Сонгюнгван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зала світлої етики — головна лекційна зала Сонгюнгвану.

Сонгюнгван (кор. 成均館, 성균관) — найвищий навчальний заклад в Кореї 13 — 19 століття, часів династії Корьо і Чосон. Центр вивчення конфуціанства і виховання цивільних чиновників найвищого рівня. Часто перекладається як «Академія».

Історія[ред.ред. код]

Сонгюнгван постав у червні 1304 році в результаті перейменування Гукчагаму, найвищого навчального закладу династії Корьо, що був заснований ваном Сончоном у 992 році. У 1367 році нову корейську академію було перенесено на інше місце ваном Гонміном.

Після постання династії Чосон у 1392 році ван Теджо переніс Сонгюнгван до столиці в Хансон, сучасний Сеул. У 1398 році він відкрив 360 державних шкіл хянгьо по всій країні, заклавши фундамент всекорейської системи освіти.

У 1400 році Сонгюнгван був зруйнований пожежею і відбудований у 1407 році. У 1592 році його повторно зруйнували японські війська під час Імджинської війни. Корейський уряд реставрував академію у 1601 році.

У 19101945 роках, під владою Японської імперії, Сонгюнгван був ліквідований: його перевели до статусу приватної школи і перейменували у Гюнхаквон.

У 1946 році, після здобуття Кореєю незалежності, Сонгюнгван було відроджено на кошти конфуціанців світу. На його основі виник корейський Університет Сонгюнгван.

Структура і викладачі[ред.ред. код]

На території Сонгюнгвану знаходилися такі будівлі:

  • Великий храм Конфуція (大成殿, 대성전, Десонджон).
  • Східний храм (東廡, 동무, Тонму) — Храм 10 учнів Конфуція
  • Західний храм (西廡, 서무, Сому) — Храм 18 корейських конфуціанців.
  • Зала світлої етики (明倫堂, 명륜당, Мьонюндан) — Головна лекційна зала.
  • Павільйон книг (尊経閣, 존경각, Чонгьонгак) — Бібліотека.
  • Східний гуртожиток (東斎, 동재, Тонче)
  • Західний гуртожиток (西斎, 동재, Соче)
  • Зала екзаменів (丕闡堂, 비천당, Пічхондан)
  • Комора церемоніального посуду (祭器庫, 제기고, Чегіго)
  • Їдальня (進士食堂, 진사식당, Чінсасікдан)
  • Відомство писарів (正錄廳, 정록청, Чоннокчхон) — Адміністративна будівля

Адміністрація і викладачі Сонгюнгвану поділялися на такі категорії:

  • 三品, 삼품, Сампун
  • 祭酒, 좨주, Чведжу
  • 樂正, 악정, Акчон
  • Лектор (直講, 직강, Чіккан)
  • Доктор (博士, 박사, Пакса)
  • Вчитель (學正, 학정, Хакчон)
  • Писар (學錄, 학록, Хакнок)
  • Підписар (學諭, 학유, Хагю)

Навчання[ред.ред. код]

Сонгюнгван був закладом де вивчалися переважно конфуціанські науки. Метою навчання була підготовка студентів, які походили з найбільш шляхетних сімей, до державної служби. Випускники повинні були складати державні іспити кваго, на яких вимагалося продемонструвати знання китайської класичної літератури, поезії та державного будівництва згідно з ученням неоконфуціанців.

Число студентів Сонгюнгвану було сталим і дорівнювало 150. Проте у 1429 році їх було збільшено до 200. Прийом студентів здійснювався шляхом відбіркових іспитів [1]. Протягом навчання студенти отримували кредити[2], кількість яких повинна була дорівнювати 300 на кінець навчання.

Примітки[ред.ред. код]

  1. (生員試, 생원시, Сенвонсі), (進士試, 진사시, Чінсасі), (升補, 승보, Синбо), (蔭敍, 음서, Имсо).
  2. 圓點, 원점, вондом.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997. - 464 с.

Посилання[ред.ред. код]