Сонечко (дитяча закличка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сонечко на поштовій марці. НДР, 1968
Сонечко на вуличних плитках — символ проти «безглуздого насильства» в Нідерландах і часто розміщується на місці вбивств

«Со́нечко, Со́нечко» («Лети, лети, сонечко», «Бедрик-ведрик») — українська дитяча закличка або примовка, словесна гра. Різновид дитячого фольклору. Діти, знайшовши сонечко, семикрапкового жучка з червоними надкрилами, саджають його на долоню або палець і промовляють римований вислів. Гра має язичницьке походження.

Відома у багатьох народів. У Великій Британії і США поширений традиційний вірш Ladybird, Ladybird або Ladybug, Ladybug (уперше надруковний в Англії у 1744 році)[1], у Німеччині — Marienwürmchen, Росії — Божья коровка, полети на небо тощо.

Міфологія[ред.ред. код]

У давніх міфах «райська комаха» Coccinellidae була пов'язана з небесною сферою, від чого отримала назву «сонечко» або епітет «Божа» чи «Свята».

Назва дозволяє прояснити міфологічне значення жучка. Одне з поширених імен вказує на зв’язок із сонцем: укр. сонечко, верхн.луж. boze stoncko, нім. нім. Sonnen-kafer («сонячний жук»), Sonnenkalbchen («сонячне телятко»). Походить від зовнішнього вигляду комахи з випуклими червоними або жовтими надкрилами. Тут проступає сюжет про небесне весілля, добре відомий у балтійській міфології. Сонечко літає до небесного бога, передає прохання, приносить дітей, попереджає про небезпеку, пророкує врожай тощо.[2]

Інша назва пов’язана з мотивом викрадення корів божественного персонажа його супротивником: болг. божа кравица (кравичка), пол. boża krówka, рос. божья коровка, рум. vaca domnului («корова бога»), сербохорв. божja òвчица, фр. bête à bon Dieu («тварина бога») або poulette à Dieu («курочка бога»), діалектн. укр. божа корівка або сьвята коровка. Найбільш ясно це засвідчує давньоіндійська назва сонечка indragopa («та, чий пастух Індра»), яка відсилає до міфологічного сюжету про божественних корів: повернення викрадених корів викликає запліднення природи дощем і сонцем.[2]

За іншим міфом, на сонечко була перетворена дружина громовержця, яка йому зрадила. Рятуючись, вона покинула дітей, але була покарана блискавкою. Тому на її обпалених крильцях з’явились чорні цяточки.

В англійській примовці Ladybird, ladybird, fly away home, your house is on fire, your children shall burn! («Сонечко, сонечко, лети додому, твоя хатка у вогні і всі дітки згорять») проявляється мотив дітей бога. Їх сім, як днів у тижні та цяток на спині сонечка. Громовержець, щоб визначити серед дітей своєї дружини свого сина, випробує їх вогнем. Рятується лише молодший, сьомий, якому відповідає останній день тижня, відомий у європейських мовах як день Сонця (англ. Sunday, нім. Sonntag). (Звідси сувора заборона вбивати сонечко). У цьому міфі проступає ідея воскресіння. Сонечко пов'язане з переходом від старого до нового року. Так, бедрик — інша назва жучка, що зустрічається в ритуальних текстах, присвячених Щедрому вечору (Щедрик-бедрик, дайте вареник). Варіант назви ведрик прояснює зв'язок сонечка з ясною погодою (ве́дро).

У латис. назві сонечка marite вгадується дружина громовержця Мара, яка з часом «християнізувалась» і перетворилась на Богоматір Марію (певною мірою дружина Бога). Пор. лит. dievo maryte («божа Марія»), нім. Marienkafer («жук Марії»), англ. lady-bird («птах богоматері»), lady-bug («жук богоматері»).[2]

Марновірство[ред.ред. код]

Дитячі заклички — відгомин давніх магічних дій, пов'язаних із заклинанням доброї погоди, шлюбним ворожінням, попередженням небезпеки.

М. Номис наводить приклад дитячого ігрового ворожіння XIX століття, за допомогою якого передбачається погода:

Як почнуть хмарки набігати, — дітвора, піймавши сонечко (божу корівку), перепускають його з руки на руку, примовляючи ті слова. Якщо воно скоро зніметься і полетить — незабаром сонячно буде; як же висовує тільки крильця, а не знімається, погода буде така, застелиться оце на ясно, та і знову хмарки.[3]

Серед дітей Європи та США поширено марновірство про те, що коли на них сідає сонечко, треба читати віршик. Якщо воно після цього злітає, то бажання збувається. У теперішній час сонечко вважається символом удачі. В Європі бедрик — поширений мотив на поштових марках і листівках з побажаннями щастя.

