Сонні Адольф Ізраїлевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сонні Адольф Ізраїлевич
Народився 4 січня 1861(1861-01-04)
Лейпциг
Помер 8 березня 1922(1922-03-08) (61 рік)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна  Російська імперія
Діяльність мовознавець, класичний філолог, лексикограф, викладач університету, перекладач
Alma mater Лейпцизький університет
Галузь філолог, лексикограф, лінгвіст
Заклад Київський університет
Науковий ступінь Імператорський Санкт-Петербурзький університетd
Відомі учні Клінгер Вітольд Павлович, Голосовкер Яків Еммануїлович, Блонський Павло Петрович, Романовський Віктор Олександрович
Відомий завдяки: перекладач "Історії" Амміана Марцелліна
Нагороди орден св. Володимира III (1914), IV (1908) ст., орден св. Анни II (1904), III (1896) ст., орден св. Станіслава I, II, III (1891, 1900, 1917) ст.

Со́нні Адо́льф Ізра́їлевич (4 січня 1861, Лейпциг — 8 березня 1922, Київ) — філолог-класик, заслужений ординарний професор Київського університету св. Володимира, доктор грецької словесності, дійсний статський радник.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 січня 1861 року в місті Лейпциг в Німеччині, в сім'ї лютеранського пастора. Вищу освіту здобув у Російській історико-філологічній семінарії при Лейпцизькому університеті (відкрита в 1878 р.), у якій готували вчителів класичних (давніх) мов для російських гімназій (закінчив у 1882 р.) З липня 1882 р. розпочав педагогічну діяльність у Петербурзькій 5-й гімназії, викладаючи давньогрецьку і латинську мови. Потім, два роки провівши у закордонному науковому відрядженні, 6 червня 1887 захищає в Дерптському університеті дисертацію «De Massiliensium rebus quaestiones [Про массілійські спірні речі]» (Дерпт, 1887) на ступінь магістра давньокласичної філології.

З 1 липня 1887 року викладач Київського університета св. Володимира, читаючи лекції на кафедрі класичної філології як приват-доцент, і незабаром, 2 березня 1889 р., за найвищим повелінням був призначений виконувачем обов'язків екстраординарного професора на тій самій кафедрі. 20 травня 1897 р. в Санкт-Петербурзькому університеті А. І. Сонні захищає докторську дисертацію «Ad Dionem Chrisostomum analecta [До фрагментів Діона Хрисостома]» (Київ, 1897), яка, як і магістерська, була написана на латині, за що був удостоєний ступеня доктора класичної філології. 26 липня 1897 року Найвищим наказом по цивільному відомству (№ 61) призначається ординарним професором Київського університету св. Володимира, 21 грудня 1898 затверджений у чині статського радника. У 1907 р. отримує відрядження за кордон «з науковою метою», в лютому 1909 р., після 25-річної вислуги років по відомству Міністерства народної освіти був залишений на посаді ще на 5 років, в березні 1909 — делегат від Київського університету св. Володимира на Міжнародному археологічному конгресі в Каїрі. З 1 січня 1911 «за заслуги» затверджений у чині дійсного статського радника. 1 липня 1912 року міністром народної освіти затверджений у званні заслуженого ординарного професора, у лютому 1914 призначена міністерська пенсія за 30-річну вислугу років у розмірі 3000 руб. на рік. Протягом багатьох років А. І. Сонні був деканом історико-філологічного факультету та професором кафедри класичної філології Вищих жіночих курсів у Києві, читав курс історії давньогрецької літератури на історико-філологічному відділенні вищих жіночих курсів та жіночої гімназії Аделаїди Жекуліної, очолював Київське відділення Товариства класичної філології та педагогіки.

Адольф Ізраїлевич найбільш відомий участю в перекладі разом з Юліаном Кулаковським «Римської історії» (Res gestae) Амміана Марцелліна (Київ, 1906-1908).

Відомий інтерес зберігають роботи Сонні, присвячені міфологічним («До питання про культ єгипетських божеств на північному узбережжі Чорного моря») та етнографічним («Лихо та частка в народній казці») питанням.

