Сонна хвороба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сонна хвороба
Trypanosoma sp. PHIL 613 lores.jpg
Трипаносоми у крові хворої людини
МКХ-10 B56
DiseasesDB 29277 13400
MedlinePlus 001362
eMedicine med/2140
MeSH D014353

Африканський трипаносомоз або сонна хвороба[1] — це інфекційна паразитарна хвороба, яка уражає людей і тварин. Її причиною є паразит виду Trypanosoma brucei.[2] Переносником хвороби є муха цеце (Glossina morsitans).[1]

Епідеміологія[ред.ред. код]

Сонна хвороба — природно-вогнищеве захворювання, поширене тільки в Африці в межах між 15 ° пн.ш. і 28 ° пд.ш. Щороку сонна хвороба діагностується у 50 — 70 тис. осіб. Смертність від сонної хвороби настільки висока, що, наприклад, в деяких районах Уганди, як вказує Н. Н. Плотніков, чисельність населення за 6 років знизилася з 300 тис. до 100 тис. осіб. Тільки в Гвінеї щорічно відзначалися 1500–2000 смертних випадків . На боротьбу з цією страшною недугою 36 країн Африканського континенту, де вона лютує, щорічно витрачають близько 350 млн доларів на рік, проте до теперішнього часу все ще не створено вакцини проти сонної хвороби.

Розрізняють два види африканської сонної хвороби — гамбійська сонна хвороба (викликається підвидом Trypanosoma brucei gambiense) та родезійська сонна хвороба (викликається підвидомTrypanosoma brucei rhodesiense).[1] Обидва типи передаються з укусом інфікованої мухи цеце (Glossina morsitans) та є розповсюдженими переважно у сільській місцевості.[1] Мухи переносять хворобу від тварин і людей, що є носіями трипаносом. Останні швидко розмножуються у крові людини, укушеного мухою, проникаючи туди зі слиною комахи. Збудники сонної хвороби — пласкі паразити довгасто-веретеноподібної форми. Вони дуже маленькі (12-20 мкм в довжину), але рухливі, легко переміщуються з місця на місце за допомогою напівпрозорої мембрани, що йде уздовж тіла.

Trypanosoma brucei gambiense є причиною більш, ніж 98% усіх зареєстрованих випадків.[1]

Попередження тяжкої хвороби включає перевірку населення, що знаходиться у групі ризику, за допомогою аналізів крові на Trypanosoma brucei gambiense[1] Лікування полегшується, якщо хворобу виявляють рано та раніше, ніж з'являються нейрологічні симптоми.[1] На першій стадії лікування проводиться препаратами пентамідин або сурамін.[1]Лікування другої стадії включає ефлорнітин або комбінацію ніфуртимоксу та ефлорнітину для Trypanosoma brucei gambiense[3] Меларсопрол є ефективним у обох випадках, але через серйозні побічні ефекти зазвичай його використовують лише для Trypanosoma brucei rhodesiense.[1]

Ця хвороба регулярно зустрічається у деяких регіонах Африки на південь від Сахари, причому кількість населення, якому ця хвороба загрожує, становить приблизно 70 мільйонів осіб у 36 країнах.[4] Станом на 2010 рік від цієї хвороби померло близько 9000 людей — це менше, ніж 34000 померлих у 1990 році.[5] Приблизно 30000 людей зараз є інфікованими, причому кількість нових випадків інфікування у 2012 році становить 7000.[1] Більше, ніж 80% цих випадків трапилося у Демократичній Республіці Конґо.[1] Три останні великі спалахи захворювання спостерігалися здебільшого в Уґанді та у басейні Конґо з 1896 по 1906 рік та двічі у 1920 та 1970 роках у декількох африканських країнах.[1] Решта тварин — такі, як корови — можуть переносити хворобу та стати інфікованими.[1]

Патогенез[ред.ред. код]

Муха цеце інокулює паразитів в підшкірний простір під час кровосмоктання. Деяка кількість трипаносом відразу потрапляє в кровотік, але більша їх частина залишається в місці укусу, де відбувається активне розмноження збудників інфекції та формування характерного хворобливого вузла — шанкра. Потім паразити починають поширюватися по тілу через міжтканинний простір і лімфатичні судини. Цікаво те, що сонна хвороба постійно мутує. Перша хвиля трипаносом гине від антитіл, але в ході цієї невидимої боротьби виробляється нова, антигенна форма інфекції. При цьому один штам сонної хвороби утворює кілька сотень нових варіантів паразитів. Тому за відсутності адекватного лікування людина абсолютно беззахисна перед африканською сонною хворобою. Також у фахівців не існує уявлення про те, як саме відбувається ураження тканин.

