Сомбатгей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сомбатгей
Szombathely
HUN Szombathely COA.jpg
Герб
Основні дані
Країна Угорщина Угорщина
Медьє Ваш
Регіон Західне Задунав'я
Засноване 45 від Р.Х.
Населення 79 590
Площа 97,52 км²
Густота населення 821,92 осіб/км²
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Поштові індекси 9700
Телефонний код +36-94
Географічні координати 47°14′00″ пн. ш. 16°38′00″ сх. д. / 47.23333° пн. ш. 16.63333° сх. д. / 47.23333; 16.63333Координати: 47°14′00″ пн. ш. 16°38′00″ сх. д. / 47.23333° пн. ш. 16.63333° сх. д. / 47.23333; 16.63333
Місцева влада
Веб-сторінка szombathely.hu
Карта
Сомбатгей (Угорщина)
Сомбатгей
Сомбатгей

Со́мбатгей (угор. Szombathely, нім. Steinamanger, хорв. Sambotel, словен. Sombotel, словац. Kamenec) — місто на заході Угорщини, адміністративний центр медьє Ваш.

Головна площа в Сомбатгеї


Сомбатгей розташований приблизно за 220 кілометрів на захід від Будапешта і за 10 кілометрів на схід від кордону з Австрією.


Через місто проходить залізниця Будапешт - Секешфегервар - Сомбатгей - Грац. Час в дорозі на поїзді до Будапешта - близько 4 годин. Автошляхи ведуть з міста на південь у бік автобану Секешфегервар E66 - Грац і на північ у бік Шопрона і Відня. Через місто протікають дві невеликі річки - Перінті і Дьендьеш.

Історія[ред.ред. код]

Саварія, римське місто[ред.ред. код]

Вид зверху


Сомбатгей є найстарішим містом в Угорщині. Місто засноване в 45 н.е. під назвою Colonia Claudia Savariensum ("Колонія Клавдія з Саварія), і було столицею Паннонії Суперіор, провінції Римської імперії. Розташовувався Сомбатхей поруч з важливим «Бурштиновим шляхом».

Імператор Костянтин Великий(272—337) відвідав Саварію декілька разів. Місто було імператорською резиденцією, існувала громадська лазня і амфітеатр. Він припинив переслідування християн. Імператор реорганізовав колонію і зробив Саварію столицею провінції Паннонія Прима. Це був час процвітання Саварії. Її населення зростало, будувалось багато будівель, театрів і храмів. На початку четвертого століття у цьому місті жив римський патрицій, прийняв християнство, і пізніше став відомий як Мартін Турський (316 - 397).

Храм Ізіди (поч. III ст)

Після смерті імператора Валентиніана I , гуни вторглися в Паннонію, а з силами Аттіли - Саварія була окупована між 441 і 445 роками. Кілька років по тому, у 458 році, місто було зруйноване землетрусом.

У 2008 році на території міста проводились розкопки і було виявлено залишки святині Мітри[1]

Провінції і єпархії Римської імперії у 400 р.

Місто в середні століття[ред.ред. код]

Місто залишалося населеним незважаючи на всі труднощі. Стіни міста були відновлені, багато нових будівель були побудовані з використанням каменів від зруйнованих римських будівель. Латинськомовне населення, хоча в основному пішло в Італію, та їх місце зайняли прибувші остготи і лангобарди, які змішалися з місцевим населенням.

У V-VIII століттях в місті з'явилися слов'яни і авари. У 795 році було розгромлено останніх франками (Карлом Великим), і місто перейшло під владу франків. Пізніше Саварія був захоплена Моравами, а близько 900 року місто було захоплене угорцями. У 1009 році Іштван I Святий включив Сомбатхей до складу недавно заснованого міста Дьйор.
Сомбатхей був зруйнований під час вторгнення в Європу від монголів, які в Угорщині з'явились між 1241 і 1242 роками. Однак місто швидко відбудовулося і в 1407 році отримало статус вільного королівського міста. У 1578 році Сомбатхей став столицею комітату Ваш[2].

Сомбатхей до 1900 року[ред.ред. код]

За часів оттоманської навали місто осаджувався турками двічі. Перший раз у 1664 році турки були змушені відступити після поразки, якої їм завдали австрійці під Сентготтхардом (див. Битва під Сентготтхардом). У 1683 році після поразки в битві під Віднем турки при відступі розграбували велике число міст, проте Сомбатхей і в цей раз врятували стіни фортеці.

