Сонячна стежка
| Сонячна стежка | |
| Дата створення / заснування | 1861 |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Російська імперія,  СРСР і  Україна |
| Адміністративна одиниця |
Ялта (міський округ)d Ялтинська міська рада |
Со́нячна сте́жка (відома також як «царська» та «горизонтальна») — стежка на Південному березі Криму. З'єднує Лівадію з Гаспрою. В минулому Сонячна стежка була улюбленим місцем прогулянок сім'ї Миколи II[1].
Опис[ред. | ред. код]
З'єднує Лівадію (Лівадійський палац) з Гаспрою (Дитячий санаторій ім. Рози Люксембург) і проходить через Ореанду, повз гірські вершини Хрестова (Ставрі-Кая) та Ай-Нікола, скелі Білоголова (Хачла-Каяси), Пиріжок, храми Святого Архистратига Михаїла та Покрови Пресвятої Богородиці[2]. Від стежки є відгалуження у напрямку до санаторіїв Нижня Ореанда, Гірський, турбази Кічкіне.
У місцях перетину з дорогами розташовані покажчики продовження стежки. Перша стометрівка стежки забетонована, інша частина покрита кам'яно-піщаними матеріалами. Біля санаторію Лівадія знаходяться сонячний годинник і схема стежки, а на півдорозі — ротонда. Однак стежка зазнала деяких змін: покажчики пошкоджені вандалами, а деякі частини стежки загороджені парканами; місцеві жителі протоптали скоротливі шляхи, щоб зрізати вигини стежки.
Довжина стежки 6711 метрів, висота над рівнем моря — 133—203 метрів[2].
Історія[ред. | ред. код]
До 1861 року, коли Лівадійський палац було придбано у спадкоємців графа Лева Потоцького в приватне володіння імператорської сім'ї, стежка проходила лише над Нижньою Ореандою і з'явилася на цій ділянці у 1843 році. Необхідність з'єднати царський палац в Лівадії з маєтком Ай-Тодор виникла після його придбання[3].
Незважаючи на складний гірський рельєф, її вдалося прокласти так, аби уникнути помітних перепадів висот, тому стежка отримала ще одну назву — «Горизонтальна». При легеневих захворюваннях дуже важливо, щоб не було перепадів рівнів (тиску)[2].
При від'їзді до Санкт-Петербурга у 1900 році Микола II дав вказівку керівникові Лівадійським маєтком Л. Д. Євреїнову про прокладання горизонтальної доріжки від «Рожевих воріт» в Лівадії до частини стежки у Верхній Ореанді, вже прокладеної від маєтку Ай-Тодор. У 1901 році роботи були повністю завершені, і доріжка (довжиною 6711 м) стала улюбленим місцем прогулянок сім'ї Миколи II[1].
Назва «Сонячна стежка» — вигадана за радянських часів.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Покажчик на стежці -
Схема Сонячної стежки -
Сонячний годинник -
-
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Царська. Неофіційна ділянка стежки(рос.)
- jalita.com(рос.)
- otdihinfo.ru(рос.)
- Схема-маршрут стежки(рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
| |||||||