Сосюра Володимир Миколайович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Володимир Миколайович Сосюра | |
 |
|
| Дата народження: | 6 січня 1898 |
|---|---|
| Місце народження: | ст. Дебальцеве, Донецька область |
| Дата смерті: | 8 січня 1965 |
| Місце смерті: | м. Київ |
| Громадянство: | СРСР |
| Мова творів: | українська |
| Рід діяльності: | поет, прозаїк |
| Роки активності: | з 1917 |
| Жанр: | вірш, поема, роман |
| Премії: | Сталінська, Шевченківська |
Володи́мир Микола́йович Сосю́ра (*6 січня 1898, Дебальцеве — †8 січня 1965, Київ) — український письменник, поет-лірик, автор понад 80 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота».
Зміст |
[ред.] Біографія
[ред.] Дитинство і юність
Володимир Сосюра народився на ст. Дебальцеве (Донбас), мати — із Кам'яного Броду (Луганськ). Його батько мав французьке коріння. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем. Мати поета - Марія Данилівна Локотош - мадярка, робітниця з Луганська, займалася хатнім господарством.
Володимир Сосюра закінчив сільську і вчився в агрономічній школі, з дитячих літ працював на шахтах і виробнях Донбасу; брав участь у громадянській війні, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії. По закінченні громадянської війни вчився в Комуністичному університеті в Харкові (1922 — 23) і на робфаці при Харківському Інституті народної освіти (1923 — 25); належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.
[ред.] Ранній період літературної творчості
Перший вірш (російською мовою) надрукував 1917. В архівах збереглися недруковані вірші Сосюри (українською мовою), писані за його перебування в Армії УНР, але перша збірка «Поезії» вийшла 1921, а раптову славу принесла йому революційно-романтична поема «Червона зима» (1922), визнана за найвидатніший зразок поетичного епосу громадянської війни в Україні. Цій темі Сосюра присвятив і багато інших творів, в яких органічно поєднується інтимне з громадським і загально-людським: збірка «Місто» (1924), «Сніги» (1925), «Золоті шуліки» (1927) і низка інших. Уже в перших збірках Сосюра виявив себе найсильнішим ліриком в українській поезії своєї доби. Його співучі й повні незглибної ліричної стихії поезії вражають задушевністю, революційним запалом і пристрастю інтимних почувань. Основні джерела, якими живилася лірика Сосюри (народна творчість, Тарас Шевченко і пізніші лірики), перетопилися в його поезії на ориґінальний стиль, позначений класичною простотою вірша, співучістю і романтичним піднесенням. Починаючи вже з раннього періоду творчості, в поезії Сосюри знайшли відображення і суперечності його доби: типова для українського інтелігента 20-их років неможливість поєднати відданість більшовицькій революції з почуттям національного обов'язку: поема про внутрішнє роздвоєння («комунар і націоналіст») «Два Володьки» (1930), відразу по виході заборонена збірка «Серце» (1931). Попри заборони, у творчості Сосюри того часу потужно пробивається мотив українського патріотизму (недрукована поема «Махно», відома лише в уривках «Мазепа», 1930).
[ред.] Пізня творчість
На початку 30-их років це призвело Сосюру до конфлікту з комуністичною партією, членом якої він був з 1920. На тлі голодової смерти мільйонів українських селян, і репресій та розстрілів діячів української культури за постишевщини це довело Сосюру до межі психічного розладу. Попри ці несприятливі обставини, у 1930-их роках Сосюра, поруч з будівничою тематикою (типовий «Дніпрельстан» ще з 1926), майже єдиний в Україні культивував інтимну, любовну лірику: «Червоні троянди» (1932), «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939), «Журавлі прилетіли» (1940) та інші. 1942 — 44 Сосюра воєнний кореспондент. З того часу збірки: «Під гул кривавий» (1942), «В годину гніву» (1942), поема «Олег Кошовий» (1943) та інші. З повоєнних збірок визначніші: «Зелений світ» (1949), «Солов'їні далі» (1956), «Так ніхто не кохав» (1960). Помітне місце в творчості Сосюри посідають також ширші епічні полотна: поеми «1871» (1923), «Залізниця». (1924). віршований роман «Тарас Трясило» (1926).
[ред.] Останні роки життя
У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією, але в 1951 він знову зазнав гострих нападів критики, приводом до чого була стаття в газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну», написану 1944 р. За таких обставин, незважаючи на велику продуктивність (понад 40 збірок поезій), творчі досягнення Сосюри були значно нижчі від його можливостей.
Збірні видання творів Сосюри: «Поезії в 3 томах» (1929 — 30), «Твори в 3 томах» (1957 — 58), «Твори в 10 томах» (1970 — 72).
[ред.] Твори
- Білі акації будуть цвісти
- Васильки
- Весняний сад
- Вода десь точить білий камінь
- Ганна Іванівна
- Гей, рум'яні мої небокраї
- До брата
- Іще не скресла крига на Дніпрі
- Зима
- Коли потяг у даль загуркоче (аудіофайл, голос В. Сосюри)
- Коли світало
- Люблю весну, та хто її не любить
- Любіть Україну
- Літо
- Мазепа
- Марії
- Осінь
- Солов'їні далі
- Так ніхто не кохав
- Третя рота
- Третя рота (проза)
- Учитель
- Хлопчик
- Хто в рідному краї тепло здобуває
- Червона зима
- Шахти, терикони
- Я пам'ятаю
- Як я люблю тебе, мій краю вугляний
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
- Спогади сина про батька
- Доленґо О. Творчість В. Сосюри. X. 1931;
- Стебун І. Володимир Сосюра. К. 1948; зб. Володимиру Сосюрі. К. 1958;
- Бурляй Ю. Володимир Сосюра. Життя і творчість. К. 1959;
- Кудін О. В. Сосюра. К. 1959;
- Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Мюнхен 1959;
- Укр. письменники. Біо-бібліографічний словник, т. V. К. 1965;
- Радченко Ю. В. Сосюра, літ.-критичний нарис. К. 1967.
