Сонети Шекспіра
Сонети Шекспіра (англ. Shakespeare's sonnets)— розповсюджена в добу Відродження форма віршованого, ліричного звертання до дорогих для поета осіб, данину якій віддав і Шекспір.
Зміст |
[ред.] Відродження в Англії
Відродження в Англії мало обмежений характер, що найбільше відбився не в образотворчому мистецтві, а в літературі. Культура Англії підтяглася до ідей відродження з запізненням, а засвоєння ідей відродження і гуманізму збіглося з добою маньєризму і раннього бароко, що теж мали обмежений характер в країні. Тут часто використовували форми, вироблені в інших мистецьких центрах - в Італії, Нідерландах, частково - у Франції.
В поезії і в створенні п'єс для тогочасного театру англійські митці посіли провідні позиції в Європі, а імена англійських поетів і драматургів уславили країну - Філіп Сідні (1554-1586), Крістофер Марлоу (1564-1593), Бен (Бенджамін) Джонсон (1573-1637), Джордж Чапмен ( бл. 1559—1634) та інші. Саме в Англії були створені умови для виховання і розвитку таланту такого велетня європейської культури, що творив під псевдонімом Шекспір ( Роджер Меннерс, граф Ретленд, володар замку Бівер ).
-
Невідомий художник. «Джон Донн в молоді роки»
-
«Сонети» Шекспіра. Перше піратське видання 1609 р.
-
Джордж Чапмен. Поет і перекладач Гомера на англійську.
-
Твір Крістофера Марлоу «Геро і Леандр, 1598 р.
Англійське відродження мало аристократичний характер, а королівський двір посів місце головного ренесансного центру країни. Саме при дворі короля Генріха VIII працюють гуманіст Томас Мор і відомий німецький художник Ганс Гольбейн Молодший, а при дворі королеви Єлизавети І - поети Філіп Сідні і Роджер Меннерс, граф Ретленд (Шекспір), ранні п'єси якого йшли при дворі. Інтелектуальна еліта Англії мала всі умови для освіти, самоудосконалення, для подорожей, деякий час жила на континенті ( Філіп Сідні - у Франції і в Нідерландах, Роджер Меннерс - у Франції, Данії та Італії ). Вони отримали дійсну можливість стати мудрими на прикладах тих, хто пройшов шляхом помилок і небезпек - до них, засвоїти їх досвід, розвинути краще в досвіді попередників, з якої б країни вони не були.
Соне́т (італ. sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування. Тобто, це досить жорстка віршована форма, підвладна — не кожному.
[ред.] Шекспірівська форма сонета
Кожне літературне обдарування, якщо воно могутнє, створює власну поетичну форму. Шекспір не створив таку в англійському сонеті, а лише продовжив і розвинув її. Це три катрени і два останні рядки з висновком, майже афористичним. Саме такою формою користувались попередники та сучасники поета. Не такими новими виглядають і теми сонетів, що зауважив і сам поет в одному з віршів. Але сміливий автор віртуозно грав зі звичними образами і темами англійського сонета, наблизив до зразків високого — побутове, повсякденне, зробивши і його спорідненим прекрасному.
[ред.] Кульгавий сонет персонажів Шекспіра
В ранній період творчості Шекспір охоче звертався до створеня комедій, життєрадісних, зазвичай з оптимістичним завершенням подій. Чимало персонажів Шекспіра — це закохані, гострі на язик, здатні на мовні турніри, що самі пишуть сонети. Зрозуміло, шо писав сонети і сам автор, тому наділяв власними здібностями і власних персонажів, не приховуючи жартівливого ставлення до їх кумедних опусів, які називав «кульгавими сонетами». Адже жорстка форма сонета підвладна — не кожному. Цього недоліка, однак, позбавлені опуси самого Шекспіра.
