Солонець трав'янистий
| Солонець | |
|---|---|
| |
| Salicornia europaea | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Щирицеві (Amaranthaceae) |
| Рід: | Солонець (Salicornia) |
| Вид: | Солонець (S. europaea)
|
| Біноміальна назва | |
| Salicornia europaea | |
| Синоніми | |
|
Солонець європейський | |
 Вікісховище: Salicornia europaea
| |
Солоне́ць трав'яни́стий (Salicornia europaea L.) — однорічна рослина з родини амарантових (Amaranthaceae).
Назва[ред. | ред. код]
Етимологія: лат. sāl — «сіль», лат. cornus — «ріг», тому що ці сольові рослини мають рогоподібні гілки[1].
Народні назви[ред. | ред. код]
Ковпень зелистий, солинка, солянка.
Морфологія[ред. | ред. код]
Однорічна рослина, спочатку зелена, потім пурпурово-червона, висотою 5—50 см. Стебла членисті, круглясто-циліндричні, прямі, голі, розгалужені. Листя нерозвинені, мають вигляд коротких піхв. Квітки непоказні. Суцвіття колосоподібні, на коротких ніжках. Плоди яйцеподібні або подовжені. Насіння вкрите гачкуватими волосками. Цвіте у липні — вересні. Плоди дозрівають у листопаді.
Екологія[ред. | ред. код]
Зростає на мокрих солончаках і морських берегах.
Поширення[ред. | ред. код]
- Африка
- Азія
- Західна Азія: Афганістан, Єгипет — Синай, Іран, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Сирія, Туреччина
- Кавказ: Вірменії, Азербайджану, Росія — Передкавказзя, Дагестан
- Сибір: Росія — Східний Сибір, Західний Сибір
- Середня Азія: Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан
- Далекий Схід Росії: Росія — Примор'я
- Монголія
- Китай: Ганьсу, Хебей, Цзянсу, Ляонін, Нінся, Цінхай, Шеньсі, Шаньдун, Шаньсі, Сіньцзян
- Східна Азія: Японія, Корея
- Індійський субконтинент: Індія
- Європа
- Північна Європа: Данія, Фінляндія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Сполучене Королівство
- Середня Європа: Бельгія, Німеччина, Нідерланди, Польща
- Східна Європа: Україна , Естонія, Латвія, Молдова, Російська Федерація — європейська частина
- Південно-Східна Європа: Албанія, Болгарія, колишня Югославія, Греція, Італія, Румунія
- Південно-Західна Європа: Франція
Натуралізована в Північній Америці, (Канада, Сполучені Штати Америки).
В Україні зустрічається в південних і східних районах. Входить до офіційних переліків регіонально рідкісних рослин Львівської і Сумської областей.[2]
Використання[ред. | ред. код]
Рослина добре поїдається худобою. У приморських районах Франції є поширеним овочем. У 100 грамах надземної частини, міститься до 20,5 калорій (для порівняння: у квасолі — 19,4 калорій). З відвареної молодої надземної частини готують різноманітні другі страви, додають як приправу до супів, борошняних і овочевих страв.[3]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
1. Солонець або «морська спаржа» — нова «фішка» херсонської кухні // Канал «BBC News Україна» на YouTube, 5 серпня 2021. |
Солонець трав'янистий культивують і використовують в їжу. За консистенцією і смаком він нагадує молоді пагони спаржі або шпинату. Іноді його додають в салати в сирому вигляді, але частіше попередньо проводять термічну обробку (наприклад, відварюють або готують у мікрохвильовій печі), після чого заправляють вершковим маслом або оливковою олією. Містить в собі достатньо солі — з цієї причини його, як правило, не солять. Готову страву традиційно подають до риби або морепродуктів як гарнір.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Зарості солонця у «Бердянському лісовому господарстві» -
Зарості солонця -
Окрема рослина -
-
-
Салат з солонця
_01.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Michael L. Charters — California Plant Names. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 4 травня 2016.
- ↑ Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) / Укладачі: докт. біол. наук, проф. [[Андрієнко Тетяна Леонідівна|Т. Л. Андрієнко]], канд. біол. наук [[Перегрим Микита Миколайович|М. М. Перегрим]]. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с. ISBN 978-966-542-512-0. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 1 лютого 2016.
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.74
Джерела[ред. | ред. код]
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Salicornia europaea на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
- Salicornia europaea в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
- Salicornia europaea Linn. 盐角草 (Description from Flora of China) [Salicornia europaea Linn. 盐角草 (Опис від Флора Китаю)]. eFloras.org ((англ.)) . Harvard University. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 26.10.2014.
|
|