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Спочатку, на першій стадії хвороби, спостерігаються висока температура, головний біль, біль у суглобах, свербіж.[1] Це починається після того, як від моменту укусу пройшло від тижня до трьох.[3] Друга стадія починається через декілька тижнів або місяців, і її симптомами є порушення свідомості та орієнтації, погана координація, відсутність чутливості та порушення сну.[1][3] Діагноз ставлять, коли паразита знаходять у мазку крові або у рідині лімфовузлу.[3] Часто для того, щоб встановити різницю між хворобою першої та другої стадії, потрібна люмбальна пункція.[3]

Симптоми сонної хвороби:

  • наявність вхідного шанкра — хворобливого вузла в місці інокуляції трипаносом. Він з'являється через 5-7 днів після того, як збудник сонної хвороби потрапляє в організм. Шанкр може з'явитися на будь-якій ділянці тіла. Іноді він виявляє, але в кінцевому підсумку майже завжди спонтанно гоїться;
  • ремітуюча гарячка;
  • безсоння;
  • сильний головний біль;
  • проблеми з концентрацією уваги;
  • тахікардія;
  • збільшення вузлів в задньому шийному трикутнику;
  • болючі підшкірні набряки;
  • в європейців додатково до основних симптомів проявляється кільцеподібна еритема.

При гамбійському типі, загострення хвороби змінюються латентними періодами спокою. При цьому інфекція може довгий час залишатися нерозпізнаною аж до часу, поки в повну силу не проявляться ознаки ураження центральної нервової системи. При родезійському типі, симптоми якого виражені сильніше, виявляється швидше. При цьому типі у пацієнтів практично відразу настає виснаження, проте, ураження лімфатичних вузлів менш помітні. За відсутності лікування хворі гинуть від інтеркурентних (інших, тих що долучилися) інфекцій і міокардиту ще до того, як розвинеться типовий синдром сонної хвороби.

З розвитком інфекції симптоми сонної хвороби проявляються щоразу сильніше. У хворих відсутній вираз обличчя, відвисає нижня губа, опускаються повіки. Пацієнти немов впадають в ступор і чим далі, тим важче спонукати їх виконувати найпростіші дії. Вони ніколи не відмовляються від їжі, але і не просять її, вкрай рідко йдуть на контакт з оточуючими. На останніх стадіях сонна хвороба призводить до судомних нападів, транзиторних паралічів, коми і неминучої смерті.

Лікування[ред.ред. код]

Для її лікування застосовують пентамідин — ізотіонат, який вводять внутрішньовенно з розрахунку 0,003 г на 1 кг маси тіла, також використовують сурамин і органічні сполуки миш'яку

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с WHO Media centre (June 2013). «Fact sheet N°259: Trypanosomiasis, Human African (sleeping sickness)». 
  2. MedlinePlus Encyclopedia Sleeping sickness
  3. а б в г д Kennedy, PG (2013 Feb). «Clinical features, diagnosis, and treatment of human African trypanosomiasis (sleeping sickness).». Lancet neurology 12 (2). с. 186–94. PMID 23260189. 
  4. Simarro PP, Cecchi G, Franco JR, Paone M, Diarra A, Ruiz-Postigo JA, Fèvre EM, Mattioli RC, Jannin JG (2012). «Estimating and Mapping the Population at Risk of Sleeping Sickness». PLoS Negl Trop Dis 6 (10). с. e1859. doi:10.1371/journal.pntd.0001859. 
  5. Lozano, R (Dec 15, 2012). «Global and regional mortality from 235 causes of death for 20 age groups in 1990 and 2010: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010.». Lancet 380 (9859). с. 2095–128. doi:10.1016/S0140-6736(12)61728-0. PMID 23245604. 

Джерела[ред.ред. код]

  1. http://neboleem.net/sonnaja-bolezn.php (рос.)
  2. Волович Виталий Георгиевич. С природой один на один. М., Военн. изд., 1989
Rod of Asclepius2.svg Це незавершена стаття про інфекційні захворювання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Див. також[ред.ред. код]

Хвороба Шагаса