[ред.] Піратське видання
В біографії автора — чимало нез'ясованих, темних, прихованих сторінок. Прихованою є й причина появи сонетів Шекспіра. Ми можемо лише здогадуватись, як здібий юнак познайомився зі здобутками чужих поезій та їх темами, та спробував сам. Спроби вийшли вдалими і почали супроводжувати юнака на шляху змужніння, отримання непростого, драматичного досвіду в дружбі, в коханні, в пізнанні непростого, небезпечного світу. Про це розповіли самі сонети, де відсутні конкретні імена і навіть натяки на соціальний стан героїв. Але зрозуміло, що то аристократична верхівка суспільства, освічена і не без здібностей, знайома з літературою інших країн. Забезпеченому добробуту і дозвіллю освічених аристократів ми і завдячуємо появі тих віршів. Навряд чи Шекспір призначав до оприлюднення ліричні звернення до друга чи до коханої. Все вийшло попри його наміри.
Сонети злочинно викрали і надрукували без відома автора, добре усвідомлюючи їх надзвичайну мистецьку вартість і сподіваючись на прибуток. Так з'явилось перше ( піратське! ) видання «Сонетів» Шекспіра 1609 року. Книга вийшла завдяки зусиллям « книжкового пірата» Томаса Торпа. Адже на початку 17 століття в Англії ще не існувало уяви про інтелектуальну власність і кожний ділок—видавець міг видати за власний рахунок будь який твір, якщо здобув рукопис або навіть невдалу його копію, як то і було з тестами драм Шекспіра.
Непрямим доказом про знайомство справжнього автора з формою сонета є цитата з сонета Філіпа Сідні, яка вкладена в уста Фальстафа, комедійного персонажа ранніх п'єс Шекспіра. Цікаво, що сучасники часто метафорично називали Феніксом як самого уславленого поета Філіпа Сідні, так і його доньку( адже від фенікса може народитися лише фенікс). А донька поета, Єлизавета Сідні, сама поетеса, якраз і була коханою та громадянською дружиною графа Ретленда, тобто Роджера Меннерса, володаря замку Бівер.
[ред.] Честерівська збірка
Прийнявши як факт літературного життя Англії 17 ст. навіть піратське видання «Сонетів», дослідники вивчили, а що передувало появі книги. Ним виявилася « Честерівська збірка » 1601 року, єдине колективне видання, де брав участь і автор «Шекспір» ( тобто особа, що використала цей псевдонім ). Цей «Шекспір» надав для збірки поему « Голуб та Фенікс», яка була щонайменше першим прижиттєвим виданням автора з його відома. В збірці оприлюднені «Пісні Голуба до прекрасної Фенікс», які надзвичайно схожі на теми і слабко позначений сюжет «Сонетів».
Лише багатством та аристократичним походженням автора можна пояснити зневагу до оприлюднення віршів, адже тогочасного багатія не цікавив прибуток від якихось видань. Автор сонетів був цілком захищеним з інших джерел, мав розкішну бібліотеку, навчався в Падуанському університеті, подорожував за кордоном і мав забезпечене і вільне дозвілля. І навпаки, реальний Шекспер( як правильно вимовляється прізвище особи, що подарувала псевдонім поетові-аристократу) відрізнявся жадобою до грошей і прибутків, переслідував судом боржників-сусідів, не виїздив за межі Англії, початково і примітивно опанував грамоту і не залишив по собі а ні приватної бібліотеки, а ні жодного рукопису нащадкам.
[ред.] Умовність розподілу сонетів та сюжетних ліній
Ми не знаємо достеменно порядку виникнення віршів (датування яких умовне), тому їх пов'язують чи співставляють з часом створення пізніх драматичних творів митця. Перелік сонетів теж досить умовний і лише за характером подій і слабко позначеного сюжету їх друкують. Проте, існує декілька сонетів, ніяк не пов'язаних з запропонованим дослідниками сюжетом, досить самостійних і дещо незвичних ( перші п'ять сонетів, де автор переконує друга залишити після себе дітей, сонет 66, сонети 153 та 154, які, можливо, були написані першими, а друкують зараз — останніми). Два з них були надруковані ще в 1599 році в збірці «Пристрасний пілігрим». Це сонети 138 і 144. Осудом ганебних явищ тогочасної дійсності став і уславлений 66 сонет. До нашого часу збережено лише 154 сонети ( які друкують), але невідомо, скільки їх було створено автором взагалі.
