Солунське перемир'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Офіційні умови Солунського перемир'я.

Солунське перемир'я (також відоме як Перемир'я у Болгарії) було укладено 29 вересня 1918-го року на Болгарській мирній конференції, що проходила в Салоніках, Греція. Перемир'я було укладено між Болгарським царством і Союзниками. Конференцію скликали за пропозицією Болгарії від 24 вересня, відповідно до якої Болгарія запропонувала припинити вогонь. Перемир'я завершило участь Болгарії у І світовій війні на боці Центральних держав.[1] Перемир'я набуло чинності 30 вересня опівдні; воно врегулювало процеси демобілізації й роззброєння болгарських збройних сил.

Серед підписантів перемир'я були: французький генерал Луї Франше д'Еспере — від імені Антанти; і комісія, призначена урядом Болгарії, що складалася з генерала Івана Лукова (член Генерального штабу Болгарської армії), Андрея Ляпчева (члена уряду), Симеона Радева (дипломата).

Умови[ред.ред. код]

Умовою перемир'я було негайне припинення бойових дій Болгарської армії і її демобілізацію. Перемир'я зобов'язувало Болгарію залишити усі окуповані нею грецькі й сербські території; установлювало обмеження на розміри болгарської армії; вимагало від Болгарії повернути усе воєнне спорядженя і техніку, зохоплене Болгарським царством у грецького IV армійського корпусу під час болгарського окупації Східної Македонії 1916-го року.[2] Документ залишався чинним до укладення остаточного мирного договору (Нейїський мирний договір).

Посилання[ред.ред. код]

  1. «Солунське перемир'я» (English), Terms of Armistice with Bulgaria (signed September 29th, 1918), GR, http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/03071841909431366?journalCode=rusi19#.Uvddg39QWoc .
  2. «Солунське перемир'я» (English), Primary Documents - Allied-Bulgarian Armistice Terms, 29 September 1918, GR, http://www.firstworldwar.com/source/armistice_bulgaria.htm .

Джерела[ред.ред. код]

  • (1919) «Bulgaria Armistice Convention, September 29th, 1918». The American Journal of International Law Vol. 13 No.4 Supplement: Official Documents, 402–404.

Див. також[ред.ред. код]