Мир настав в Угорщині після того, як країна була звільнена від володарювання Османів, і припинився на початку вісімнадцятого століття, коли Ференц II Ракоці очолив революцію проти Габсбургів. На початку 1706 року місто знову потрапило під владу Габсбургів.
В червні 1710 року більше 2 тисяч жителів загинуло від чуми, а в травні 1716 року пожежа знищила більшу частину будівель міста. Лиха привели до сильного скорочення чисельності населення, що викликало приплив в Сомбатхей нових колоністів, головним чином, німців.

Місто почало процвітати знову. За підтримки Франца Зічі, єпископа Дьйор, була побудована гімназії в 1772 році. В 1777 році в місті була заснована Єпархія Сомбатхей за підтримки королеви Марії Терезії. Було знесено руїни замку і побудувано багато нових будівель, в тому числі кафедральний собор, єпископський палац і філософська школа, відкрита в 1793 році.

У 1809 році місто було окуповано Наполеоном і утримувалось ним протягом 110 днів. У 1813 році спалах холери призвів до численних жертв, а в 1817 році, дві третини Сомбатхея було знищено ще однією пожежею.

кафедральний собор, Сомбатхей

Під час революції 1848 року в районах, що знаходяться під контролем Габсбургів, Сомбатхей підтримує революцію проти династії. Не велось ніяких військових в області, і територія надалі регулювалась Габсбургами. Після австро-угорського компромісу у 1867 році - в місті знову почалось процвітання. В Залізничні прибув в 1865 році було споруджено залізничну дорогу, а в сімдесятих дев'ятнадцятого століття - Сомбатхей став важливим залізничним вузлом. З-за свого зростання, в 1885 році було приєднано сусідні міста O-Perint і Szentmárton.

У 1890-х років, коли Дьюла Ехен був мер, місто дуже розвивалось. В 1895 - 1902 було прокладено водопровід і каналізацію, дороги були вимощені твердим покриттям, побудовано трамвайну лінію. За чотири десятиліття населення збільшилось в чотири рази.

При наступному мері - Тобіасі Бреннері, процвітання продовжувалось. Було збудовано музей, монастирі, громадську лазню і громадські туалети, музичну школу, місто отримало симфонічний оркестр.

Сомбатхей в 20 і 21 століттях[ред.ред. код]

Перша світова війна перешкодила розвитку міста. Після Тріанонського договору Угорщина втратила багато своїх західних територій, і Сомбатхей, будучи тільки за 10 кілометрів від нового державного кордону, перестав бути центром Західної Угорщини.

Карл І (імператор Австро-Угорщини) пробував собі повернути престол Угорщини. Ця спроба була зустрінута з ентузіазмом в Сомбатхей, але зусилля, спрямовані на повернення до правління в Угорщині були марні. У міжвоєнний період почалася нова ера розвитку. Було розроблено новий план розвитку. Було відкрито нові школи між 1926 і 1929 роками, професійно-технічні училища, він побудував найбільшу сучасну лікарню в Задунайській області.


Під час Другої світової війни, як і більшість угорських міст Сомбатхей піддавався інтенсивним бомбардуванням. Собатхей бомбардувався через залізницю, місцевий аеродром і ін.. Значна частина будівель міста була зруйнована, в тому числі кафедральний собор і будівля міської ради.

На 28 березня 1945 року, шоста танкова СС і 6-а армія були відтіснені через річки Раба 26-ю армією (СРСР) і Третім Українським фронтом. Радянськими військами Сомбатхей було захоплено 29 березня 1945.

У 1970-х роках місто було промислово розвиненене, було побудовано багато заводів. У 1980-х роках було побудовано багато будівель, в тому числі бібліотека, громадський критий басейн, картинна галерея. Пізніше, один з районів міста - "Йошкар-Ола» - був названий так на честь фіно-угорського міста республіки Марій Ел - м. Йошкар-Ола. У свою чергу, у Марійській столиці один з районів носить назву «Сомбатхей».

У 2006 році була завершена реконструкція головної площі в центрі міста, за фінансової допомоги з фондів ЄС.

Визначні пам'ятки і події[ред.ред. код]

  • Руїни римської Саварыъ. Залишки храму Ісіди (початок століття III) і ранньохристиянської базиліки (IV століття).
  • Кафедральний собор міста. Побудований в кінці XVIII століття в стилі бароко.
  • Палац єпископа. Палац у стилі рококо збудований у XVIII столітті після того, як Сомбатхей став єпископською резиденцією.
  • Міська ратуша.
  • Будинок каноніка.
  • Церква св. Мартіна. За переказами, поставлена ​​на місці народження св. Мартина Турського.
  • Церква св. Єлизавети.
  • Синагога.
  • Музей "Саварія». Представлені численні археологічні артефакти римської епохи.
  • Історичний фестиваль "Саваріа».
  • Міська водонапірна вежа.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Фотогалерея[ред.ред. код]

Нові головній площі

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]