Назви[ред.ред. код]

В Україні окрім загальнопоширених назв сонечко, бедрик і божа корівка, відомі також діалектні — сонічко, сонийко, бездрик, ведрик, сьвята коровка, божа мати, вербочка, катеринка, петрик (як і равлика), зозулька, рябенький веприк, бобруна, борушок, брушка, золота козулька, ковалик, бабочка, жучик (узагальнено для всіх жуків); жидоўка, відьмочка, ворожка, доля (у закличках-ворожіннях); чижик, сведрик-бедрик, чинчик-петрик, петрик-братик, сонечко-ронечко, дощ-погода та інші.[4] Для порівняння, у Німеччині зафіксовано 1 500 регіональних назв бедрика.

Дитячі заклички[ред.ред. код]

Примовки та заклички про сонечко, які до недавнього часу вті­лювали вербальну магію дорослих, тепер користуються особливою популярністю серед маленьких дітей:

Поділля:

Сонечко, Сонечко,
Виглянь у віконечко,
Твої дітки плачуть
Їстоньки хочуть

Полтавщина:

Лети, лети, сонечко,
на дідове полечко,
на бабине зіллячко,
на наше подвір'ячко!

Херсонщина:

Сонечко, сонечко,
вийди на віконечко,
там твої діточки
медок п'ють, а тобі не дають

Черкащина:

Сонечко, сонце,
Злети на віконце,
Там твої дітки
Їдять пиріжки!

Полтавщина, Черкащина:

Сонечко, сонечко,
Відчини віконечко,
Та скажи мені,
Куди заміж іти?

Східна і Південна Україна:

Сонечко, сонечко,
відчини віконечко,
бо татари йдуть
і тебе заберуть!

або:

Сонечко, сонечко, скажи,
відкіля татари йдуть!

Тернопільська область:

Бедрику, бедрику,
скажи мені правдоньку,
куди буде дощик:
чи сюди, чи туди?
Бедрику, бедрику,
скажи мені правдоньку,
де мій милий проживає,
чом до мене не вертає?
Бедрику золотий,
підніми крильця й полети,
звідкіль буде дощик,
звідтіль буде дощик!
Бедрику, бедрику,
лети в тую сторононьку,
звідки свати прийдуть!

Житомирська область:

Бедрик-ветрик,
здійми крилонька,
полети до сонечка,
куди моя доленька

Західне Полісся:

Бедрик-ведрик,
вилий воду на колоду,
а з колоди на криницю
дзюр – та й полетів.
Ведрик-ведрик, колода!
Чи буде взавтра погода?
Як буде – то пущу,
Як не буде – то заб’ю.
Бедрику, бедрику,
Де твоя хата?

або:

Жидоўка-жидоўка,
де твоя домка,
ци там, ци там, ци там,
лише к чортам
Бобруночко ряба, де твоя мама?
За горами, за долами.
Що там робить?
Пиво варить.
Бзи аж до ний! (тобто лети до неї)[5]
Бобруна, бобруна.
Божая коруна,
Розпустила крильця
На всі штири бильця.
Чи звідтам я,
Чи звідтам візьму жінку?[6]

Якщо в око щось потрапляло, то, очищуючи його, казали:

Брушка-брушка,
Векінь [викінь] запорушку,
тфу-тфу! (тричі)[4][7]

З оповідання Панаса Мирного «День на пастівнику»:

Сонечко, сонечко!
Виглянь у віконечко,
Бо татари ідуть,
Тебе заріжуть,
Твоїх діток заберуть[8]

Щедрівки[ред.ред. код]

Про бедрик або ведрик (сонечко) також згадується у деяких щедрівках:

Щедрик-бедрик, дайте вареник,
Грудочку кашки, кілечко ковбаски.
Ще того мало, дайте ще сала;
Ще того трішки, дайте лепішки;
Або дайте ковбасу, я додому понесу,
А як дасте кишку, то з'їм в затишку!
Винесіть книш, бо впустю в хату миш.
Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу!
Щедрики-бедрики, дайте вареники,
Мати казала, щоб дали сала,
А батько сварився, щоб не забарився,
Бо короткі свитки, то померзнуть литки
Щедрик-ведрик, дай вареник,
Щедрик-ведрик, сивий веприк.
Із колосочка — жита мисочка,
Із сніпочка — ціла бочка.
Мені — млинець,
Грудочка кашки, пару яєць.[9][10]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]