художньої літератури.

[ред.] Посилання

• Головне про філософів: Соломон на сайті Культурного центру "Новий Акрополь"