У 1910 році Сонні був одним з ініціаторів організації в Києві Археологічного інституту: збереглося запрошення, підписане ним як секретарем групи засновників цього закладу, на ім'я академіка Володимира Іконникова.

Помер від висипного тифу, похований на лютеранській ділянці Байкового кладовища в Києві.

Автор наукових праць[ред. | ред. код]

  • Miscellen: Vergil und Trogus // Rheinisches Museum fur Philologie / Herausgegeben von Otto Ribbeck und Fr. Buecheler. Frankfurt am Main, 1886. Bd XLI. S. 473—480.
  • De Massiliensium rebus quaestiones: Dissertatio historica. Dorpat: Karow, 1887. 110 S. (рец.: Cauer Fr. Adolf Sonny, De Massiliensium rebus quaestiones: Dissertatio historica. Dorpat: Karow, 1887 // Berliner Philologische Wochenschrift / Herausgegeben von Chr. Belger und O. Seyffert. 1889. № 12. Bd IX. S. 380—382).
  • Несколько заметок к Эсхилову «Агамемнону» // Журнал Министерства народного просвещения. 1887. Май. Отд. 2. С. 8-18.
  • Александризм и его влияние на римскую литературу (Вступительная лекция, читанная в Университете св. Владимира 12 сентября 1887 г.) // Университетские известия. 1887. № 10. С. 1-12.
  • Три греческие эпиграммы в схолии архиепископа Арефы // Филологическое обозрение. 1892. Т. II. Отд. 1. С. 45-48.
  • Киевское отделение Общества классической филологии и педагогики // Филологическое обозрение. 1892. Т. II. — Отд. 1. С. 222—224 (конспект выступления на заседании Общества 7.11.1891 про Ovid. Fast. II 192).
  • [Рец.] M. V. (sic!) Martialis epigrammata. М. В. Марциала эпиграммы в переводе и с объяснениями А. Фета. Т. I и II. Москва, 1891 г. (XXIII, 933 с.) // Филологическое обозрение. 1892. Т. II. Отд. 2. С. 189—202.
  • О культе египетских божеств на северном побережье Черного моря (Реферат) // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. Киев, 1892. Кн. 6. Отд. 1. С. 16-17.
  • Отзыв о сочинении магистранта Г. Павлуцкого «Коринфский архитектурный орден» с 50-ю рис. в тексте и 8-ю фототип. табл., 196 с., Киев, 1891 // Университетские известия. 1893. № 4. С. 37-43.
  • К Эсхилу (Agam. 1316—1329 W, 1447 W) // Филологическое обозрение. 1893. Т. IV. Отд. 1. С. 200—201.
  • Несколько заметок к «Лягушкам» Аристофана (ст .19-20, 295, 302, 346, 404 sqq, 679 sqq, 914, 1001) // Филологическое обозрение. 1893. Т. IV. Отд. 2. С. 189—194.
  • De duobus Agamemnonis Aeschyleae locis // Филологическое обозрение. 1893. Т. IV. Отд. 2. С. 199—202.
  • Ad Strattidis (fr. 23 K.) // Филологическое обозрение. 1893. Т. V. Отд. 1. С. 35.
  • К Аристофану (Ran. 302.833) // Филологическое обозрение. 1893. Т. V. Отд. 1. С. 35.
  • Ad Herodam // Филологическое обозрение. 1893. Т. V. Отд. 1. С. 108—110.
  • К вопросу о культе египетских божеств на северном побережье Черного моря // Филологическое обозрение. 1893. Т. V. Отд. 1. С. 53-55 (см. также отзыв: В. В. Латышев. По поводу заметки проф. А. И. Сонни // Там само. С. 140—142).
  • Ad Aeschyli Agamemn (v 589 W = 562 K) // Филологическое обозрение. 1894. Т. VI. Отд. 1. С. 17-18.
  • Extrema linea (Teren. Eun. 640) // Филологическое обозрение. 1894. Т. VI. Отд. 1. С. 68-71.
