Сонна хвороба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сонна хвороба
Trypanosoma sp. PHIL 613 lores.jpg
Трипаносоми у крові хворої людини
МКХ-10 B56
МКХ-9 086.5
eMedicine med/2140

Со́нна хворо́ба або африка́нський трипаносомо́з — зоонозне інфекційне захворювання людей і тварин, яке спричиняють найпростіші виду Trypanosoma brucei, роду Trypanosoma, переносником якого є муха цеце (лат. glossina morsitans, англ. tse-tse fly).

Епідеміологія[ред.ред. код]

Сонна хвороба — природно-вогнищеве захворювання, поширене тільки в Африці в межах між 15 ° пн.ш. і 28 ° пд.ш. Щороку сонна хвороба діагностується у 50 — 70 тис. осіб. Смертність від сонної хвороба настільки висока, що, наприклад, в деяких районах Уганди, як вказує Н. Н. Плотніков, чисельність населення за 6 років знизилася з 300 тис. до 100 тис. осіб. Тільки в Гвінеї щорічно відзначалися 1500–2000 смертних випадків . На боротьбу з цією страшною недугою 36 країн Африканського континенту, де вона лютує, щорічно витрачають близько 350 млн доларів на рік, проте до теперішнього часу все ще не створено вакцини проти сонної хвороби.

Розрізняють два види африканської сонної хвороби — гамбійська та родезійська сонна хвороба. Поширена біля великих озер, річок, саван і часто зустрічається в місцях вирубки тропічних лісів. В організм людини збудник сонної хвороби проникає після укусів мух цеце, які хворіють від тварин і людей, що є носіями патогенних паразитів з роду Trypanosoma. У крові людини, укушеного мухою, швидко розмножуються трипаносоми, прониклі туди зі слиною комахи. Збудники сонної хвороби — пласкі паразити довгасто-веретеноподібної форми. Вони дуже маленькі (12-20 мкм в довжину), але рухливі, легко переміщуються з місця на місце за допомогою напівпрозорої мембрани, що йде уздовж тіла.

Патогенез[ред.ред. код]

Муха цеце інокулює паразитів в підшкірний простір під час кровосмоктання. Деяка кількість трипаносом відразу потрапляє в кровотік, але більша їх частина залишається в місці укусу, де відбувається активне розмноження збудників інфекції та формування характерного хворобливого вузла — шанкра. Потім паразити починають поширюватися по тілу через міжтканинний простір і лімфатичні судини. Цікаво те, що сонна хвороба постійно мутує. Перша хвиля тріпонасом гине від антитіл, але в ході цієї невидимої боротьби виробляється нова, антигенна форма інфекції. При цьому один штам сонної хвороби утворює кілька сотень нових варіантів паразитів. Тому за відсутності адекватного лікування людина абсолютно беззахисна перед африканською сонною хворобою. Також у фахівців не існує уявлення про те, як саме відбувається ураження тканин.

Клініка[ред.ред. код]

Симптоми сонної хвороби:

  • наявність вхідного шанкра — хворобливого вузла в місці інокуляції трипаносом. Він з'являється через 5-7 днів після того, як збудник сонної хвороби потрапляє в організм. Шанкр може з'явитися на будь-якій ділянці тіла. Іноді він виявляє, але в кінцевому підсумку майже завжди спонтанно гоїться;
  • ремітуюча лихоманка;
  • безсоння;
  • сильний головний біль;
  • проблеми з концентрацією уваги;
  • тахікардія;
  • збільшення вузлів в задньому шийному трикутнику;
  • хворобливі підшкірні набряки;
  • в європейців додатково до основних симптомів проявляється кільцеподібна еритема.

При гамбійського типі, загострення хвороби змінюються латентними періодами спокою. При цьому інфекція може довгий час залишатися нерозпізнаною аж до часу, поки в повну силу не проявляться ознаки ураження центральної нервової системи. При родезійському типі, симптоми якого виражені сильніше, виявляється швидше. При цьому типі у пацієнтів практично відразу настає виснаження, проте, ураження лімфатичних вузлів менш помітні. За відсутності лікування хворі гинуть від інтеркурентних (інших, тих що долучилися) інфекцій і міокардиту ще до того, як розвинеться типовий синдром сонної хвороби.

З розвитком інфекції симптоми сонної хвороби проявляються чимраз сильніше. У хворих відсутній вираз обличчя, відвисає нижня губа, опускаються повіки. Пацієнти немов впадають в ступор і чим далі, тим важче спонукати їх виконувати найпростіші дії. Вони ніколи не відмовляються від їжі, але і не просять її, вкрай рідко йдуть на контакт з оточуючими. На останніх стадіях сонна хвороба призводить до судомних нападів, транзиторних паралічів, коми і неминучої смерті.

Лікування та профілактика африканської сонної хвороби

Для її попередження застосовують пентамідин — ізотіонат, який вводять внутрішньовенно з розрахунку 0,003 г на 1 кг маси тіла.

Для лікування сонної хвороби традиційно використовуються: сурамин, органічні сполуки миш'яку і пентамідин.

Див. також[ред.ред. код]

Хвороба Шагаса


Джерела[ред.ред. код]

  1. http://neboleem.net/sonnaja-bolezn.php (рос.)
  2. Волович Виталий Георгиевич. С природой один на один. М., Военн. изд., 1989