Сосна Веймута

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сосна веймутова
Pinus strobus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Хвойні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Сосна (Pinus)
Підрід: P. subg. Strobus
Секція: P. sect. Quinquefoliae
Підсекція: P. subsect. Strobus
Вид:
Сосна веймутова (P. strobus)
Біноміальна назва
Pinus strobus
L., 1753
Pinus strobus - Тулузький музей

Сосна Веймута[1], або Веймутова[2] (Pinus strobus L.) — дерево родини соснових, із зеленувато-сірою корою, тоненькою, м'якою, майже сріблястою хвоєю, що розташовується на пагоні пучками по п'ять штук.

Походить з Північної Америки, де досягає 75 м висоти. В Європі ця культура вирощується понад 260 років. «Сосною Веймута» її називають на честь лорда Веймута (Weymouth), який привіз її насіння з Америки та займався розведенням в Англії на поч. XVIII ст.[3]

Опис[ред. | ред. код]

Дерево 30 - 67 м. заввишки, до 75 м. Товщиною від 100 см до 180 см. Стовбур прямий. Крона спочатку конусоподібна потім заокруглена або неправильної форми. Кора світло - сіра але з часом стає темнішою та грубішою, на ній з'являються глибокі тріщини. Молоді пагони тонкі буро-зелені, голі або волосисті під листовими подушками. Великі гілки кільчасті, розходяться в сторони і злегка вгору. Гілки тонкі, гладкі або покриті легким пушком, блідо-бурі, з часом стають сірими. Хвоїнки розташовані по 5 в пучку, довжиною 6-10 см і товщиною 0,7-1 мм, прямі або злегка зігнуті, гнучкі, темно-зелені або сизувато-зелені. Шишки довжиною (7) 8-20 см, симетричні, бурі або блідо-коричневі, з фіолетовим або сірим відтінком; висять гронами, на черешках довжиною 2-3 см. Насіння овальне або яйцеподібне, звужені на обох кінцях, 5-6 мм, червоно-коричневе з темним цятками. Крило довжиною 1,8-2,5 см, блідо-коричневе, легко відділяється від насіння.

Поширення[ред. | ред. код]

Мапа поширення виду

Широко поширена на північному сході США (всі штати на схід від Міннесоти, Айови, Іллінойсу, Кентуккі, Теннессі і Джорджії) і південно-східних провінціях Канади (Ньюфаундленд, Нова Шотландія, Нью-Брансвік, Острів Принца Едварда, Квебек, Онтаріо і Манітоба), а також на французьких островах Сен-П'єр і Мікелон. Відомі варіації у Мексиці і Гватемалі.

Екологічна приуроченість[ред. | ред. код]

Дерево швидко росте й невибагливе до ґрунтів.

На півночі ареалу росте на рівні моря, на півдні піднімається на висоту до 1500 м над рівнем моря. Віддає перевагу добре дренованим супіщаним ґрунтам і прохолодному, вологому клімату, хоча трапляється й на верхових болотах та на скелястих узгір'ях.

В Україні є значні насадження сосни Веймута, вона добре акліматизувалась і дає високопродуктивні насадження. Вона швидкоросла, морозостіка, більш тіневитривала, аніж сосна звичайна, не дуже вибаглива до родючості ґрунту (як і сосна звичайна).

Уражується іржастими грибами Peridermium strobi (проміжний хазяїн — чорна смородина)[4].

Використання[ред. | ред. код]

З деревини виготовляють олівці, сірники, фанеру. Дерево використовують для озеленення міст.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Pinus strobus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Определитель высших растений Украины/Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. — К.: Наук. думка, 1987. — 548 с.
  3. Веймутова или белая сосна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  4. Сосна Веймутова (біла)//Бродович Т., Бродович М. Атлас дерев та кущів заходу України. — Львів: Вища школа, 1973. — С. 12.

Посилання[ред. | ред. код]