Солоне (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Солоне
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Товстенська селищна громада
Облікова картка Солоне 
Основні дані
Засноване 1724[1]
Населення 659
Територія 13.980 км²
Густота населення 47.14 осіб/км²
Поштовий індекс 48453
Телефонний код +380 3554
Географічні дані
Географічні координати 48°49′18″ пн. ш. 25°40′46″ сх. д. / 48.82167° пн. ш. 25.67944° сх. д. / 48.82167; 25.67944Координати: 48°49′18″ пн. ш. 25°40′46″ сх. д. / 48.82167° пн. ш. 25.67944° сх. д. / 48.82167; 25.67944
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Товсте
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 48630, Україна, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Товсте, вул. Українська, буд. 84
Карта
Солоне. Карта розташування: Україна
Солоне
Солоне
Солоне. Карта розташування: Тернопільська область
Солоне
Солоне
Мапа
Мапа

CMNS: Солоне у Вікісховищі

Солоне́ — село в Україні, у Товстенській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване в центрі району. До 2020 центр сільської ради, якій було підпорядковане с. Рожанівка. У зв'язку з переселенням жителів із облікових даних виведений хутір Княжина.

Населення — 632 особи (2007).

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Товстенської селищної громади.[2]

Географія[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Луча, ліва притока Дністра.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.

Перша писемна згадка — 1724.

Діяли «Просвіта», «Луг» та інші товариства, кооператива.

12 листопада 2014 року через загибель бійця 24-ї окремої механізованої бригади Володимира Марусича у Тернопільській області оголошено Днем жалоби.

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 99,7%
російська 0,3%

Релігія[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • односельцям, які загинули під час 1-ї світової війни (1936),
  • на братській могилі воїнів ЧА, де поховано 9 радянських воїнів, які загинули у боях за визволення села. На увічнення їх пам'яті в 1965 р. з чотирьох могил проведено перезаховання в одну братську могилу останків воїнів на сільському кладовищі. На могилі прямокутний надгробник і обеліск. Списки полеглих зберігаються в Заліщицькому райвійськкоматі[4],
  • воїнам-односельцям, полеглим у нім.-рад. війні (1984),
  • Т. Шевченку (1993),
  • на братській могилі воякам УПА (1994)

Насипано символічну могилу жертвам сталінського терору, відновлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1991).

Скульптура святого

Щойновиявлена пам'ятка історії[5].

Виготовлена з каменю в 1859 році[6].

У 1954 році демонтована, а в 1992 році відновлена[6].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [ https://zal-lib.pp.ua/selo-solone/ [Архівовано 30 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Село Солоне]
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021. 
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  4. Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили» // Тернопіль: «Підручники і посібники», 1998. — С. 19.
  5. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
  6. а б Перелік пам'яток історії Тернопільської області не занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України [Архівовано 11 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Тернопільський обласний центр охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини.

Література[ред. | ред. код]