Увесь цикл сонетів поділяють на окремі тематичні групи[1]:
- Сонети з посвятою другу: 1—126
- Оспівування друга: 1—26
- Випробування дружби: 27—99
- Гіркота розлуки: 27—32
- Перше розчарування в другові: 33—42
- Туга і побоювання: 43—55
- Зростаюче відчуження і меланхолія: 56—75
- Суперництво і ревнощі до інших поетів: 76—96
- «Зима» розлуки: 97—99
- Радість відновленої дружби: 100—126
- Сонети, присвячені смуглявій коханці: 127—152
- Післямова(?) передмова (?)— радість кохання: 153
[ред.] Художники та «Сонети» Шекспіра
Захоплення поезіями Шекспіра поділяли вже сучасники автора. Якийсь невідомий студент записав : «Нехай цей світ глупоти звеличує Спенсера та Чосера, я ж вклоняюсь медоточивому Шекспіру і настільки шаную його, що ночами тримаю ( поему ) « Венера і Адоніс» під власною подушкою ». А мова йде про ранній і не самий досконалий твір поета.
Склалася довготривала літературна традиція перекладів сонетів Шекспіра в різних світових літературах. Серед відомих перекладачів сонетів поета - Лозинський Михайло Леонідович, Пастернак Борис Леонідович , Маршак Самуїл Якович , харків'янин А. Фінкель тощо.
В захопленні сонетами великого англійця не стояли осторонь і художники різних країн. Серед відомих митців, що створили графічні світлини до чергових видань «Сонетів» — художники Фаворський Володимир Андрійович (1886—1964) та його учень М. Піков.
[ред.] Цікавинки
- До творчості Шекспіра надто зневажливо ставився російський письменник Лев Толстой, особа з контрастами в характері, схильна повчати і не підкорятися сама своїм же моральним настановам.
- Бернард Шоу критикував і не підтримував надмірного захоплення драмами Шекспира в лондонських театрах 19 століття, навіть вигадав нове слово для хворобливих прибічників благопристойних, досить цензурованих тоді вистав вікторіанської Англії — «бардопоклонство» (англ. bardolatry).
[ред.] Джерела і посилання
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- «Шекспир», серия «Библитотека великих писателей». под редакцией С. А. Венгерова, Т 5, изд. Брокгауз-Ефрона, Санкт-Петербург, 1904, с.392—435 (рос)
- Шипулинский Ф. «Шекспир-Ретленд. Трехвековая консприративная тайна истории», 1932 (рос)
- Козинцев Г. «Наш современник Вільям Шекспир», Л—М,.1966 (рос)
- «Шекспировские чтения», М., «Наука», 1977 (рос)
- Аникст А. А.. Театр эпохи Шекспира. М.: Искусство, 1965. — 328 °C. 2-е изд.: М., Издательство Дрофа, 2006. — 287 с. — ISBN 5-358-01292-3 (рос)
- А. Аникст. Поэмы, сонеты и стихотворения Шекспира. //Шекспир У. Полное собрание сочинений в 8 томах. Том 8. М.: Искусство, 1960. Стр. 594(рос)
- http://dt.ua/CULTURE/soneti_shekspira_diyut_yak_liki__pro_ukrayinski_perekladi_velikogo_barda-96758.html (стаття «Сонети Шекспіра діють як ліки», нові переклади українською Марії Габлевич)
[ред.] Примітки
- ↑ Аникст А. А. Поэмы, сонеты и стихотворения Шекспира // Шекспир У. Полное собрание сочинений в 8 томах. М.: Искусство, 1960. Т. 8. С. 594.
[ред.] Посилання
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Сонети Шекспіра
[ред.] Див. також