  • De libelli [46] peri aretwn kai kakiwn codice Mosquensi // Филологическое обозрение. 1894. Т. VII. Отд. 1. С. 97-102.
  • [Рец.] I. M. Stowasser. Lateinisch-Deutsches Schulwurterbuch. Wien, 1894 (XX, 1092 pp.) // Филологическое обозрение. 1894. Т. VII. Отд. 2. С. 219—227.
  • Ad Herodam (I 78, IV 35 sqq) // Филологическое обозрение. 1895. Т. VIII. Отд. 1. С. 108—110.
  • Corrigendum (Herodam IV 36) // Филологическое обозрение. 1895. Т. VIII. Отд. 1. С. 201.
  • К Катуллу (64, 401) // Филологическое обозрение. 1895. Т. IX. Отд. 1. С. 26.
  • О названии коринфского архитектурного ордена // Филологическое обозрение. 1895. Т. IX. Отд. 1. С. 40.
  • К Катуллу (37, 10; 112) // Филологическое обозрение. 1895. Т. IX. Отд. 1. С. 165—168.
  • [Рец.] J. Poppelreuter. De comoediae atticae primordiis particulare duac. Diss. inaug., Berolini, 1895, 95 p. // Филологическое обозрение. 1895. Т. IX. Отд. 2. С. 8-14.
  • Ad Dionem Chrisostomum analecta (Scripsit Athaulfus Sonny) // Университетские известия. 1897. Январь. C. I—VI, 1-48; Февраль. С. 49-72; Март. С. 73-104; Апрель. С. 105—130; Май. С. 133—208; Июнь. С. 209—242, II (отдельный оттиск: Киев, 1897).
  • К характеристике Диона Хрисостома // Филологическое обозрение. 1898. Т. XIV. Отд. 1. С. 13-36 («автореферат» докторской диссертации).
  • Ad thesaurum proverbiorum Romanorum subindenda // Филологическое обозрение. 1899. Т. XVI. Отд. 1. С. 3-16, 133—146.
  • [Рец.] U. Wilcken. Die griechischen Papirusurkunden. Berlin, P. Reimer, 1897 (60 стр.) // Филологическое обозрение. 1899. Т. XVI. Отд. 2. С. 11-16.
  • [Рец.] K. Buecher. Arbeit und Rhythmus: Zweite stark vermehrt te Auflage. Leipzig, 1899 (VIII+412 стр.) // Филологическое обозрение. 1899. Т. XIX. Отд. 2. С. 46-50.
  • [Рец.] Томас Мор. Утопия (De optimo rei publici [sic!] statu deque nova Insula Utopia Libri duo illustris viri Thomae Mori Regni, britanniarum cancellari) / Пер. с лат. А. Г. Генкеля при участии Н. А. Макшеевой, СПб, 1903 // Журнал Министерства народного просвещения. 1905. Апрель. Отд. крит. и библиогр. С. 379—393.
  • Отзыв о сочинении магистра С. Д. Пападимитриу «Феодор Продром: Историко-литературное исследование», Одесса, 1905, представленное на соискание степени доктора греческой словесности // Университетские известия. 1906. № 8. С. 1-10 (в соавторстве с Ю. А. Кулаковским).
  • Горе и доля в народной сказке // Университетские известия. 1906. № 10. С. 1-64 (статья перепечатана: Eranos: Сборник статей по литературе и истории в честь заслуженного профессора Императорского Университета св. Владимира Николая Павловича Дашкевича. Киев, 1906. С. 361—425).
  • Иосиф Андреевич Лециус // Университетские известия. 1913. № 12. С. 206—207.
  • Аристофан и аттический разговорный язык: По поводу книги Д. П. Шестакова «Опыт изучения народной речи в комедии Аристофана», Казань, 1913 // Журнал Министерства народного просвещения. 1916. Январь. Отд. классич. филол. С. 6-34; Февраль. С. 35-90 (есть отдельный оттиск).

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Русский биографический словарь. Архів оригіналу за 6 квітня 2012. Процитовано 24 серпня 2009.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сонні_Адольф_Ізраїлевич&oldid=39689430